Андрій Зінченко: три міфи криптовалют і блокчейну


Андрій Зінченко: три міфи криптовалют і блокчейну

Якщо продовжувати тему криптовалют і блокчейну, не можна залишити поза увагою 3 основні міфи. Про них спробую розповісти в цій авторській колонці.

Стратегія просування блокчейну, хто б не був його автором, найімовірніше, ґрунтується на публічному сприйнятті через механізм криптовалют. Адже саме криптовалюти стали хайповим явищем останніх років без якихось зрозумілих у традиційному сенсі передумов.

Напір, з яким в консервативну, місцями навіть ортодоксальну суспільну свідомість, впроваджувало нове і екстремально інноваційне явище не залишав сумнівів у тому, що без хорошого маркетингового плану і відповідної фінансової підтримки все навряд чи б поширювалося так вірусно.

На тлі вже, якщо не зрозумілих, то хоча б відносно знайомих криптовалют, зародився громадський дискурс на тему блокчейну. Вкрай швидко. Навіть на рівні політичних еліт, які традиційно консервативні.

Консерватизм же точково досягає просто оксюморонного рівня – в листопаді 2018-го ВВС з посиланням на Kyodo News+ опублікувало цитату з інтерв’ю з міністром кібербезпеки Японії. У ньому останній прямо заявляв, що ніколи не використовував комп’ютер. Апофеоз менеджменту у всіх сенсах.

Мета щодо переходу до підготовки та впровадження блокчейну, якщо така централізовано і стояла, фактично виявилася досягнутою досить швидко. Історикам в сфері економіки і фінансів ще тільки належить детально формалізувати цей процес, особливості його протікання, реакцію, критику. Але фактично суспільна свідомість виявилася в загальних рисах ознайомлена з досліджуваним явищем і подальше його застосування вже не буде викликати прямого заперечення або страху, в т.ч. релігійного.

Однак це не означає, що громадяни чітко усвідомлюють математичну, фінансову, юридичну, соціальну та інші сутності інновації.

Міф 1. Безінфляційність

Основною перевагою криптовалюти на прикладі біткойна заявлявся безінфляційний і навіть дефляційний характер. Теоретично це було обґрунтовано досить добре – криптовалюта по суті є завданням з відомою кінцевою кількістю рішень і відповідно кількість кінцевих рішень – монет відома заздалегідь.

Математика не дозволить отримувати додаткові монети з нізвідки, а це значить, що відповідно до основного економічного закону рідкісне благо буде тільки рости в ціні. Якщо буде затребуване, звісно ж.

З урахуванням того, що кінцева кількість криптомонет біткойна може не просто бути кінцевим, а ще й зменшуватися шляхами типу забутих реквізитів доступу до гаманців, переказам на неіснуючі адреси і т.п. явище обіцяло бути фантастично стійким до інфляції. Адже ні про які нові джерела або підробки йтися не могло.

Ніяких міфічних вольфрамових злитків жовтого кольору або безконтрольної емісії друкарським верстатом – з математикою не домовитися. В теорії.

А на практиці з’ясувалося, що інфляція процес не такий вже і чужий сучасній державній парадигмі. І більш яскравого прикладу цієї тези, ніж історія спроби впровадження євровалюти, придумати важко.

Почавшись із великого об’єднання народів, вона спіткнулася об ситуацію в Греції і на Кіпрі, коли стало очевидно, що прийнявши Євро як національну валюту, уряди втрачають можливість власного маневру в грошово-кредитній політиці.

Це сильно стурбувало в першу чергу політичне керівництво перспективних учасників впровадження і багато в чому поставило під сумнів повне досягнення декларованої від початку мети.

На цьому тлі недовго протрималася ідея безінфляційності криптовалюти в реальному зверненні, розбившись об т.зв. форки (відгалуження) популярних криптовалют і практично щоденну появу нових криптовалют. Їх дійсно тисячі.

Постулат про унікальність біткойна не міг більше бути підтверджений чимось відчутним, крім як виконанням ним функції засобу обігу. Тобто формуючи попит на нього як засобу платежу, а й тут з’ясувалося, що розраховуватися можна, загалом, будь-якими криптовалютами. Приблизно однаково з невеликими інфраструктурними відмінностями, зумовленими в першу чергу поширеністю конкретної криптовалюти.

І це без урахування витратності існування інфраструктури криптовалюти як такої.

Міф 2. Анонімність

Другою особливістю криптовалют, яку просували, була анонімність сторін і транзакцій при публічності їх здійснення. З одного боку в світі, де за Вами стежить навіть телевізор анонімність в фінансових транзакціях може бути куточком приватності.

З іншого – в тому ж світі, де навіть банківська таємниця практично перестала існувати під натиском боротьби з легалізацією доходів, отриманих незаконними шляхами, а у громадян є індивідуальні податкові ідентифікатори, прагнення до такої анонімності може викликати питання, на які дуже важко політкоректно відповідати поза релігійними рамками.

У будь-якому випадку зі зростанням популярності того ж біткойна просто так анонімно намайнити собі їх умовний десяток стало організаційно і фізично складно.

Для виконання ними функцій грошей хоча б частково необхідна масовість і можливість входу-виходу.

Принаймні доти, доки все не можна буде купити-продати за біткойни, що станом на сьогодні видається таким, що мало піддається реалізації.

У такій ситуації мали з’явитися біржі (або їх аналоги), де криптовалюту можна купити, але за фіатні гроші шляхом введення останніх банківської транзакцією. Остання, як ми пам’ятаємо, вже давно не анонімна, а в разі великих сум так ще й моніториться в обов’язковому порядку. І навіть блокується з невідомими перспективами самими біржами, як “у випадку з резонансним”“:https://minfin.com.ua/2017/10/29/30634485/ 1 млн USD з України.

З виведенням картина схожа. В результаті у фіатних грошей буде цілком конкретний фізичний отримувач. І все це на тлі профілювання користувачів онлайн навіть з використанням в числі іншого дозволу монітора.

У підсумку розраховувати на реальну анонімність можуть хіба що відносно невелике число вузьких фахівців, які своїми знаннями можуть заробити значно більше, ніж торгівлею в даркнеті, як це робив Вільям Ульбріхт., _Росс_Уільям

Міф 3. Безпека

Описане вище рано чи пізно мало стати очевидним абсолютно всім зацікавленим особам. Саме в цей момент акценти змістилися з криптовалюти як такої на безпосередньо технологію блокчейн.

Особливість, що просувається – безпека і надійність через децентралізації. У математичній теорії це працювало. І досить довго працювало на практиці через хороший маркетинг – система приваблювала учасників, які залучали гроші, які віртуально збагачували учасників, розганяючи курс криптовалют, що в свою чергу залучало нових учасників.

Ентузіасти інвестували в обладнання, забезпечуючи децентралізацію на практиці. І в якийсь момент на горизонті практично почав матеріалізуватися тотальний блокчейн, що майниться технічною та інтелектуальною елітою.

Але одночасно підвищувалася складність майнінгу, яка мала наслідком дедалі більші рахунки за електрику (а в масштабах планети витрати електроенергії стали просто безпрецедентними) і обладнання.

Разом це, на тлі волатильності, очікувано витіснило дрібних гравців, збільшуючи концентрацію обчислювальних потужностей. Що в свою чергу починало нівелювати саму концепцію децентралізації.

В таких умовах з’явилися дані про першу офіційно публічно підтверджену успішну атаку на блокчейн популярної криптовалюти технологією 51%.

Зазначене поставило питання вже про те, які конкретно механізми блокчейну планують реалізовувати особи, які декларують це? Хто, як і за чий рахунок буде майнити? Чим у випадку майнінгу державними потужностями це буде принципово відрізнятися для кінцевого отримувача адміністративної послуги з використанням цієї технології від, наприклад, застосування традиційної системи управління базами даних для, наприклад, реєстраційної сфери? Чи має сенс майнити державний блокчейн взагалі і якщо так, то як це робити? Хто буде забезпечувати математичний апарат і супровід? Які є ризики? Як ними управляти? На відміну від публічних намірів відповідей на ці питання в публічній площині знайти сьогодні не вдасться.

Саме це і є ключовою проблемою міфів блокчейну – відсутність не тільки зрозумілої для всіх учасників концепції впровадження розпіареної технології, відповідальність за винахід якої так ніхто на себе і не взяв, але і навіть якоїсь виразної платформи з обговорення супутніх питань, внесення пропозицій і зворотного зв’язку з декларантами.

А адже в разі України blockchain в державному управлінні – реальність уже вчорашнього дня:

1. https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/250271086

2. https://www.kmu.gov.ua/ua/news/250316597

3. https://minjust.gov.ua/news/ministry/pavlo-petrenko-minyust-dopratsovue-mojlivist-perevedennya-reestru-neruhomogo-mayna-na-blokcheyn
 
Зазначене є прямою підставою організації професійної дискусії про механізми, доцільність, вигоди і недоліки впровадження блокчейн-технологій у практику повсякденного управління.

Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (MPA)

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Фінтех і Картки
Архiви:2019 2018 2017 2016 2015
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua