3001
Святослав Єфремов: психологія шахрайства (частина 2)
— Кримінал
У першій колонці на finance.ua я торкався теми боротьби з корпоративним шахрайством.
Однак, щоб краще зрозуміти, що собою являє шахрайство, які існують передумови для його виникнення і які є методи боротьби з ним, необхідно поговорити про психологію шахрайства.
«Трикутник шахрайства» – це наочна модель взаємозв’язку факторів, що визначають, в кінцевому підсумку, чи вчинить той чи інший співробітник компанії шахрайські дії.
Троїстість взагалі характерна для нашого світу і філософських підходів до його усвідомлення. Аналогічно, в будь-якому шахрайстві завжди присутні три елементи, представлені сторонами трикутника:
1. Мотив або тиск.
2. Можливість для здійснення шахрайства.
3. Виправдання.
Чим довшае кожна зі сторін трикутника, тим сильніший вплив цього фактора на конкретного співробітника в конкретних обставинах. Відповідно, площа трикутника відображає ризик здійснення шахрайства при даній конфігурації факторів.
Зрозуміло, трикутник шахрайства не може і не повинен бути рівностороннім. Саме правильна робота з «довжинами» його сторін і є секретом успішної боротьби з посадовим шахрайством.
А тепер трохи докладніше про кожен з перелічених елементів.
Мотив або тиск
Для того, щоб людина вчинила шахрайство, у неї має бути якесь спонукання до дії – мотив або тиск. Мотиви можуть бути як цілком раціональними, так і абсолютно ірраціональними, уявними і непередбачуваними.
До раціональних чинників тиску, в першу чергу, належать об’єктивні фінансові потреби співробітника, викликані:
• хворобою (його самого або родича);
• надзвичайними ситуаціями (пожежа, втрата цінних активів або джерел доходу);
• фінансовими втратами внаслідок шахрайства третіх осіб;
• пороками і залежностями (наркоманія, алкоголізм, ігроманія тощо).
Останній пункт заслуговує на особливу увагу. Припустімо, виявити в колективі алкоголіка, наркомана або іншу людину з деструктивною поведінкою не так вже й складно. Але в цю категорію ризику потрапляють не тільки співробітники, які самі мають залежності, але і так звані «співзалежні» – заручники залежностей близьких людей. Тобто, зовні доброчесного співробітника на вчинення шахрайства може штовхнути наявність дитини-наркомана або азартного чоловіка.
Але ще більший інтерес становлять ірраціональні чинники тиску. Саме існування ірраціональної складової робить все шахрайство, часто, складним для усвідомлення, пояснення і передбачення. Як результат, боротьбу з шахрайством практично неможливо автоматизувати.
«Щоб зловити злочинця, швидше за все, як злочинець» – класична формула, що відображає «творчу» складову боротьби з шахрайством.
Наприклад, таким ірраціональним чинником може бути жадібність, яка не пов’язана з жодними об’єктивними потребами людини. Просто у співробітника в якийсь момент виникає бажання вести розкішне життя і дозволяти собі те, чого раніше не могла дозволити собі людина її соціального статусу.
Здавалося б, сумлінний сім’янин і працівник, отримує гідні гроші, здоровий – як такого запідозриш в шахрайстві? Навіщо йому пускатися у всі тяжкі і вдаватися до шахрайських дій? Але історія знає безліч випадків, коли єдиним мотивом шахрая було просто бажання купити розкішну машину, розкішний одяг, дорогі прикраси – все те, чого він не міг мати в силу свого становища, здібностей і талантів.
Крім того, ірраціональними можуть бути уявна недооцінка на роботі, образа і прагнення помститися начальнику або самій компанії. Страх перед звільненням, що супроводжується бажанням убезпечити себе в фінансовому плані, також може послужити поштовхом до вчинення шахрайства.
Сприятлива можливість
Для того, щоб вчинити шахрайство, співробітнику має представитися відповідна можливість.
Як правило, під такими «можливостями» маються на увазі недоліки внутрішнього контролю. На тему аналізу і вдосконалення контрольної функції написано масу статей і методичних матеріалів – просто тому, що цей аспект бізнесу найлегше піддається вимірюванню та оцінці. З цієї причини я не буду сильно заглиблюватися в цю тему. Лише зазначу, що в силу вищезгаданої потрійності психології шахрайства акцентувати увагу лише на посиленні контролю – в корені неправильно.
Ще одним фактором, що створює сприятливі можливості для здійснення шахрайства, але складніше піддається оцінці, є низька корпоративна культура і трудова дисципліна. Відсутність у співробітників відповідальності за свої дії, підзвітності, алгоритмів роботи – іншими словами, коли кожен співробітник робить, що вважає за потрібне, а керівництво демонструє байдужість до подій – є сприятливим середовищем для виникнення шахрайських схем.
Виправдання
Цей елемент психології шахрайства є ірраціональним і складно піддається оцінці і виміру. Напевно, тому про нього мало замислюються фахівці з економічної безбезпеки і форензику, фокусуючись на ліквідації можливостей для шахрайства – впроваджуючи правила, регламенти і процедури, системи спостереження тощо. При цьому виправдання дій шахрая, який є настільки ж важливим фактором скоєння протиправних дій, залишається без уваги.
Знаменитий німецький філософ Іммануїл Кант сформулював теорію, згідно з якою в свідомості кожної людини існує моральний імператив. Суперечки ведуться про те, чи є такий імператив вродженим чи придбаним, але, так чи інакше, кожна людина розуміє, що таке добре і що таке погано.
Відповідно, кожен шахрай, розуміючи, що робить кепську справу, повинен знайти для себе причину, чому те «погане», що він вчинив, насправді «добре». Парадоксально, але без такого виправдання шахрайство, як злочин, що передбачає умисел і свідомі дії, ніколи не відбудеться!
Найпоширенішими самовиправданнями у найманих працівників:
1. «Компанія мені заборгувала», «я роблю для компанії більше, ніж отримую взамін». Як сказала одна людина: «Я не краду, а повертаю собі законно зароблене майно, яке мені недодали на роботі». Застосовуючи таке виправдання, співробітник створює ілюзію, що він, насправді, робить добру справу – відновлює справедливість.
2. «Я зараз візьму, а потім, коли вирішу свої проблеми – відшкодую завдану шкоду». При всій удаваній наївності такого виправдання, багато шахраїв вдаються до нього, залишаючись порядними людьми у власних очах.
3 «Це менше зло». Шахрай міркує – так, я вчиняю нечесно, але краще вже постраждає компанія, ніж у мене заберуть житло (зруйнується моя репутація, помре родич).
4. «Це крапля в морі», «це нікому не зашкодить». На думку шахрая, завдані збитки компанії є настільки незначними, що навіть не заслуговують на увагу, при цьому сам співробітник завдяки незаконній вигоді може розв’язати свої проблеми (впоратися з тиском).
Психологія шахрайства і запобігання йому
Троїстість психології шахрайства можна порівняти з виникненням пожежі, для якого потрібно три елементи: горючий матеріал, кисень, температура. Чим меншою є горючість матеріалу, тим більша температура потрібна для загоряння; чим менший доступ кисню, тим більшу горючість повинен мати матеріал.
Аналогічно, площа трикутника шахрайства буде знижуватися, якщо буде зменшуватися одна з його сторін.
Жоден з факторів шахрайства неможливо звести до нуля, вони можуть лише асимптотично наближатися до нього.
Відповідно, концентруючись тільки на одній із «сторін» (як правило, це «Можливість»), ми неминуче прийдемо до ситуації, при якій наступний крок у ліквідації можливостей для здійснення шахрайства буде приводити до незначного зменшення площі трикутника і коштуватиме дорожче, ніж економічний ефект від його впровадження.
Наприклад, один із знайомих мені бізнесменів дійшов до абсолютно «концтабірних» заходів щодо забезпечення фізичної безпеки свого бізнесу. Територію його підприємства оточували 2 високі паркани, між якими бігали службові собаки, огляди на прохідних вражали своєю старанністю.
При цьому підприємство було відомими у місті своїми низькими зарплатами і поганою атмосферою в трудовому колективі. Відповідно, шахрайство на цьому підприємстві все ніяк не вдавалося викорінити – адже витрати на зниження однієї «сторони трикутника» щедро компенсувалися збільшенням інших.
В іншій ситуації мені довелося спілкуватися з державним службовцям, який обіймає високий пост. Він досить відверто розповів мені, що через його стіл «проходять» мільярди гривень на рік, а його зарплата за штатним розкладом – 5000 гривень. «Відповідно», – сказав мені він, – «або держава дозволить мені займатися бізнесом, або я буду брати хабарі». І його поведінка цілком передбачувана – адже скільки не витрачай зусиль на перевірки та інспекції, шахрайство викорінити не вдасться, якщо шахрай поставлений перед банальним вибором: красти або виживати.
Таким чином, тільки комплексний вплив на всі сторони «трикутника шахрайства» може дати максимальний ефект у зниженні ризиків шахрайства при розумних витратах на такі заходи.
Святослав Єфремов, партнер з консалтингових послуг Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
