Українські компанії повертаються до офісів, поки у світі відбувається зворотний рух — дослідження

182

У 2025 році майже 60% українських компаній планують зберігати гібридний формат роботи з 2−3 днями в офісі. З 2022 по 2025 роки в Україні спостерігається часткове повернення до традиційних офісних форматів, тоді як у світі частка гібридної роботи зросла з 28% до 65%.

Про це свідчать результати щорічного дослідження «Український бізнес очима керівників та керівниць 2025», проведеного KPMG.

За останні три роки мобілізація стала головним фактором кадрових рішень. 74% СЕО повідомили про втрату частини персоналу або необхідність зосередження на бронюванні фахівців.

«Разом із міграцією фахівців та зростанням вартості кваліфікованих кадрів це призвело до формування кадрової стратегії в умовах гострого дефіциту талантів та нестабільності, коли компаніям доводиться відмовлятися від довгострокових підходів на користь оперативної адаптації», — сказано в дослідженні.

Зміни у структурі ринку праці додають ще один шар складності. Українські компанії значно менш одностайні у відчутті впливу демографічних зрушень, ніж глобальні: 62% (у світі 88%) відзначають помірний або високий вплив, але для частини бізнесів він є або критичним, або майже непомітним. Найвідчутнішими викликами стають зростання розривів між поколіннями та різкий приріст проблеми виходу працівників на пенсію без достатнього кадрового резерву — показник зріс із 15% до 25% за рік. На відміну від глобального ринку, де фокус зміщений на адаптацію навичок майбутнього, в Україні домінує демографічний тиск і нестача заміни.

Українські компанії повертаються до офісів

У 2025 році майже 60% українських компаній відповіли, що планують зберігати гібридний формат роботи з 2−3 днями в офісі, що загалом відповідає світовим тенденціям. Водночас 11% СЕО в Україні розглядають повністю віддалену модель — варіант, який глобальні компанії фактично не використовують (0%).

Шукаєте доступний кредит у банку? Всі вигідні пропозиції ринку в одному каталозі.

Попри домінування гібриду, з 2022 по 2025 роки в Україні помітна тенденція часткового повернення до традиційних офісних форматів, тоді як у світі відбувається зворотний рух: частка гібридної роботи зросла з 28% до 65%, підсилюючи поступове зміщення до цифрових моделей зайнятості.

«Це свідчить про те, що українські компанії в умовах безпекових ризиків одночасно прагнуть гнучкості, але залишаються ближчими до класичних офісних практик», — зазначають автори дослідження.

Гендерний баланс

На відміну від активної адаптації форматів роботи, гендерний баланс у керівництві демонструє значно повільніший прогрес.

Майже 80% українських компаній мають менш ніж 50% жінок на керівних посадах, а у 26% організацій жінки становлять менш ніж 10% менеджменту.

Попри наявний дисбаланс, більшість СЕО покладаються на органічне просування талантів, не впроваджуючи системних заходів для підвищення гендерної рівності. Додатково 47% керівників виступають проти квот, що свідчить про домінування переконання, ніби зміни мають відбуватися природним шляхом, а не через формальні механізми.

Майбутні виклики у відновленні людського капіталу

Одним із найгостріших викликів для післявоєнного відновлення залишається людський капітал.

Масова еміграція фахівців уже сьогодні створює дефіцит кваліфікованих кадрів, і керівники очікують, що ця проблема може загостритися після завершення війни. Позитивним сигналом є те, що інтеграція ветеранів у робочу силу не викликає значних побоювань, що свідчить про готовність бізнесу до інклюзивності та залучення цієї категорії працівників.

Водночас саме нестача висококваліфікованих технічних та виробничих кадрів залишається одним із ключових стримувальних чинників потенційного економічного зростання.

Нагадаємо, раніше Finance.ua писав, що в 2025 році українські керівники бізнесу демонструють нижчий рівень економічної впевненості порівняно з глобальними колегами.

За даними опитування, лише 33,7% українських СЕО прогнозують зростання національної економіки, 31,5% — покращення світової. Ці показники майже удвічі нижчі, ніж серед глобальних бізнес-лідерів, і відображають стійку економічну обережність. Основним чинником залишається триваюче повномасштабне вторгнення та пов’язані з ним ризики.