Відпустка без збереження зарплати: коли роботодавець зобов’язаний її надати — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Відпустка без збереження зарплати: коли роботодавець зобов’язаний її надати

Особисті фінанси
399
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку відповідно до вимог статті 25 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504). Про це пише Кадровик.
Роботодавець не може відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати на визначені законодавством строки таким категоріям працівників (крім працівників, що залучені до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури):
  • матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
  • чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;
  • матері або іншим особам в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;
Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України.
  • матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 Закону № 504, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
  • учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
  • особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
  • особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
  • пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
  • особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
  • особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;
  • працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
  • працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
  • працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;
  • працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
  • працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
  • сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
  • ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
  • працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
  • працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;
  • працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року, — тривалістю до 5 календарних днів щороку, а членам добровільних формувань цивільного захисту — тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

Довідка Finance.ua:

  • Що потрібно військовому, щоб виїхати за кордон під час відпустки?
  • За повідомленнями Міноборони, рішення щодо виїзду військовослужбовця за кордон ухвалюється в індивідуальному порядку. Першочергово, військовий має написати та подати рапорт на відпустку командиру військової частини. Додатково, у рапорті мають бути вказані:
  • дати виїзду та повернення,
  • місто та адреса перебування,
  • тип транспорту та пункт пропуску, яким буде здійснюватися виїзд з України.

Читайте також: Зарплати військових у 2023: що потрібно знати

Причини відмови у перетині кордону: чому можуть не випустити з України
Двома найпоширенішими причинами відмови у виїзді з України для військовослужбовців є:
  • наявність заборон на виїзд, зокрема: судових рішень, або несплачених штрафів чи аліментів;
  • військовий отримав дозвіл на відпустку, але у відпускному квитку та наказі не вказаний дозвіл на виїзд за кордон.
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас