Американські ракети-перехоплювачі: скільки коштують технології виробництва

104

PAC-3 до Patriot, джерело фото: Міністерство оборони США

8 липня 2026 року на саміті НАТО у ході зустрічі Президента України Володимира Зеленського та Президента США Дональда Трампа останній підтвердив: Америка готова передати технології та надати ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів PAC-3 до систем протиповітряної оборони Patriot.

Це не розтягнулося у часі й вже за тиждень, 15 липня — стало відомо, що такий процес надання ліцензій було розпочато. Одразу треба зробити важливе уточнення: про виробництво цілих комплексів (батарей) Patriot наразі не йдеться.

Ініціативу підтримала американська оборонна компанія Lockheed Martin, яка на сьогодні є значним виробником цих ракет-перехоплювачів.

Finance.ua розбирався, як часто ці ракети успішно виконують завдання з перехоплення цілей, скільки коштує одна ракета та скільки часу потрібно для її виготовлення?

Виробництво

Наша країна отримала не лише юридичний дозвіл на таке виробництво, а й пакет важливих технічних документів. Це насамперед карти процесів та база сертифікованих постачальників різних компонентів. Також українські інженери матимуть змогу приєднатися до навчальних процесів щодо оволодіння теоретичними та практичними знаннями.

Володимир Зеленський заявив, що він упевнений: Україна отримає повну технічну спроможність виробляти ракети-перехоплювачі до кінця 2026 року.

Та тут головна деталь: за причини постійних обстрілів та високих вимог до безпеки технологій, американські та європейські фахівці радять на початковому етапі робити збирання ракет в одній з країн ЄС. Проте це не означає, що українські фахівці не братимуть у такому процесі своєї активної участі.

Виробництво ракети-перехоплювача займає чимало часу: понад два роки. І цікаво, що такий термін не можна скоротити, навіть маючи великі додаткові фінанси.

Фахівці пояснюють такі терміни тим, що для виробництва необхідні тривалі фізико-хімічні процеси. Приміром, теж саме застигання ракетного пального. Також важливим є контроль якості, який є складним та багатоетапним.

<i>Виробництво PAC-3 відбуватиметься в одній із європейських країн, джерело фото: Міністерство оборони США</i> — *Виробництво PAC-3 відбуватиметься в одній із європейських країн, джерело фото: Міністерство оборони США*

Однак, й це ще не все: розгортання нових конвеєрів для виробництва, сертифікація верстатів та повний процес навчання інженерів, якими б вони не були талановитими, триває 3−5 років.

Проте є й гарна новина — термін запуску виробництва, заявлений нашим президентом, є доволі реальним, адже фінальне збирання ракет розпочнеться вже на сертифікованих підприємствах Європи.

Читайте також: Експорт озброєнь — навіщо це Україні та скільки грошей може принести

Можна також привести цікаву думку Сергія Бескрестнова («Флеш»), військового експерта та радника міністра оборони України, який закликає не слухати песимістів та наголошує, що виробництво цих ракет цілком можливе не у такому далекому майбутньому саме у нашій країні.

На його думку, оскільки нам передається вся документація, головним викликом будуть не вміння українських фахівців, а швидкість роботи субпідрядників.

Собівартість та ринкова вартість

Зрозуміло, що кінцева вартість таких ракет-перехоплювачів для армії та флоту США є нижчою, ніж експортна ціна для іноземних держав і вона становить 3,8−4 млн доларів за одиницю.

Проте чиста собівартість (без маржі) коливається від 2,5 до 3 млн доларів. Для інших країн, як правило, ракети продаються за ціною 5−6 млн доларів.

Навіть для коаліції європейських країн НАТО (приміром, Нідерланди, Іспанія, Румунія. — Ред.) на контракт на закупівлю 1 тис. ракет локального збирання було витрачено 5,5 млрд доларів.

Ціна одиниці модифікації GEM-T (PAC-2 — це технологічно простіша ракета, ніж РАС-3. — Ред.) становила 5,5 млн доларів.

У цьому сенсі слід додати, що прямо перед угодою між Україною та США — 21 червня 2026 року — Володимир Зеленський повідомив про підписання іншого контракту з Німеччиною. Йдеться про угоду нашої країни з ФРН про купівлю за повного фінансування коштом німецької сторони подібних 600 ракет для ППО на суму 3,7 млрд доларів. Тобто ціна одиниці становитиме 6−7 млн доларів.

Чому так дорого і чи це доцільно?

Головне начиння ракети — це унікальні мікрорадари міліметрового діапазону та процесори обробки даних. А вони складають до 40−50 % від загальної вартості.

Щодо двигуна: він твердопаливний і з надскладною технологією заливки та полімеризації пального. Ситуація навколо витрат щодо пального погіршується ще тим, що на ринку існує доволі відчутний дефіцит спеціальної хімії для оборонної галузі. Це, звісно, збільшує собівартість такої ракети-перехоплювача.

Та, як кажуть, гра варта свічок. Це оцінює навіть український бізнес, який, як і пересічні громадяни, страждає на прямі потрапляння ракет та шахедів у виробництва, логістику, склади тощо.

