316
Азіатські країни думають, як боротися з фінансовими бурами
— Фондовий ринок
У десятиліття азіатської кризи 1997 р. міністри фінансів і представники центробанків ASEAN зібралися в Таїланді. Для цих країн як і раніше актуальний питання, як захистити економіку від краху, якщо іноземні інвестори вирішать забрати свої кошти.
Іноземні інвестори не люблять, коли уряди намагаються контролювати рух капіталу. "Щоб не виникло проблем, потрібно, щоб ці рішення проводилися дуже твердою рукою, - думає аналітик J. P. Morgan Private Bank Стюарт Швайцер. - Ринки з цим справляються краще". Проте держави ASEAN віддають перевагу саме цьому способу боротьби з фінансовими кризами.
У грудні 2006 р. влади Таїланду поставили за обов'язок банкам країни резервувати на рік 30% коштів, які вкладають іноземці. У той же день фондовий ринок Таїланду втратив 15%, і обмеження довелося зняти. Березневий обвал на Шанхайській біржі теж був спровокований чутками про те, що уряд може вжити заходів з обмеження спекулятивної діяльності на фондовому ринку. Поки з "гарячими інвестиціями" Китай бореться, підвищуючи ставку обов'язкового резервування банками. З початку року вона тричі збільшувалася на 0,5 п. п.
Втім, відношення іноземних інвесторів до обмежень припливу капіталу починає мінятися. У багатьох країн "як і раніше сильна залежність від спекулянтів, що розраховують на швидкий прибуток, а це може зупинити інфляцію й надути [в економіці] пузирі", - застерігає аналітик консалтингової компанії Kleiman International Гари Кляйман.
"Контроль, що дозволяє запобігти негативним наслідкам, - законний політичний інструмент", - додає він. Керуючих деяких американських пайових фондів уважають корисним контроль, що обмежив би приплив спекулятивного капіталу, але не на шкоду довгостроковим вкладенням.
Подібний досвід є, наприклад, у Бразилії, де діє податок на угоди з цінними паперами, які продаються протягом 30 днів після покупки. В Індії для іноземців існують обмеження на ринку місцевих деривативів, а в Аргентині нерезиденти можуть продати боргові інструменти тільки через півроку після покупки. Правда, на доходи в цих країнах іноземцям скаржитися не доводиться. Аргентинський ринок облігацій в 2006 р. приніс 51% прибутку, а індійські й бразильські фондові індекси виросли на 42% й 28% відповідно.
У В'єтнамі, де, на думку багатьох аналітиків, уже надувся пузир, готовий от-от лопнути, інвестори говорять, що були б раді допомоги уряду. "Хто ж не захоче, щоб влада запобігла крахові фондового ринку", - говорить керуючий Eaton Vance Structured Emerging Markets Fund Кліфф Куайзенберрі.
Коли в грудні влада Таїланду обрушила фондовий ринок країни, Марко Хедлі з Matthews International Capital Management був упевнений, що це гарний момент для покупки акцій. Йому не перешкодив навіть досвід кризи 1998 р., коли влади Малайзії заборонили іноземцям виводити із країни коштів, а в Хедлі там були інвестиції. Якщо 10 років тому це рішення викликало в іноземних інвесторів шок, зараз вони ставляться до цього з розумінням. "Малайзія не дозволяла іноземцям забрати свої гроші із країни, а нинішні міри не дають потрапити в економіку перегрітим інвестиціям", - стверджує Кляйман.
В Асоціацію країн Південно-Східної Азії (ASEAN) входять Бруней, Камбоджа, Лаос, В'єтнам, Індонезія, Філіппіни, Сінгапур, Бірма, Малайзія й Таїланд. В 2006 р. найбільше іноземці вклали в економіку Сінгапуру - 24,2 млрд дол. Слідом за ним ідуть Таїланд - 8,84 млрд дол., Індонезія - 7,51 млрд дол., Малайзія - 5,15 млрд дол., В'єтнам - 4,1 млрд дол., Філіппіни - 1,6 млрд дол.
За матеріалами: BIN
Поділитися новиною
