633
Кадровий парадокс: бізнесу в Україні критично бракує працівників (дослідження)
— Особисті фінанси
Через війну Україна втратила сотні тисяч працівників — внаслідок мобілізації, загибелі, вимушеного переселення та еміграції. За оцінками Світового банку, до великої війни майже 50% українців мали роботу, а у 2023 році ця цифра знизилася до 40%. При цьому існує парадокс: попри кризу, на ринку є вакансії, але закрити їх майже неможливо.
Work.ua, KSE і Промприлад провели дослідження, яке показує, чому бізнес не може закрити вакансії і який є вихід.
Кадровий вакуум у всіх секторах
Учасники дослідження повідомили, що особливо гостро відчувається нестача:
- фахівців робітничих спеціальностей: слюсарів, електриків, токарів, зварювальників, водіїв;
- інженерів і технічних фахівців;
- медичного персоналу: лікарів, медсестер, фармацевтів;
- спеціалістів у продажах та обслуговуванні;
- логістів, працівників складу, експедиторів.
ІТ-сфера хоч і приваблює кадри, та теж відчуває дефіцит сисадмінів і аналітиків.
«Ринок праці нині характеризується дефіцитом кваліфікованих працівників у всіх сферах: від технічних і робочих спеціальностей до продажів і вищих керівних посад. Найгостріша нестача відчувається в так званих „чоловічих“ професіях, у яких потрібна фізична сила або спеціалізовані технічні навички», — йдеться у дослідженні.
Тривалість пошуку і найму зросла більш ніж удвічі
Респонденти кажуть: якщо в середньому раніше вакансія закривалася за 2−3 тижні, то зараз на це треба 2−3 місяці. Вузькі спеціальності (наприклад, лікар-алерголог чи інженер з Revit) можуть залишатись відкритими до року.
Як компанії шукають працівників:
- внутрішні HR-фахівці (in-house HR) — глибше розуміння специфіки компанії та більш прицільний добір кандидатів;
- сайти пошуку роботи забезпечують великий потік відгуків, особливо для масових вакансій;
- реферальні програми (рекомендації) дають найвищий відсоток успішних наймів і найліпшу якість кандидатів.
А ось найменш ефективними каналами пошуку називають:
- державну службу зайнятості (через паперову тяганину);
- студентів (недостатня підготовка, відсутність мотивації залишатись);
- аутсорсинг (дорогий, часто неякісний).
При цьому жоден із наявних каналів не може закрити всі потреби, кажуть опитані.
Як показало дослідження, частина опитаних компаній запроваджує нетипові для себе підходи, експериментує, інші залишаються в межах звичних стратегій, пояснюючи це специфікою галузі або обмеженими ресурсами. Спільним для багатьох опитаних є впровадження додаткових програм навчання та автоматизації.
Висновки дослідження
- Відбувся гендерний зсув
Жінки почали активніше працювати в тих сферах, які традиційно вважалися «чоловічими». 29% роботодавців вже успішно працевлаштовують жінок на технічні й фізично складні позиції, і ще 15% планують це зробити. Але процес складний.
- 63% компаній працевлаштовують ветеранів
Найчастіше це органічний процес: ветеран просто приходить на співбесіду. Лише 9% опитаних мають спеціальні програми підтримки та цілеспрямовано залучають працівників із військовим досвідом. Адаптація після служби вимагає глибшої роботи — від психологічної підтримки до перепідготовки. Поки що більшість компаній до цього не готова.
- Найм трудових мігрантів надто дорогий
Лише 13% роботодавців наймають працівників з інших країн. Ще 8% планують це робити найближчим часом. Частка тих, хто не розглядає таку можливість взагалі, становить понад 20%. Головні бар’єри — мова, складність адаптації, бюрократія, низькі зарплати. Більшість не розглядає цю опцію взагалі.
- Невикористаний потенціал штучного інтелекту
Попри глобальний тренд автоматизації, український бізнес майже не використовує ШІ для розв’язання проблем із нестачею персоналу. Лише 13% респондентів вказали оптимізацію процесів з допомогою ШІ як спосіб подолання кризи.
Читайте також: Як опанувати нову професію за мінімальні кошти
- Освіта як рятівне коло
Навчання студентів власним коштом і подальше працевлаштування часто згадується як один зі способів розв’язувати проблему нестачі кваліфікованих кадрів. Так само, як і платне навчання власних співробітників. Компанії інвестують у навчальні курси, запускають програми внутрішньої підготовки, оплачують кваліфікаційні тренінги. Багато хто вже не розраховує на державну службу зайнятості чи університети, а виховує кадри «під себе». Але це рішення — не для всіх: дрібний бізнес часто не має таких ресурсів.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
