823
Об'єктивні та суб'єктивні причини подорожчання бензину
— Енергетика
Думаю, багато автолюбителів уже помітили подорожчання нафтопродуктів і задаються питанням: з чим це пов'язано? Відповідаємо - з кількома факторами об'єктивного та суб'єктивного характеру. Причому часом незрозуміло, де фактор суб'єктивний, а де об'єктивний.
Почну зі світових тенденцій. Здавалося б, варто чекати гарних новин - з 1 квітня 2007 року експортне мито на російську нафту знижена до 156,4 дол. за т (раніше була 179,7 дол. за т). Це відгомони приємного минулого, коли протягом перших двох місяців року вартість нафти на міжнародних біржах стійко знижувалася (нагадаю, що експортне мито на російську нафту прямо пропорційно залежить від динаміки середньозваженої ціни сорту Urals).
Починаючи ж з кінця лютого ситуація різко змінилася. Ціни на нафту на фоні безперебійних постачань з найбільших видобувних країн залишаються стабільно високими. Наприкінці позаминулого тижня вони не змогли "прорвати" бар'єр в 66,35 дол. за барель, але вже минулий тиждень дав привід для оптимізму гравцям на підвищення. Причина банальна: ситуація в Ірані й із запасами бензину в США, які знижуються 10 тижнів підряд, продовжує створювати потужний стимул для покупок взапас.
У середньостроковому плані можливе досягнення оцінки 70-71 дол. за барель нафти. А у випадку загострення геополітичної ситуації й продовження падіння запасів бензину ми можемо побачити ще більш різке зростання котирувань. Це, безумовно, об'єктивний фактор, вплив якого не можна недооцінювати. Деякі експерти стверджують, що український ринок реагує на тенденції світового з півторамісячним запізненням. Дійсно, з дати перелому тенденції на міжнародних нафтових ринках пройшло саме півтора місяця.
Другий, в основному об'єктивний, фактор - підвищений попит на паливо в період проведення посівних робіт. Як би ми не лаяли наше сільське господарство, але їсти однаково хочеться. Втім, виражаючи суб'єктивну власну точку зору, припущу, що подорожчання палива через польові роботи додало не більше 10 копійок до ціни літра бензину.
Якщо вірити обнародуваним статистичним даним, у лютому минулого року загальний обсяг бензину на ринку складав 365 тисяч тонн, у лютому нинішнього року - 451 тисячу тонн. Стабільність є й у питаннях обсягу дизельного палива - як й у лютому минулого року, споживачі отримали 380 тисяч тонн палива. У березні на ринок надійшло 450 тисяч тонн бензину проти 320 тисяч тонн - у першому весняному місяці 2006 року, 500 тисяч тонн дизпалива проти 450 тисяч тонн торік.
Тобто завдяки певному насиченню ринку Кабміну вдалося мінімізувати звичним ріст, що став, цін на паливо в період проведення посівних і збиральних кампаній. Більше того, якби представники агропромислового комплексу активніше подбали про свої потреби в лютому, не виключено, що вплив цього сезонного фактору було б ще менше помітно. Проте почувається прогрес - якщо раніше в період активного проведення сільгоспробіт збільшення ціни палива на 30 копійок нікого не дивував, то зараз навіть 10 копійок виглядають дуже помітними.
Тепер перейдемо до неоднозначного з погляду суб'єктивізму -об'єктивізму факторам. Так, на початку березня найбільші оператори ринку нафтопродуктів обвинуватили уряд у невиконанні умов підписаного восени минулого року меморандуму. Справа в тому, що Кабмін без узгодження з ними затвердив підвищення з 1 квітня тарифів на транспортування нафти по магістральних трубопроводах на 17-19,6%. У своїх заявах нафтові компанії стверджували, що дії уряду підстьобнуть зростання цін на нафтопродукти, і вже у квітні він може скласти 20-25%.
Нагадаємо: торік була спроба підвищити ці розцінки, однак після обігу "ТНК-ВР" до віце-прем'єра Андрію Клюєву, у якому компанія повідомила про можливу зупинку приналежні їй Лисичанського НПЗ, ініціатива Мінтрансу була відхилена. Об'єктивності заради помітимо, що в загальному розділі меморандуму є норма, що передбачає попереднє узгодження й розгляд на засіданні експертно-аналітичної групи з питань розвитку нафтового ринку й нафтопереробної промисловості України всіх проблем, пов'язаних з розвитком ринку. Питання про перегляд тарифів на засіданні експертно-аналітичної групи не розглядався.
Мабуть, Кабмін міг би пошукати на цей рахунок загальну мову з великими нафтотрейдерами. І швидше за все, міг би знайти. Але замість цього вирішили, передбачаючи гостру реакцію з боку нафтовиків, заявити, що до виробників і постачальників нафтопродуктів будуть застосовуватися санкції у випадку, якщо під час посівної кампанії відбудеться стрімке зростання цін на паливо. Так, віце-прем'єр-міністр із питань сільського господарства Віктор Слаута заявив, що такі санкції можливі, якщо при збільшенні палива не вдасться втримати рентабельність продукції аграріїв на рівні 30%.
Однак в описаної вище ситуації є й об'єктивна складова. Дійсно, тарифи "Укртранснафти" на транспортування нафти по магістральних трубопроводах по внутрішніх маршрутах з 1 квітня в 2007 року виросли. Але для цього є ряд дійсно логічних причин, серед яких можна виділити наступні.
