Богдан Дуда: валютний законогейт
Чинне валютне законодавство базується навіть не на законі, а на нашвидкуруч зліпленому Декреті «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Його автори, мабуть, навіть не мріяли, що їхня творчість, яка була відповіддю на виклики 1993 року, житиме більше 25 років.
Відтоді технічний прорив докорінно змінив зовнішньоекономічну діяльність країн: тотальна інтернетизація, смартфонізація, 3D-принтери, блокчейн, машинне навчання, штучний інтелект і т.п. змінили саме розуміння міжнародної торгівлі та руху капіталів. А вітчизняний валютний ринок досі регулюється за лекалами грамофонних платівок і дефіцитних джинсів.
Національний банк України, як головний регулятор валютної сфери, кілька разів намагався навести порядок у валютному законодавстві, обговорювалося чимало проектів і прожектів, але жоден з них так і не «злетів».
Валютну сферу досі прямо або побічно регулює, крім Декрету, 7 законів, 2 положення, 3 інструкції, митний кодекс, а також листи і електронні повідомлення НБУ.
І ось, нарешті, відбувся мікропрорив! У травні 2018 ВРУ в першому читанні підтримала законопроект № 8152 з промовистою назвою “Про валюту”. А 21.06.2018 р. його прийняли в цілому.
Що ж зміниться?
Теоретично все. Нинішнє валютне регулювання має девіз «дозволено все, що прямо зазначено в законі, і то не факт». Віє якимось душком 1961 року, коли радянських валютників Рокотова і Файбишенка засудили до смертної кари і розстріляли за здійснення незаконних валютних операцій.
Теоретично все. Нинішнє валютне регулювання має девіз «дозволено все, що прямо зазначено в законі, і то не факт». Віє якимось душком 1961 року, коли радянських валютників Рокотова і Файбишенка засудили до смертної кари і розстріляли за здійснення незаконних валютних операцій.
Зате новий закон, якщо його таки приймуть, забезпечує, за словами НБУ, «безвіз для капіталів».
Незважаючи на те, що Національний банк застерігає, що повна валютна лібералізація вимагає сприятливих макрофінансових умов (коли такі бувають?) і ефективного податкового регулювання (перипетії з останнім міністром фінансів свідчать, що державою толерується саме неефективне), все ж відразу має змінитися багато чого:
- інвестиції за кордон не потребують ліцензій;
- кредити від нерезидентів не потребують реєстрації;
- валютні операції менше 150 тис. грн не підлягають валютному контролю;
- порушення термінів закриття контрактів без санкцій (хоча б у вигляді припинення ЗЕД);
- терміни розрахунків зростуть до плюс нескінченності…
Що це дає?
Можливості та ризики… Так, скасування валютного контролю для операцій є меншими від 150 тис. грн може істотно активізувати зовнішньоекономічну діяльність малого та середнього бізнесу, для яких на сьогодні адміністративні витрати на валютний контроль часто перевищують вигоди від експортно/імпортної діяльності.
Довгостроковим позитивним ефектом від цього стане розширення зв’язків українського бізнесу, укладення нових контрактів, вихід на нові ринки. Це збільшить шанси малих компаній стати середніми, а середніх – великими.
У свою чергу банки знизять частку непродуктивної діяльності, яка йшла на перевірку таких контрактів і взаємодію щодо них з НБУ.
Другим важливим аспектом нового закону є вільне здійснення транскордонних операцій, про що навіть ідеться в Угоді про асоціацію, яку Україна підписала з ЄС.
Новий закон також усуває стару асиметрію валютних обмежень (ввозити валюту можна, вивозити ні). Це, однозначно, буде позитивно сприйнято інвесторами.
Ліберальний і прогресивний закон сприятиме позбавленню негативного зовнішнього іміджу України як закритої країни. Хоча на це підуть роки.
Закон істотно усуває бар’єри і перешкоди для притоку іноземних інвестицій, розвитку фінансового сектора. Чому ж було не зробити раніше?
Зменшення регулювання збільшуватиме кількість учасників валютного ринку, а отже, підвищить його рівень конкуренції, буде сприяти появі нових фінансових продуктів і одночасно зменшенню транзакційних витрат для всієї економіки, мінімізує корупційне поле, площа якого завжди прямо корелює з рівнем зарегульованості.
Поряд з цим, НБУ, будучи істинно українським інститутом, залишає за собою в законі правові підстави для валютних репресій, або як він їх завуальовано називає – «засобів захисту».
Так, регулятор вважає, що для утримання регулятивних процесів під контролем йому необхідні такі інструменти:
- встановлення обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті;
- визначення граничних термінів розрахунків за операціями експорту та імпорту продукції, транспортних послуг і т.д.;
- впровадження спеціальних дозволів (знову ліцензії?) на здійснення окремих валютних операцій;
- резервування коштів за валютними операціями.
Втім, термін дії зазначених захисних заходів не повинен перевищувати шість місяців з дати їх впровадження. Потім НБУ щось придумає.
Звісно, існуюча редакція закону «Про валюту» є недосконалою (хоча досконалість тому й існує, що ми повинні до неї прагнути).
Експерти заявляють про низку моментів, які необхідно вдосконалити: забезпечити вільне відкриття рахунків резидентів у європейських банках, вільне відкриття рахунків нерезидентів в Україні, гарантувати безперешкодне повернення дивідендів та капіталу для іноземних інвесторів.
Тому потрібно розуміти, що прийняття даного закону є лише першим кроком, зробивши який економіка не отримає повної і негайної свободи руху капіталу.
Імплементація закону також може мати ефект J-кривої (коли поліпшення починається з погіршення), адже учасники вітчизняного валютного ринку звикли жити в умовах зарегульованості і після отримання широких свобод у короткостроковій перспективі розхитають валютний човен.
Також невідомо, який сценарій поведінки вибере тіньовий сегмент валютного ринку, обсяги якого в кілька разів перевищують золотовалютний запас країни, що дає істотні можливості для дисбалансу.
Все це неодмінно позначиться на курсі, однак ефект буде радше не девальваційний, а матиме діапазон валютних коливань ширший від звичного. І тоді обов’язково знайдуться критики, які авторитетно заявлять про «повний регулятивний провал при валютному житті по-новому».
Але ці хвороби рестарту валютної сфери є не тільки неминучими, але і необхідними.
Адже правильне їх рішення сприятиме антикрихкості системи державного регулювання валютного ринку України, що збільшить шанси, що такі валютно-оптимізаційні кроки НБУ, після введення нового закону, також будуть правильними і успішними. І що вони таки будуть…
Богдан Дуда, кандидат економічних наук, фінансовий публіцист
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною