Андрій Зінченко: чи будуть українці частіше їздити на заробітки в зв'язку з «безвізом»? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Андрій Зінченко: чи будуть українці частіше їздити на заробітки в зв'язку з «безвізом»?

Казна та Політика
826
Економічні чинники останніх десятиліть в по’єднанні з географічними особливостями України сприяли виникненню трудової міграції.
Результатом такого стану справ в числі іншого виявилося формування стійкого вхідного потоку іноземної валюти, яка досягла свого піку в 2013 році.
Тоді в країну надійшло за різними оцінками до еквівалента 7 млрд дол. США і цей потік виявився мало не основним джерелом припливу іноземної валюти.
Наступні події мали прямий вплив на обсяги, що перераховуються різними каналами. НБУ, який насилу балансував ситуацію, не відкидав дане джерело зі свого інструментарію виходу з кризи і все ж звернувся до нього, прийнявши постанову про видачу системних переказів в національній валюті.
Результатом такого підходу стало практично повне припинення переказів в країну. Сторони зайняли вичікувальну позицію. Трудові мігранти не бажали нести збитки за курсовими різницями і стали згадувати давно забуті схеми передачі грошей. НБУ ж розраховував залучити валюту в оборот. В результаті мігранти пересиділи НБУ і рішення було скасовано через кілька тижнів. Очевидно, що приплив валюти на ринок, де вона хоч якось буде рухатися через банки, виявився краще повного припинення її пересилання.
Разом з цим люди, які працюють за межами країни стали перераховувати більше коштів в Україну – за 2016 рік у країну надійшло понад $ 5,4 млрд, що на 5,3% більше, ніж в 2015-му. Ця сума порівнянна з 20% доходів держбюджету минулого року і становить 7% ВВП.
Чи варто очікувати зростання кількості тих, хто виїхав на заробітки за кордон, з “безвізом”?
Це досить тонке питання з огляду на політико-економічний контекст, але найімовірніше, що вибухового зростання кількості громадян, що виїхали не буде, і цьому є низка причин.
По-перше: основне число тих, хто хотів виїхати – вже виїхали. Тут важливо відзначити, що проблеми виїзду в останні роки не існувало.
Трудових мігрантів умовно можна розділити на 2 категорії за критерієм кваліфікації праці: висококваліфіковані цінні працівники (як інтелектуальної так і фізичної праці) і працівники низькокваліфікованої праці, часто нелегали. Перші проблем з виїздом в загальному випадку не мали. Роботодавець часто був зацікавлений оформити робочу візу.
Як приклад тут можна навести величезну кількість корабелів, підготовлених системою професійно-технічної та вищої освіти. Незважаючи на те, що європейські верфі начисто програли битву за ринок азіатам, частина інноваційного суднобудування досі вироблається в Європі і тут наші мігранти довго були доволі цінними кадрами. Зараз ситуація дещо змінилася, але приклад в цілому показовий. Кваліфікований зварювальник з досвідом і стажем в Німеччині сьогодні може заробити близько 2500 євро та користується попитом як фахівець.
Другі являють собою армію працівників менш кваліфікованої праці, які часто працювали нелегально. У свою чергу вони теж ділилися на 2 великі групи – ті, хто повертатися до планованої легалізації не планував (в т.ч. й ті, що переховуються від правосуддя і боргів, – авт.) і ті, хто хотів періодично повертатися додому.
З першими все просто – через кілька років нелегального проживання та роботи в тій же Іспанії збиралася сума міграційному адвокату і він легалізував людину.
Другі ж стикалися з проблемою терміну перебування. І вона цілком непогано вирішувалася. У прикордонній області туроператори сотнями відправляли автобуси на 3-денні тури. Групам майже гарантовано відкривалися візи. А після 2-4 поїздки в руках матеріалізувався паспорт з «мультишенгеном» року на 3, а то і 5. Це назвалося «наїжджати» паспорт.
Однією з організаційних форм зайнятості, яка була породжена такими документальними особливостями, стали сім’ї, які вахтами працювали нелегально в Європі в одному місці, змінюючи склад працюючих за термінами перебування. Перетин кордону в цьому випадку був зовні законним, адже той факт, що їдуть на роботу, ніхто не афішував.
  
Таким чином ті, хто реально хотів виїхати на роботу, проблем з реалізацією такої задумки особливих не мав, а у багатьох ще не закінчився «мультишенген» в небіометричних паспортах.
Також варто пам’ятати, що безвізовий режим не передбачає робочі поїздки.
 
Це окрема тема, але якщо уповноважені прикордонні органи перевірять ряд тих, хто виїжджав, наприклад, на робочі конференції під виглядом туриста, то формально їм можуть відмовити у відвідуванні надалі, а таких немало.
 
Для офіційного працевлаштування як і раніше потрібна відповідна віза.
Звичайно безвізовий режим істотно полегшує можливість попередньо оцінити обстановку з майбутньою роботою на місці. Хтось таким чином, як і раніше, залишиться з надією на подальшу легалізацію, але в частині нелегалів в Європі сьогодні дещо посилилася конкуренція.
Справедливості заради варто зауважити, що «традиційно українські сектори» в цьому плані страждають не сильно.
Ще одним важливим моментом є питання здобуття освіти в Європі. І хоча багато університетів хочуть, щоб їхні випускник виїхали додому після закінчення навчання, та цілі самих студентів зазвичай прямо протилежні. Вони намагаються залишитися. А враховуючи особливості еволюції пенсійного законодавства останнього часу, чи буде у них мотивація повертатися?
Окремо необхідно приділити увагу питанням внутріукраїнського працевлаштування. Події останніх років дещо погіршили ситуацію з робочими місцями на системних підприємствах.
Існує думка, що надлишок трудового потенціалу зможе поглинути зовнішній ринок праці. Але в середині Європи є свої проблеми з працевлаштуванням в першу чергу молоді та збільшення термінів виходу не пенсію посилює цю проблему. Продовжені терміни отримання освіти в статистиці цю проблему трохи згладжують, але вона тим не менш існує. Також важливе значення має ситуація зі згаданою вище міграційною кризою.
Можна припустити, що кількість тих, хто виїхав на заробітки, швидше за все зміниться в бік збільшення, але далеко не так лавиноподібно, як це бачиться деяким аналітикам.
Яким чином це відобразиться на кількості “народних” валютних надходжень?
Питання надходжень від «заробітчан» прямо корелює з кількістю тих, хто виїхав (розглянуто вище), а також кваліфікацією, цілями виїзду і наявністю сім’ї на місці.
Середньостатистичний «заробітчанин» – це людина з довільного місця на карті і довільною ж кваліфікацією з сім’єю на батьківщині. Причина банальна – життя в Україні поки ще дешевше, а легалізація і перевезення родини не такіі прості й дешеві. Повноцінний переїзд зажадає значних організаційних на старому і фінансово-організаційних витрат на новому місці.
Також не можна скидати з рахунків медицину, яка тут істотно дешевша в загальному випадку.
Розміщення профіциту зароблених коштів так само знаходиться не на останньому місці, хоча останнім часом отримання пасивних доходів і інвестиційна привабливість нерухомості сильно змінилися.
У будь-якому випадку для повернення обсягів надходжень на рівні 5-річної давності необхідна в першу чергу лібералізація можливості передавати зароблене сім’ям.
Треба пам’ятати, що формально будь-який переказ з-за кордону додому є для одержувача оподатковуваним прибутком і підлягає обкладенню ПДФО.
Якщо системні перекази ДФС поки що не бачить як “явне”, то приймаючи переказ, наприклад, через Приватбанк, він буде зарахований на картковий рахунок і залишить про себе цілком відчутний зв’язок з ідентифікаційним номером з терміном позовної давності 3 роки. Це ж стосується будь-якого SWIFT переказу.
Той факт, що сьогодні ця тема не є титульною, не повинен вводити одержувачів в оману і питання контролю в цій сфері – це питання технологій і часу, можливо не близького, враховуючи наслідки рішення НБУ про видачу переказів національною валютою. Правова ж база існує давно.
З урахуванням того, що європейський ринок праці за секторами є відносно сталим підвищення припливу валюти варто очікувати в основному при збільшенні кількості тих, хто виїхав на роботу, чого з причин, описаних вище, швидше за все чекати не доводиться. Кількість робочих місць і фонд оплати праці в Європі зростає трохи повільнішими темпами, ніж число бажаючих в Україні розділити його.
***
Підбиваючи підсумок, необхідно зазначити, що значного зростання числа тих, хто виїхав на заробітки в Європу в зв’язку з введенням безвізового режиму, очікувати не варто.
Особливо враховуючи, що Європа далеко не єдиний напрямок трудової міграції, має низку бар’єрів для працевлаштування і конкуренцію, зумовлену наслідками міграційних особливостей останнього періоду і власне трудовою кризою в самій Європі.
У зв’язку з цим також не варто очікувати в короткостроковому періоді істотних збільшень надходжень валюти. Орієнтиром тут в першу чергу повинен бути попередній пік надходжень, який сьогодні ще не досягнуто і при оптимістичному сценарії буде досягнутий в середньостроковому періоді.
Перевищення ж обсягів надходжень докризового піку буде зумовлено з одного боку кількістю тих, хто виїхав, число яких найімовірніше сильно не збільшиться, а з іншого – соціально-економічним та інвестиційним кліматом на батьківщині, включаючи юридичне та організаційне сприяння держави самого факту перерахувань.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (МРА)
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас