Андрій Зінченко: що відбувається з Приватбанком? Частина 2: ангели і демони


Андрій Зінченко: що відбувається з Приватбанком? Частина 2: ангели і демони

Кінець півріччя якось раптово порадував великою кількістю інформаційних сигналів з близькоприватбанківських сфери. І якщо події з вірусною атакою дещо відтінили новинний фон 27 червня, то інфоприводи наступних днів виявилися більш релевантними.

Все по порядку

Так, 29 червня ми дізнаємося, що Система електронних торгів арештованим майном готує продаж майна ПриватБанку.

Того ж дня публікуються дані про загальну збитковість банківської системи за травень, яка багато в чому зумовлена показниками саме Привату.

Далі 30 червня директор департаменту фінансової стабільності НБУ В. Ваврищук повідомляє, що кожному українцеві зі своїх податків доведеться заплатити понад 3,5 тисячі гривень за націоналізацію Приватбанку, чим дещо двозначно натякнув на винних в цьому святі народної щедрості.

Підігрів інформаційний фон міністр фінансів Данилюк, який достроково повідомив, що екс-акціонери Приватбанку станом на 29 червня не виконали взяті зобов’язання щодо реструктуризації кредитного портфеля банку до 1 липня.

Також з’ясувалося, що для оцінки їхніх дій необхідний звіт залученого Приватбанком радника Rothschild & Co.

Варто сказати, що зовнішній радник це звичайно добре, але не безкоштовно, а також, в світлі історії з PWC, незрозуміло наскільки варяги зможуть розібратися в хитросплетіннях ситуації.

Зрозуміло, що НБУ і Мінфін намагаються отримати висновки за відсутності конфлікту інтересів, але суми гонорарів при цьому не розкриваються.

Далі ми дізнаємося, що власники списаних єврооблігацій Приватбанку замінили довірену особу на Madison Pacific Trust Limited замість Deutsche Trustee Company Limited.

Останній, як вважають, відмовився від співпраці з власниками облігацій в частині оскарження процедури списання єврооблігацій, тобто вийшов з явного конфлікту з непрогнозованими іміджевими наслідками…

При цьому з’ясовується, що ще 14 червня Окружний адміністративного суду Києва відкрив провадження за позовом Коломойського до ряду державних органів та Приватбанку. І взагалі до Привату подано позовів на мільярди гривень.

Така концентрація новин навколо Приватбанку мала розкрутити інформаційний вентилятор для створення, як у грубці, потрібної тяги перед чимось неоднозначним, щоб в подальшому, в залежності від результату, залишалося поле для інформаційного та іміджевого маневру.

Про що говорили, але ніхто не бачив

3 липня Мінфін нарешті опублікував файл, який, як стверджується, міг стати формальним початком процесу націоналізації Приватбанку і приводом поточних інформаційних інтервенцій.

Цей матеріал очікувався громадськістю понад півроку, оскільки про нього багато говорили, але ніхто його не бачив. Разом з цим він виявився досить цікавим і частково пояснює новинний фон попереднього тижня.

Варто сказати, що опублікований файл, очевидно, є оцифруванням мінімум 2 вихідних листів, переданих, дуже схоже, по факсу. Це видно як мінімум по плаваючих рядках, а також по передачі тонів підписів – вони не містять градієнтів.

Зміст «шапки» опублікованого тексту не включає ні адреси, ні реквізитів сторін, але при цьому посаду і прізвище особи, до якої звертаються, а також саме звернення виконані відповідно з вимогами типової інструкції з діловодства.

Таким чином документ або прибув поштою, або був вручений особисто, або ж підписувався на місці.

У першому ж абзаці тексту ті, хто звертається, викладають думку, яка є ключовою в усьому процесі. Вони просять не розглянути питання про націоналізацію взагалі, а прийняти конкретно позитивне рішення про придбання державою акцій Банку.

