Міграція у Великій Британії: як зростання кількості мігрантів змінює економіку країни

Сьогодні 09:50 — Світ

Мігранти у Великій Британії, джерело фото: pexels

Велика Британія залишається однією з найпопулярніших країн для мігрантів у світі попри те, що за останні три роки уряд послідовно «закручує гайки» міграційної політики. Після рекордного зростання міграції у 2022−2023 роках, зокрема і через початок повномасштабного вторгнення рф в Україну, правила в’їзду почали посилювати, а кількість нових мігрантів — скорочуватися.

За останніми даними Управління національної статистики Великої Британії (Office for National Statistics, ONS), на рік до грудня 2025 року чиста довгострокова міграція в країні становила 171 тис. осіб. Це майже вдвічі менше, ніж роком раніше, і на 82% нижче за рекордний показник — 944 тис., зафіксованого 2022 року і до березня 2023-го.

Та навіть після такого падіння показнику міграція залишається важливою частиною британської економіки. У країні живуть мільйони іноземців, а мігранти займають майже кожне п’яте наймане робоче місце.

Якщо треба виїхати в Європу або іншу частину світу, то тут буде в пригоді страхування для виїзду за кордон. На Finance.ua можна оформити таку страховку за 5 хвилин.

Скільки мігрантів живе у Великій Британії

За офіційними оцінками того ж ONS, станом на червень 2024 року в країні проживало приблизно 13,1 млн осіб, народжених за кордоном — це близько 19% населення Британії (загальне населення на середину 2024-го становило 69,28 млн). З них 3,9 млн народилися в країнах ЄС, а 9,2 млн — поза межами Євросоюзу.

Для порівняння: за даними перепису населення 2021/22 року, іноземців за народженням було 10,7 млн (16% населення). Тобто лише за два-три роки частка мешканців, народжених за кордоном, помітно зросла.

Найбільші групи мігрантів за країною народження — вихідці з Індії, Польщі, Пакистану, Румунії та Ірландії. Разом ці п’ять країн дають третину всього іноземного населення Британії.

<i>Найбільше мігрантів у Великій Британії з Індії, джерело фото: pexels</i> — *Найбільше мігрантів у Великій Британії з Індії, джерело фото: pexels*

Найпопулярніше місце проживання мігрантів — Лондон: тут народжені за кордоном становлять понад 40% мешканців, а на столицю та Південний Схід разом припадає майже половина всього іноземного населення країни.

Водночас за останні роки в країні фіксують різке уповільнення притоку мігрантів після рекордних показників 2022—2023 років. Так, за 2025 рік до Британії прибуло 813 тис. осіб, а виїхало з країни 642 тис. — тож чистий приплив мігрантів склав усього 171 тис. осіб. А це майже вдвічі менше, ніж роком раніше, коли за уточненими даними показник становив 331 тис.

Для порівняння, на піку, у рік до березня 2023, міграція сягала рекордних 944 тис. осіб. Водночас імміграція з-поза меж ЄС 2025 року становила 627 тис. — на 20% менше, ніж 2024-го, причому майже 70% таких мігрантів приїхали навчатися в британських університетах, працювати або як партнери й діти трудових мігрантів.

Особливо помітно скоротилася саме трудова міграція. Кількість робочих віз, виданих громадянам країн поза ЄС, за рік зменшилася на 47%. Таке різке падіння пояснюється низкою обмежувальних заходів, які запровадив уряд. Йдеться про заборону на в’їзд членів родин працівників соціальної сфери та більшості іноземних студентів, підвищення зарплатного порогу для робочих віз (Skilled Worker) до 41 700 фунтів на рік, закриття програми залучення іноземних доглядальників від липня 2025 року та обмеження возз’єднання родин біженців від вересня 2025-го.

Хто приїжджає до Британії 2026 року

Сьогодні міграція до Великої Британії — це не лише люди, які приїжджають працювати. Основні потоки складають трудові мігранти, студенти, члени сімей, шукачі притулку та учасники гуманітарних програм. За останній рік масштаби цих потоків помітно змінилися.

За даними британського Міністерства внутрішніх справ (Home Office), за рік до березня 2026 країна видала 253 тис. робочих віз усіх категорій. Це на 17% менше, ніж роком раніше, і майже на 60% нижче пікового показника кінця 2023 року. Із них 111 тис. припало на основну програму для кваліфікованих працівників (Skilled Worker), ще 83 тис. — на категорію тимчасових працівників.

У сфері навчання за цей самий період британські навчальні заклади видали 410 тис. іноземних студентських віз. Це лише на 3% менше, ніж роком раніше, але вже на 37% нижче за піковий показник, зафіксований 2023 року. Тобто, навчання залишається одним із головних способів потрапити до Британії, хоча й цей потік поступово скорочується.

Читайте також: Мігранти та ринок праці в Україні: наративи та реалії

Окремо держава видала 62 тис. сімейних віз — на 17% менше, ніж роком раніше. Натомість різко зріс потік за гуманітарними та іншими безпечними й легальними маршрутами: за рік було видано 191 тис. таких дозволів, що у 2,5 раза більше, ніж роком раніше. Основна причина — продовження дозволів для українців за програмою Ukraine Permission Extension.

Таким чином, британська міграційна система поступово змінюється. Якщо після Brexit країна активно відкривала двері іноземним працівникам, щоб закрити дефіцит кадрів у найрізноманітніших сферах — від медицини та догляду до готельно-ресторанного бізнесу, то тепер уряд намагається скоротити загальну кількість приїжджих і водночас залишити можливість залучати фахівців, яких британський ринок праці не може знайти всередині країни.

Мігранти на британському ринку праці: майже кожне п’яте робоче місце

Наскільки Британія залежить від іноземної робочої сили, найкраще показує статистика зайнятості. За даними Migration Observatory, станом на грудень 2025 року дорослі мігранти займали 19% усіх найманих робочих місць у країні — це близько 5,9 млн людей. Якщо враховувати тих, хто на момент отримання номера соціального страхування (National Insurance Number) був громадянином іншої країни, частка зростає до приблизно 20%. Тобто в середньому майже кожне п’яте робоче місце у Британії займає людина, яка приїхала з-за кордону.

Розподілена ця залежність вкрай нерівномірно. Найбільше мігрантів працює в адміністративних і допоміжних послугах, готельно-ресторанному бізнесі та у сфері охорони здоров’я й соціального догляду. Натомість у державному управлінні та мистецтві їхня присутність значно нижча.

Найяскравіше цю залежність видно в Лондоні: тут іноземці, які не мали британського громадянства на момент реєстрації, займають 43% усіх робочих місць. А в лондонському готельно-ресторанному секторі ця частка сягає 64% — це найвищий показник серед усіх у країні.

Тобто для лондонського ресторану, готелю чи кафе обмеження на найм іноземців — це не абстрактне питання міграційної політики, а пряма загроза для того, чи знайдеться кому працювати.

Разом із тим стереотип про мігрантів як переважно низькокваліфіковану робочу силу не відповідає дійсності. Іноземці працюють в ІТ, фінансах, медицині, освіті, менеджменті, інженерії, науці, виробництві, логістиці, торгівлі, будівництві та сфері послуг.

Водночас серед мігрантів вища частка працівників на обох полюсах ринку — і висококваліфікованих фахівців, і людей на низькокваліфікованих посадах.

<i>У Великій Британії вистачає низькокваліфікованих працівників, джерело фото: pexels</i> — *У Великій Британії вистачає низькокваліфікованих працівників, джерело фото: pexels*

Багато залежить від країни походження: майже 60% працівників, народжених у Північній Америці та Океанії, займають висококваліфіковані посади, насамперед в ІТ, освіті та менеджменті.

Натомість вихідці з країн Східної Європи частіше працюють у прибиранні, обслуговуванні, пакуванні та інших низькокваліфікованих сферах. Тобто міграція одночасно допомагає Британії закривати дефіцит і висококваліфікованих спеціалістів, і працівників на посадах, де складно знайти місцеві кадри.

Одна з галузей, де залежність від іноземної робочої сили особливо помітна, — охорона здоров’я та соціальний догляд. Британська медична система десятиліттями спирається на міжнародний найм лікарів, медсестер та інших фахівців, а у сфері соціального догляду ця залежність стала ще відчутнішою.

У грудні 2025 року близько чверті робочих місць, які займали мігранти з-поза ЄС, припадало на health and care. Після відкриття для працівників догляду доступу до Skilled Worker цей потік різко зріс: до кінця 2025 року за маршрутом було видано близько 161 тис. таких віз.

Водночас від липня 2025 року уряд фактично закрив цей канал для нових працівників з-за кордону. Виходить парадокс: скорочення міграції зачіпає саме ту сферу, де іноземці допомогли закрити гострий дефіцит кадрів.

Водночас Британія продовжує залишати двері відкритими для фахівців за дефіцитними напрямами. Це добре видно з рекомендацій Migration Advisory Committee (MAC) — незалежного консультативного комітету з питань міграції.

У липні 2026 року він запропонував залишити для 28 професій доступ до Temporary Shortage List (TSL) — тимчасового переліку професій із дефіцитом кадрів. Йдеться, зокрема, про окремі інженерні, технічні, виробничі та будівельні спеціальності. Доступ до програми рекомендують надати на 18 місяців.

Чи вигідна міграція економіці

Однозначної відповіді на це питання не існує — усе залежить від того, про яких саме мігрантів іде мова. Молодий висококваліфікований фахівець із високою зарплатою, який приїхав самостійно і працює в країні десятиліттями, — це одна економічна модель. Шукач притулку, який не має права працювати, — зовсім інша. Студент — третя. Тому усереднені показники за всією міграцією можуть суттєво спотворювати реальну картину.

Часто аргумент «мігранти підвищують ВВП» звучить як однозначно позитивний. Але тут важливо розрізняти два різні показники. За оцінками Office for Budget Responsibility (OBR) — незалежного бюджетного відомства Британії, — якщо чиста міграція зросте на 200 тис. осіб на рік, це справді підніме сукупний ВВП країни: приблизно на 1,5% за кілька років. Звучить вагомо. Але річ у тім, що більше людей — це не лише більше зробленої роботи, а й більше людей, між якими цей ВВП ділиться.

