181
Російський експорт: Україні ніде дітися як сдати труби РФ
— Енергетика
Російські експерти вважають, що в Президента України Віктора Ющенко немає іншого виходу, як іти на створення двостороннього газотранспортного консорціуму з Росією.
Зокрема, таку думку висловлює генеральний директор Агентства політичних та економічних технологій, член Експертної ради РІА Новини Дмитро Орлів у своїй статті Газовий коридор на двох.
Так, у контексті ідеї створення спільного газотранспортного консорціуму експерт відзначає: "При розумному підході обох сторін це цілком реалістична пропозиціяя, яку Президент Путін назвала навіть "революційним". Безумовно, важливо зрозуміти, якими будуть механізм дії цього консорціуму і ступінь участі Російської Федерації в ньому. З мого погляду, проект може стати продуктивним для Росії, якщо російська частка складе 51% статутного капіталу. Наявність контрольного пакета означало б більшу значимість у прийнятті рішень. Втім, все це - предмет переговорів, які природно супроводжують комерційні справи. Торг, як говорять у таких випадках, доречний. Навіть маючи половину, Росія дуже жорстко буде впливати на процеси, що відбуваються. Ступінь надійності нашої країни як постачальника газу в Європу значно підвищиться в цьому випадку".
Орлов зауважує, що, "за великим рахунком, консорціум - це, за деяким виключенням, та ж система, що вже існувала в нас до розпаду СРСР. Кардинальних змін у технічних характеристиках не відбулося, тому вони можуть бути легко інтегровані в нову схему. Властиво, що зараз і відбувається. Всі російські газопроводи закінчуються на кордоні Росії і України та далі йдуть у Європу. Це ті ж самі газопроводи, які діяли в часи Союзу. Ніяких там значимих технологічних змін і технічних удосконалень робити не треба. Хоча всім зрозуміло, що менеджмент буде діяти по-новому".
Експерт підкреслює, що "влившись у спільний з українцями консорціум, Російська Федерація та компанія Газпром, по-перше, будуть мати надійний коридор для поставок газу в Європу, по-друге, контроль над цією системою буде страхувати від оперативних комерційних ризиків і зробить нас, скажемо так, мало залежними від політичних ризиків".
У той же час, Орлов погоджується з тим, що нікуди від політики в даному питанні не дітися. "На жаль, енергоресурси густо на ній замішані. І от уже було висловлене попередження Юлії Тимошенко про те, що активна російська участь у консорціумі може стати окупацією українських ГТС. Втім, всім відомо, що деякі політики в Україні, у тому числі пані Тимошенко, схильні до зайво експресивних висловлень. Якщо ми говоримо про комерційну справу, у ході якої якісь активи переходять на певних умовах під контроль однієї з договірних сторін, яка ж це окупація? Я думаю, що, не маючи можливості впливати на досягнення цієї угоди, Тимошенко просто створює агресивне середовище довкола нього. З мого погляду, вплив її на реальний процес прийняття рішень, на створення цього консорціуму - мінімальний", - переконаний експерт.
Він заявляє: "Я не прихильник припускати, що українською громадськістю настільки активна участь двох країн у загальному проекті може бути сприйняте як повернення до минулої радянської системи. Ці побоювання не мають серйозних підстав. По-перше, не все, що було в нашому загальному минулому, повинне відлякувати, і не всіх. Відомо, що значна більшість населення України вкрай позитивно ставиться до теми співробітництва з Росією в самих різних сферах. І наша нинішня взаємодія в галузі енергетичних ресурсів - це реальна інтеграція, це створення нової мережі енергоносіїв уже на комерційних умовах. Можливо, будуть якісь протести на заході України. Не виключено, що виявлять себе скептики ззовні. Але така лінія поводження властива лише тим, хто не зацікавлений у зміцненні відносин між Росією й Україною. До того ж треба враховувати, що ніхто ці газотранспортні мережі не віднесе і не окупує. Вони продовжать функціонувати, як і сьогодні, тільки інакше там будуть розподілятися доходи з появою нових власників, і українська сторона змушена буде більш відповідально ставитися до стабільності поставок у цій системі. У той же час інвестиції, які прийдуть в українську економіку в рамках цього консорціуму, увіллються в бюджети конкретних компаній. Це, природно, ефективно відіб'ється й на податках, і на добробуті країни в цілому, а, головне, - на житті кожного українського громадянина".
Орлов продовжує: " чи буде Ющенко на запланованій зустрічі з Путіним сповідати таку позицію, тобто позицію більшості українців? Думаю, у нього попросту немає іншого виходу. Український Президент сьогодні перебуває практично в політичній ізоляції. Він намагається виробити якийсь свій курс, але відомо, яке парламентська більшість в Україні, відомо, який нині Кабінет міністрів і вектор основних політичних сил. Україна, точніше, її еліти пройшли, нарешті, через період ворожнечі з Росією. Хвиля антиросійських настроїв уже істотно спала. На зміну прийшов рух проросійським курсом, на якому наполягає, у тому числі, суспільна думка. І Ющенко змушений його враховувати. Я думаю, що на найближчих переговорах у Москві він захоче осідлати ці настрої або, у всякому разі, якимсь образом використати. Він, звичайно, не перехизується прем'єра Януковича в ступені лояльності або дружності у відношенні Росії. Але в тому, що відбудеться абсолютно нормальний діалог, що позиція Ющенко не стане конфліктна, а буде дуже конструктивна, можна не сумніватися".
У той же час автор статті висловлює жаль, що таку ж переконаність не виходить висловити у відношенні Бєларусі. "Можливо, у цій республіці ще не пройшов трохи запізнілий цикл антиросійської хвороби. Не виключено, що й "занедужала" Бєларусь завдяки неадекватній позиції, що зайняв Лукашенко. Очевидно, що підтримки в Євросоюзі та Сполучених Штатах він не одержить, загалом, прирікаючи свою країну на зниження рівня життя, на ізоляцію, у тому числі економічну. Треба враховувати, що, якщо в України є якась альтернатива, і вона в стані лавірувати між різними центрами силами, то Бєларусь такої можливості позбавлена. Всі маневри Лукашенко останнім часом - це маневри на дуже вузькому полі. Іран, при всій його автономній політиці, все-таки не гравець у світовому масштабі. Тому Лукашенко, як тільки він політик, що думає про перспективи, повинен поступово відновити ті аспекти позитивних відносин з Росією, які були втрачені", - сказав експерт.
За матеріалами: Корреспондент.net
Поділитися новиною
