162
Що ЄС варто запозичити у України
Україна інтегрує європейські стандарти — від енергоефективності та безбар’єрності до промислового безвізу. Вони є не лише вимогою для інтеграції, а і стратегічним вибором відбудови та відновлення.
Про це повідомила голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниці партії «Слуга народу» Олени Шуляк.
За її словами, окремі норми доводиться не просто імпортувати, а переосмислювати — адаптувати до умов воєнного часу, або ж створювати з нуля — особливо у сфері безпеки.
«Показово, що деякі українські цифрові рішення — як-от „єВідновлення“ — уже стають прикладом для країн ЄС», — зазначила вона.
На думку Шуляк, Україна поступово впроваджує ті регламенти, які десятиліттями успішно працюють у ЄС, водночас, по деяким пунктам допоки ми рухаємося не так швидко як хотілося б. Один з прикладів — промисловий безвіз.
«Зокрема, не вся продукція, яка виробляються в Україні, вже має необхідні стандарти ЄС, тобто, коли ми прийдемо у ЄС як повноправні члени, частина наших виробників буде просто не готова до цього за умови, якщо зараз не переробить виробництво», — пояснила вона.
Представниця уряду додала, що це означає для виробників витрати, що є, відповідно, викликом і водночас, це можливості, оскільки це суттєво розширить ринок для них.
Шуляк переконана: сферою, де Україна точно повинна запозичувати досвід ЄС, є питання енергонезалежності. Держава, пояснила парламентарка, вже не може дозволити собі будувати не енергоефективні будинки, опалювати сходові клітки, підʼїзди, тощо. Тому всі технології, повʼязані з зеленим відновленням і з високими показниками енергоефективності, будуть основою відбудови. Тобто, використання тих стандартів ЄС, які в багатьох країнах вже давно.
Ще один стандарт ЄС, який Україна почала поступово впроваджувати — безбарʼєрність, і інклюзивність. Зокрема, в Україні вже затверджена Стратегія безбарʼєрності, а також обрані пілотні міста, де вже впроваджуються перші рішення щодо цього.
«Але цього замало. Нам потрібно більш грунтовно працювати у цьому напрямку, оскільки безбарʼєрність — це не поодинокий пандус біля підʼїзду. Слід переглянути підходи до того, як реальна безбарʼєрність, а не безбарʼєрність на словах і папері реалізується на робочих місцях, чи є вона у сфері державних послуг, наприклад, у ЦНАПах. Навіть у Кабмін ти не завжди можеш зайти безбарʼєрно», — підкреслює Шуляк.
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