Читайте також: Скільки можна заробити у сусідніх країнах: де зарплати значно вищі за українські

Тому OBR окремо підкреслює: коли те саме зростання перерахувати на душу населення, ефект майже зникає — приблизно 0,1%. Логіка проста: якщо нові мігранти працюють і виробляють приблизно стільки ж, скільки й середній житель країни, то економіка справді стає більшою, але кожному окремому мешканцю від цього перепадає лише крихта. Це різниця між «країна стала багатшою» і «кожна людина в країні стала багатшою» — і саме друге питання насправді хвилює людей, коли йдеться про рівень життя, зарплати чи добробут.

А як щодо тих, кого зазвичай не рахують «мігрантами»?

Уся статистика вище — про людей, які приїхали в Британію працювати, вчитися чи возз’єднатися з родиною і формально належать до категорії economic migrants. Але є ще дві великі групи людей у країні, які в офіційній міграційній статистиці рахуються окремо — шукачі притулку та учасники гуманітарних схем. Формально вони не «трудові мігранти», і держава веде їхній облік за іншою логікою. Але це не означає, що вони ізольовані від ринку праці: частина з них цілком реально може там опинитися — просто на інших умовах і з іншими обмеженнями.

Шукачі притулку

Для людей, які подали заяву на притулок, діє зовсім інший режим. Якщо у них немає достатньо грошей для життя, держава може надати житло та фінансову підтримку: за стандартною схемою базова виплата становить 49,18 фунтів на людину на тиждень, а якщо житло вже забезпечує харчування — сума зменшується до 9,95 фунтів на людину на тиждень.

Водночас шукачі притулку зазвичай не можуть вільно працювати, поки триває розгляд їхньої заяви — на відміну від трудових мігрантів, які приїжджають саме з метою працевлаштування.

<i>Трудові мігранти їдуть до Великої Британії саме з метою працевлаштування, джерело фото: pexels</i> — *Трудові мігранти їдуть до Великої Британії саме з метою працевлаштування, джерело фото: pexels*

Станом на березень 2026 року система asylum support (державна система базової підтримки людей, які подали заяву на притулок) охоплювала близько 97,5 тис. людей. Це принципово інша категорія, ніж трудова міграція: людина не приїжджає за робочою візою і не має можливості одразу компенсувати витрати держави власними податками.

Лише після отримання дозволу на роботу (або якщо розгляд заяви затягується понад встановлений строк) шукачі притулку можуть законно вийти на ринок праці і тоді вони починають потрапляти в ту саму статистику зайнятості, про яку йшлося вище.

Українці у Великій Британії

Окремо варто розглядати українців, оскільки їхній статус принципово відрізняється і від трудових мігрантів, і від шукачів притулку. Після початку повномасштабної війни росії проти україни 2022 року Велика Британія створила спеціальні гуманітарні програми для українців.

Homes for Ukraine дозволила приїжджати тим, хто мав британського спонсора, готового надати житло, а Ukraine Family Scheme — українцям, які мали відповідних родичів у Британії. Останню програму закрили для нових заявок у лютому 2024 року.

Натомість від лютого 2025-го діє Ukraine Permission Extension Scheme (UPE) — програма продовження дозволу на перебування для українців, які вже перебувають у Великій Британії за українськими програмами.

Станом на березень 2026 року до Великої Британії за українськими програмами прибули сотні тисяч людей, а Homes for Ukraine залишається основним маршрутом, через який українці отримували захист у країні.

Тут ключова відмінність від більшості трудових і студентських мігрантів така, що українці попри свій умовний статус біженців можуть у Британії працювати, навчатися, орендувати житло та за відповідності умовам претендувати на соціальну підтримку. Тобто, попри гуманітарний статус, вони фактично мають повний доступ до ринку праці, на відміну від шукачів притулку.

Висновок

Міграція стала одним із найбільших структурних факторів британської економіки. Сьогодні близько 13,1 млн жителів країни народилися за кордоном, а приблизно 5,9 млн дорослих мігрантів працюють найманими працівниками. У деяких секторах їхня присутність значно вища за середню. Водночас за останні два роки чиста міграція різко впала, але економіка продовжує залежати від людей, які приїхали раніше.

У цьому і полягає головний парадокс британської політики: мігранти потрібні економіці, але уряд з об’єктивних причин більше не хоче, щоб країна залежала від масштабної міграції. Тому Британія не закриває двері повністю, а змінює правила. Висококваліфіковані спеціалісти, медики, інженери та працівники дефіцитних професій залишаються потрібними.

Водночас міграційна політика дедалі більше стосується не лише економіки, а й цінностей, культури та суспільної ідентичності. Лондон прагне контролювати не тільки те, скільки людей приїжджає, а й те, хто саме отримує право залишитися та наскільки швидко інтегрується в британське суспільство.