<i>Ціна однієї ракети PAC-3 становить до 6 млн доларів</i> — *Ціна однієї ракети PAC-3 становить до 6 млн доларів*

«У контексті фінансової доцільності, витрати на ППО безпосередньо захистять капітальні інвестиції бізнесу всередині країни. Ця технологія наразі є однією з найбільш ефективних у знищенні балістичних ракет, тому що ціль знищується внаслідок кінетичної енергії прямого зіткнення, а не за допомогою скалкової бойової частини. Захист інфраструктури, заводів та логістичних вузлів від балістичних загроз зберігає мільярди доларів матеріальних активів українських підприємств, а також уникає понесення збитків через пошкодження», — зазначає у коментарі для Finance.ua Валерія Прокопчук, заступник голови правління ГО «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва».

На її думку, економічні збитки від потрапляння однієї російської ракети у такі об’єкти, уже не кажучи про житлові масиви, можуть становити сотні мільйони доларів.

Ефективність збиття

Ракети-перехоплювачі (особливо модифікації РАС-3) стали «першою лінією» для збиття в Україні аеробалістичних ракет Х-47М² «Кинджал». Приміром, за перший рік використання таких ракет-перехоплювачів було збито 26 «Кинджалів».

Проте загальна частка збиття балістики та аеробалістики становить лише 65%. У чому справа? Чому такі коливання?

По-перше, росія регулярно проводить масові обстріли балістикою, маючи на меті повністю виснажити українські запаси таких ракет.

По-друге, наш ворог постійно модифікує балістичні ракети. Так, туди, приміром, додаються певні пастки та можливості міняти траєкторію на фінальній стадії польотів.

По-третє, доктрина використання таких ракет-перехоплювачів передумовлює запуск двох протиракет, щоби було остаточне знищення. Але є непоодинокі випадки, коли українські ППО справляються лише однією ракетою.

Читайте також: У Міноборони назвали вартість озброєння, яке Україна отримала через PURL за рік

Роблять свої дива і технологічні начиння американських ракет. Так, така ракета-перехоплювач знищує ворожу ціль прямим тараном. До того ж, завдяки технології hit-to-kill (прямого удару. — Ред.) вона повністю руйнує боєголовку саме у повітрі, тобто не падає на землю і не вибухає там, наносячи колосальних руйнувань та жертв.

Ракета-перехоплювач має високоточний радар, який її веде, а на фінальній стадії самостійно бачить ціль, враховуючи пастки, РЕБ ворога і наводиться вже автоматично.

Які технологічні процеси планують перенести в Україну

За словами виконавчого директора Української ради зброярів Ігоря Федірка, на початковому етапі українські інженери опанують всі процеси, пройдуть сертифікацію. Потім (це все планується ще 2026 року. — Ред.) почнеться виготовлення пускових склянок - контейнерів. Саме в них і постачаються та зберігаються ракети-перехоплювачі.

На наступному етапі (2027−2029 роки. — Ред.) українські фахівці робитимуть штампування, лиття та обробку металевих частин фюзеляжу ракети, а також рулів та хвостової частини. Також можна буде виробляти внутрішню електропроводку.

<i>Виробництво PAC-3, джерело фото: Lockheed Martin</i> — *Виробництво PAC-3, джерело фото: Lockheed Martin*

У 2030−2033 роках США планують передати технологію змішування та заливки твердого пального і виготовлення носового поясу з масою мікродвигунів.

Та все ж таки США вироблятимуть самі активну радіолокаційну головку самонаведення і передаватимуть її Україні вже у готовому вигляді. Слід сказати, що Америка не передає ці технології остаточно навіть країнам партнерам по НАТО. Все тримається під суворою таємницею.

Критика, проблеми та альтернативи

Технологію виготовлення американських ракет перехоплювачів РАС-3 називають вершиною ракетобудування, аналогів якої немає ніде у світі. Тому й не дивно, що американські експерти застерігають: рф, яка має розгалужену систему шпигунства у будь-якій країні та навіть на секретних підприємствах із їхнього вироблення, може просто викрасти всі таємниці та спробувати зробити певні аналоги у себе. Це, як відомо, з історії росії та СРСР траплялося доволі часто.

Ба більше: росія може передати ці технології своїм партнерам, тому ж Китаю чи Ірану.

Українські експерти, зокрема аналітики з Української ради зброярів теж закликають суспільство тверезо оцінювати всі «за» та «проти». Так, на їхню думку, те що ми матимемо відповідні ліцензії чи креслення, автоматично не означатиме, що дуже просто налагодимо виробництво верстатів чи тієї військової хімії.

На це все необхідні не лише колосальні гроші, а чимала кількість фахівців та обсяги виконаних робіт.

Створення таємних підземних підприємств, які знаходитимуться у глухих та віддалених регіонах країни, приміром, наприклад, у тих же Карпатах, вимагатиме надто великих фінансових ресурсів та надважких робіт.

Водночас частина західних експертів висловлює занепокоєння щодо потенційних корупційних ризиків під час реалізації таких масштабних оборонно-промислових проєктів, наголошуючи на необхідності прозорого контролю за їх виконанням. Тому розглядається саме на вимогу американської сторони (виробники Lockheed Martin та Raytheon. — Ред.) встановлення та проведення власних систем аудиту на кожному етапі збірки. Це було погоджено з української стороною.