Слово Банк окремо обумовлено як скорочена назва Привату, незважаючи на те, що в тексті, який опублікований, воно зустрічається не більше дюжини раз. Інші абревіатури і органи окремо не позначалися.

Зазначене дає підстави припускати, що текст є частиною більш широкого документа.

По суті саме словосполучення «позитивне рішення» є ключовим, позаяк подальший юридичний розгляд процесу (в т.ч. можливі тоді і стали реальністю сьогодні суди – авт.) має виходити саме з однозначного трактування прохання.

Ті, хто має справу з різного роду експертизами і аудиторськими висновками, розуміють важливість строгості зазначеного формулювання, адже розгляд взагалі передбачає і можливість отримання негативного результату.

Далі текст переходить в позначення передбачуваних авторів в третій особі і виглядає більш як констатація прийняття конкретних зобов’язань, ніж декларація, що загалом більше відповідає духу ситуації з місцем складання і чітко ставить 1 липня датою виконання конкретних дій. Саме тому ситуація отримала розвиток по закінченні півріччя і навіть трохи заздалегідь.

Надалі автори знову переходять на красномовне «ми» і з цього рядка текст втрачає видимі перекоси рядків. Незважаючи на пряму нумерацію пунктів, які підписанти зобов’язалися виконувати, такі переходи можуть свідчити про тяжкий процес створення кінцевого результату.

В кінці, після прохання вирішити порушене питання позитивно на початку, автори просять чомусь лише прийняти лист до відома.

Далі йдуть прізвища з іменами і підписи з датою 16 грудня 2016. Ймовірно, при вирішенні питання ціною понад 160 млрд бюджетних грн особи тих, хто підписав, були встановлені безальтернативно і достовірно.

При цьому з тексту не зовсім зрозуміло, хто його склав – чи то акціонери, то чи хтось еще. Ніяких відомостей, в рамках чого народився даний папір – немає, хоча це мали бути як мінімум збори акціонерів під протокол і попередніми підготовчими процедурами по закону. Хто встановив дієздатність підписантів, також невідомо. Хорошим варіантом було б нотаріальне оформлення такої заяви.

У зв’язку з цим так само незрозуміло хто саме і коли вручив в КМУ паперовий результат – адже ж не факсом його відправляли в такому вигляді і десь повинен бути оригінал.

Що стосується посередника, якщо він був, – то, такий повинен був володіти нотаріально завіреною довіреністю. Або підписанти повинні були особисто з’явитися в неділю 18 грудня в КМУ для реєстрації тексту, підписаного ними позавчора.

Як варіант можна розглядати пошту або навіть кур’єрську доставку, але хто працював в департаменті документообігу в одну з передноворічних неділь і чому не відпочивав у цей час – інформація, як і відповідні розпорядчі документи, відсутня.

Тим часом з моменту реєстрації опублікованого тексту о 12:55 встигли прозасідати колегіальні органи: рада фінансової стабільності, НБУ, РНБО і особисто Президент.

Таким чином оперативністю організації документообігу відповідно до типової інструкції в складній для країни історико-економічній обстановці можна тільки захоплюватися. До кінця 18 грудня рішення було оголошено ЗМІ вже як прийняте.

Процедура стягнення

За розкриття інтриги підстави інформаційного потоку, який за шкалою Бофорта можна було на момент оцінити балів в 5-6, далі на офіційній сторінці НБУ в Facebook в понеділок було повідомлено, що юридична процедура стягнення за кредитами екс-власників Приватбанку буде запущена з боку держави і банку.

Згідно з повідомленням НБУ, термін добровільної реструктуризації кредитів колишніх власників Приватбанку закінчився 1 липня 2017 року, але вони не виконали взяті на себе зобов’язання.

Таким чином, зараз держава і ПАТ “ПриватБанк” перейшли до юридичної процедури стягнення і реалізації відповідної юридичної стратегії, конкретні кроки якої поки не можуть бути розголошені.

«Людською мовою» це означає, що починається практично відкрите протистояння в юридичній площині, перспективи і терміни якого зовсім не ясні на тлі приховування даних про попередні суди і їх результати для держави.

І здавалося б, більш-менш зрозуміло, що потужний інформаційний заряд “привів у дію” ГПУ.

Так, генеральний прокурор України несподівано повідомив, що Генеральна прокуратура, Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура розслідують кілька справ, пов’язаних з Приватбанком, не уточнивши, за який період.

Стало відомо, що були накладені арешти на ліквідне майно Приватбанку і пов’язані з ним структури – понад 700 об’єктів нерухомості ТОВ «Приватофіс».

Як ми пам’ятаємо, після націоналізації виявилося, що Приватбанк був організований юридично як аутсорсер багатьох основних послуг, які забезпечували банківську детальність. І саме їх держава і не отримала, бо власниками були юридично абсолютно сторонні організації.

«Готуються підозри. Також ГПУ вивчає документи і допитує деяких працівників Нацбанку, які мали контролювати процеси в Приватбанку», – додав Луценко.

Тим самим мимоволі повідомивши потенційним підозрюваним, що можливість скористатися безвізом у них стрімко скорочується.

Зазначу, що раніше в ЗМІ потрапило звернення Шлапака на ім’я генпрокурора, в якому зазначається, що екс-керівництво Приватбанку перед націоналізацією проводило незаконні операції з пов’язаними з банком особами. Це призвело до заподіяння державі збитків в особливо великих розмірах. Але при цьому НБУ ще раніше повідомляв, що проблемна з точки зору Нацбанку, ситуація в Приваті відстежувалася як мінімум з середини 2015 року.

Тут би описана вище оперативність документообігу була б, ймовірно, більш ефективною в плані бюджетних наслідків. Та й про нібито виведення коштів з проблемних банків не чули хіба що дуже далекі від світу фінансів люди.

Ситуація загострилася заявою самого Коломойського, який припустив, що інформаційний галас пов’язаний з непоінформованістю представників НБУ про те, що відбувається переговорний процес.

«Цілком ймовірно, що заяви НБУ, які йдуть в розрізі з даними офіційної аудованої звітності банку і спотворюють суть аудиту, викликані бажанням зняти з себе відповідальність за непрофесіоналізм і вартість для суспільства прийнятих Нацбанком рішень щодо націоналізації ПриватБанку», – повідомив Коломойський. Тим самим розставивши всі крапки у всіх можливих місцях і по суті, з огляду на викладене вище, почавши відкриту позиційну боротьбу.

Туманні перспективи

На цьому тлі надії, озвучені в.о. глави НБУ Смолієм, на те, що наступний глава Приватбанку готуватиме банк до входження в його капітал міжнародних інвесторів і продовжуватиме очищення банку від токсичних активів, виглядають дещо малоймовірними.

У частині ж пана Шлапака ситуація коментується невиразно. В.о. повідомляє, що: «Банк відновив стабільну роботу, продовжує працювати з населенням».

При цьому Олександр Шлапак, який очолив Приватбанк в складний для банку перехідний період після банкрутства і забезпечив його безперебійну операційну діяльність, вже подав заяву про відставку.

“Завданням тієї команди, яка заходила відразу після націоналізації Приватбанку, було утримати ситуацію всередині банку. Стабілізувати її. Як по відношенню до персоналу, так і по відношенню до клієнтської бази. І ця команда завдання виконала”, – прокоментувала днями Рожкова.

При цьому раніше ЗМІ повідомляли, що правління державного Приватбанку отримувало заробітну плату близько 3 млн грн на місяць. Робота банку підтримувалася безпрецедентними вливаннями. У цій площині озвучені досягнення дещо менше вражають.

При цьому НБУ від ситуації відсторонюється.

«Нацбанк свою роботу виконав. Але якщо буде потрібна допомога, то ми як регулятор прилучимося до цієї процедури», – зазначає Смолій.

Є думка, що НБУ, який включився в роботу в 2015 році, міг бути більш результативним. При цьому заступник в.о. глави НБУ каже, що в подальшому необхідно «…вибрати бізнес модель, визначитися зі стратегією і вибудовувати бізнес. Також ще одне дуже важливе завдання – повернення активів. І, можливо, на це завдання потрібно змінити повністю або частково менеджмент».

У широкому трактуванні це може викликати припущення, що модель роботи банку станом на сьогодні глобально відсутня, менеджмент отримує зарплату без вектора перспективи, а повернення мільярдів до бюджету вкрай туманне.

Зазначений інформаційний фон сам по собі не віщує фінансовій системі нічого особливо позитивного в плані стабільності, тому з одного боку прямо постулює про триваюче балансування банку бюджетними мільярдами на тлі відсутності бачення і стратегії їх повернення, а з іншого прямо вказує на перспективу затяжних судових розглядів між державою і попередніми власниками.

При цьому, з огляду на особливості судової системи, такі справи можуть тягнутися довго, загострюючись перед виборами. У разі ж програшу держави в судах перспективи практичних наслідків абсолютно незрозумілі.

Але ще більше ситуацію ускладнила заяву прем’єр-міністра про те, що стабільності Приватбанку сьогодні нічого не загрожує, він є абсолютно стабільним банком.

Прем’єр підкреслив, що на даний момент очікується від консорціуму компаній (Rothschild, EY і FinPoint) фінальний звіт, після обробки якого буде прийматися рішення про подальші кроки, пов’язані з колишніми власниками банку.

З часів відомих історичних і фінансових подій 1998 року подібні заяви керівників держави населенням можуть сприйматися по-різному, аж до діаметральної протилежності з відповідними наслідками.

“Вершиною ялинки” стала вчорашня прес-конференція поки ще керівника Приватбанку, де в частині опису активів банку використовувалися фінансові терміни «неприємний», «токсичний» і «мутний», а сам банк названий величезним національним надбанням і ресурсом держави.

Прес-конференція здебільшого присвячена неоднозначним оцінками сторін портфеля кредитів пов’язаних осіб. Зокрема повідомляється, що таких кредитів 190 млрд грн.

Попередній менеджмент бачив поганим портфель в 30 млрд грн, поточний – понад 180 млрд грн.

На думку Шлапака, портфель сформовано не на ринкових умовах. Багато в чому новоствореним юридичним особам з незадовільним або штучно хорошим фінансовим станом, а на 132 млрд грн по 36 позичальниках забезпечений «повітрям» – цитата.

Приватбанк прямо названий фінансовою пірамідою в т.ч. через виведення реальних застав шляхом погашення попередніх кредитів новими.

При цьому уточнюється, що аудитори називають цифру пов’язаних кредитів – 10 млрд грн, поточний менеджмент – 190 млрд і пояснюється це різними підходами в роботі за МСФЗ аудиторами і менеджменту за чинним національним законодавством.

У цьому світлі залучення анонсованих раніше іноземних експертів виглядає дещо неоднозначно. Неоднозначно виглядає і залучення населення до структури, прямо названої в минулому пірамідою. При цьому очевидно, що колишня піраміда сьогодні тримається в основному на голці бюджетних вливань.

З огляду ж на той факт, що державні топ-менеджери часто вважаються особами, які займають політичні посади, то можна припустити, що фактор майбутніх виборів в країні необхідно враховувати в прогнозуванні долі як самого Приватбанку, так і можливих згодом подій навколо нього.

Окремим моментом в позитивній частині прес-конференції стала інформація про формування на базі Приватбанку соціального процесингу.

Про подібну систему писалося раніше, але в умовах неоднозначності з питань суперечок старих і нових власників, хто в кінцевому підсумку отримає контроль над такою системою, залишається питанням, що вимагає глибокого нормативного регулювання.

Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (МРА)

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Фондовий ринок
Все, що ми знаємо про:ПриватБанк
Архiви:2017 2016 2015
В Контексті Finance.ua