По-перше, це скорочення споживання російської нафти вітчизняними НПЗ із 23,5 млн. т в 2003 році до 11,7 млн т в 2006 році, що, у свою чергу, викликано зупинками на ремонт Одеським і Херсонського НПЗ і зменшенням переробки на Дрогобицькому та Надвирнянському НПЗ. По-друге, збільшення розміру рентної плати за транспортування нафти по магістральних нафтопроводах на 30%. По-третє, включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, не підметів відшкодуванню в результаті внесення змін у Закон України "Про податок на додану вартість". І, по-четверте, щорічний ріст інфляції й збільшення цін на енергоносії й матеріали, зокрема на газ, електроенергію, пально-мастильні матеріали, металопродукцію. Хтось буде стверджувати, що якийсь із наведених факторів не має під собою реальних підстав? Додам ще один - ці тарифи не переглядалися протягом чотирьох років. А що ще в Україні не дорожчало з 2003 року?
За об'єктивними оцінками, приріст вартості 1 л умовних світлих нафтопродуктів у результаті збільшення вартості транспортування повинен складати в межах 0,2-0,5 коп. Швидше за все, нафтові компанії просто відшукали більш-менш пристойний з їхнього погляду привід для того, щоб обґрунтувати зовсім природне бажання для господарюючих суб'єктів (основний смисл діяльності яких - одержання прибутку) підняти ціни на вироблену й продавану ними продукцію.
Ще один фактор, що є одночасно як суб'єктивним, так й об'єктивним. Мова йде про поки не реалізований проект під умовною назвою "Створення стабілізаційного фонду нафтопродуктів", за допомогою якого уряд збиралася коректувати ринкові ціни. Справа в тому, що перевірка ГП "Укртранснафтопродукт" показала відсутність у неї потужностей для створення держрезерву на базі цього підприємства. Втім, в уряді від створення стабфонду в майбутньому не відмовляються.
Міністерство палива та енергетики веде переговори про залучення однієї з нафтопереробних компаній до відновлення потужностей "Укртранснафтопродукту". Говорять, що мова йде про одному з найбільших нефтепереработчиков в Україні - компанії "Лукойл-Україна". Для відновлення потужностей "Укртранснафтопродукту" на початковому етапі необхідно біля 160 млн дол. От тільки як би згода "Лукойлу" інвестувати у відновлення потужностей "Укртранснафтопродукту" не означало того, що уряд гарантував компанії поступки в сфері нафтобізнесу. "Лукойл" є экспортно-ориєнтованою компанією, і тому, швидше за все, буде інвестувати в проект в обмін на пільги при транспортуванні своєї продукції в системі нафтопроводів "Укртранснафтопродукту". Також не можна виключати, що компанія "Лукойл" спробує дістати контроль над міноритарним пакетом акцій компанії "Укртранснафтопродукт". Хоча в кожному разі поки все це - не більш ніж міркування.
При цьому треба відзначити, що зусилля по диверсифікованості партнерів у рамках створення резерву нафтопродуктів уживають - ВАТ "Укртранснафта" і ТОВ "ТНК-ВР Україна" підписали угоду про переробку на Лисичанськом НПЗ 100 тис. тонн нафти щомісяця в рамках формування стабілізаційного запасу нафтопродуктів. "Укртранснафта" буде закуповувати нафту в компанії "ТНК-ВР". З 20 квітня готова нафтопродукція почне надходити на нафтобази. При цьому нафта буде перероблятися в дизельне паливо й бензин А-76.
Хоча й тут є питання. Не вважаючи "ТНК-ВР Україна", у країні є ще як мінімум три заводи, здатних переробити зазначені обсяги нафти. І насамперед це Кременчуцький НПЗ, що належить "Укртатнафти". Кажуть, що переговори на дану тему велися біля трьох місяців, але "Укртранснафти" так і не вдалося домовитися з представниками цього підприємства. Причини називалися різні, але швидше за все відсутність домовленості пов'язане із триваючими вже кілька років діловими непорозуміннями між "Укртранснафтою" та "Укртатнафтою". Знову ж це не більш ніж припущення, але є певні підстави думати, що партнерство "Укртранснафти" з "ТНК-ВР Україна" пов'язане з тим, що остання плекає надію на реконструкцію Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів. Не виключено, що за рахунок державних коштів.
До всього іншого трохи дивує й запланований період закладення ГСМ у стабілізаційний фонд: у розпалі посівна, отже, ціни на нафту й нафтопродукти от-от досягнуть свого піка. До речі, про структуру стабілізаційного фонду: його планують у рівних частках сформувати за рахунок дизельного палива та бензину з октановим числом 76. Виходить, цей фонд формують винятково для задоволення потреб сільського господарства в період посівне й збиральних (саме А-76 і дизпаливо використовують аграрії)?
Тепер про суб'єктивні фактори. Відразу ж після відомого Указу Президента про розпуск парламенту нафтові компанії проінформували уряд про можливе припинення постачань нафти на українські НПЗ починаючи з червня цього року. Причиною стала "стара виразка" - заборгованість держави з повернення ПДВ на суму 276 млн дол. Називалися й досить пристойні суми, що утворилися у вигляді переплати нафтотрейдерами авансових платежів податку на прибуток. Сподіваюся, до зупинки переробки нафти справа не дійде, але й давати привід виробникам і торговцям нафтопродуктами для таких заяв, мабуть, не заслуговувало б.
З іншого боку, якщо при вся об'єктивна та суб'єктивних складова вартість літра А-95 не перевищила верхньої границі рекомендованого секретаріатом експертно-аналітичної групи з питань розвитку нафтового ринку й нафтопереробної промисловості України при Кабміні "цінового коридору", виходить, не так все пагано, як може здатися на перший погляд. Поки за три тижні квітня ми спостерігаємо в середньому двопроцентне зростання вартості пального, що, погодитеся, цілком у рамках розумних цінових коливань.
За матеріалами: BIN
Поділитися новиною
