39
Як оплачується неповний і скорочений робочий час — пояснення
— Особисті фінанси
Неповний і скорочений робочий час — це різні режими роботи, які мають різні правові підстави та правила оплати праці.
Про це повідомляє Професійна спілка працівників охорони здоров’я України.
Онлайн кредит за лічені хвилини це реально. Обрати можна серед найвигідніших пропозицій на ринку. Всі пропозиції за цим посиланням
Неповний робочий час
Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України, за домовленістю між працівником і роботодавцем може бути встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Це можливо як під час прийняття на роботу, так і в процесі трудових відносин.
Водночас для окремих категорій працівників роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на їхнє прохання. Таке право мають:
- вагітні жінки;
- жінки, які виховують дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, зокрема ту, що перебуває під опікою;
- працівники, які доглядають за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.
Якщо ініціатором запровадження неповного робочого часу є роботодавець у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, це вважається зміною істотних умов праці.
Під час воєнного стану працівника необхідно повідомити про такі зміни не пізніше дня їх запровадження. На відміну від звичайного порядку, двомісячний строк попередження не застосовується. Закон не визначає мінімальної кількості днів для повідомлення, однак працівник має бути ознайомлений зі змінами під підпис до моменту їх набрання чинності.
У разі роботи на умовах неповного робочого часу заробітна плата виплачується пропорційно фактично відпрацьованому часу або залежно від виконаного обсягу робіт.
За таким самим принципом визначається мінімальний гарантований розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників і фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 13 січня 2023 року.
Скорочений робочий час
Скорочена тривалість робочого часу не є неповною зайнятістю. Це державна гарантія для окремих категорій працівників, яка передбачає зменшення норми робочого часу без зменшення заробітної плати.
Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України скорочений робочий час встановлюється, зокрема:
- працівникам віком від 16 до 18 років;
- працівникам, які виконують роботи зі шкідливими умовами праці;
- окремим категоріям працівників, визначеним законодавством, зокрема лікарям, учителям та іншим.
Для працівників закладів охорони здоров’я норми скороченої тривалості робочого часу визначені наказом МОЗ України № 319 від 25 травня 2006 року.
Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, скорочений робочий тиждень встановлюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 163 від 21 лютого 2001 року та № 442 від 1 серпня 1992 року.
Крім того, підприємства, установи та організації можуть за власний кошт установлювати скорочений робочий час для осіб з інвалідністю, працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів і батьків.
У чому головна різниця
Основна відмінність між цими режимами роботи полягає в оплаті праці:
- неповний робочий час — працівник працює менше годин, а заробітна плата нараховується пропорційно відпрацьованому часу або виконаному обсягу робіт;
- скорочений робочий час — працівник має меншу норму робочого часу, але отримує заробітну плату в повному розмірі посадового окладу або тарифної ставки.
Саме ця різниця є ключовою під час застосування норм трудового законодавства та розрахунку заробітної плати.
Нагадаємо, раніше Finance.ua писав, що дефіцит робочої сили перестав бути тимчасовим наслідком війни та перетворився на один із ключових викликів для української економіки. 78% роботодавців заявляють про нестачу працівників, а понад дві третини очікують, що ситуація найближчими роками лише погіршуватиметься.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
