4583
Олександр Бондаренко: чому в українців середня пенсія $100. І що з цим можна зробити
— Казна та Політика
Наразі в Україні близько 11,5 мільйонів пенсіонерів. В нас нація, що старіє. Кількість пенсіонерів буде лише зростати в порівнянні зі спеціалістами, що працюють.
За прогнозами ООН, через 30 років 40% населення України – це будуть пенсіонери. Як можна структурувати пенсійні доходи й що треба зробити на державному рівні для старту пенсійної реформи?
На одного українця, що працює – один пенсіонер. Чому так?
Зараз один українець, що працює, своїми податковими відрахуваннями (22% ЄСВ) забезпечує одного пенсіонера. І це дуже тривожна пропорція.
Пенсійна система працює ефективно, коли цей коефіцієнт складає 0,3-0.4 пенсіонера на 1 працюючого.
Одна з причин такого співвідношення – міграція людей активного віку.
Всього в Україні налічується 16 млн економічно активних українців. Безробітних в середньому – 1,5 млн.
Трудових мігрантів – за різними оцінками приблизно 3,5 млн, з яких тільки в Польщі працює десь 2-2,5 млн.
Виходить, що якщо відняти з 16 млн безробітних і мігрантів, то як раз виходить 11 млн робітників, які сплачують свої податки в Україні.
Банально – в нас дуже мало спеціалістів, що працюють. Якби в країні працювало близько 20 млн, навіть при такому високому рівні тінізації економіки можна було забезпечити пенсіями 11 млн людей.
Інша причина – оптимізація податків. Більшість підприємств зменшують офіційну частину заробітної плати, від якої сплачується 22% ЄСВ.
За різними оцінками десь 40% робітників отримують частину своєї зарплати у конвертах.
В результаті, якщо порахувати: середня заробітна плата зараз складає 13 тис. грн. 22% ЄСВ від цієї суми – отримаємо близько 2800 грн на пенсію.
Скільки треба, щоб забезпечити пенсії на рівні 4 тис. грн
Якби усі роботодавці вийшли з тіні та почали виплачувати заробітні плати по повній ставці, то доходи бюджету від сплати ЄСВ можуть зрости на 20-30 % від того, що маємо зараз.
Принаймні це дозволило б майже повністю закрити дефіцит Пенсійного фонду, який кожен рік складає від 170 до 200 млрд грн.
За аналітичними даними, майже 40% пенсіонерів отримують від 2 до 3 тис. грн пенсії.
Біля 16% живуть на менш ніж 2 тис. грн. І 19% пенсіонерам держава сплачує від 3 до 4 тис. грн.
Крім того, є низка ексчиновників – це судді, працівники адміністрацій, правоохоронці тощо, які отримують високі пенсії від 20 до 100 тис. грн.
Вони також з’їдають значну частину пенсійного фонду.
Щоб стабільно забезпечити принаймні такий не суттєвий рівень пенсій у 3,5-4 тис. гривень 11 мільйонам українцям, пенсійний фонд повинен отримувати 500-550 млрд грн з податку ЄСВ.
Чому не працює обов’язкове пенсійне накопичення
В ідеалі у структурі пенсійного прибутку людини понад 50% має займати доходи від добровільного (3-й рівень) та обов’язкового (2-й рівень) пенсійного накопичення. В такому разі українці зможуть накопичувати й отримувати достойний пенсійний дохід.
Наразі ж в структурі пенсійного доходу українців біля 90% займає солідарне пенсійне забезпечення від сплати ЄСВ (1-й рівень). Тобто фактично працює тільки перший рівень пенсійної системи.
2-го рівня обов’язкового пенсійного накопичення поки що не існує. Відсутнє законодавче поле, в якому було б чітко регламентовано, що х% (бажано від 3% до 5%) щомісячно сплачує роботодавець за конкретного працівника на його індивідуальний пенсійний рахунок у певній фінансовій установі (приватний НПФ або певний державний фонд) як обов’язкове пенсійне накопичення.
Потрібні також постанови Кабміну, яки б задавали правила гри в системі обов’язкового накопичення.
Тобто в нас просто немає регуляцій та фінансової інфраструктури для роботи цього 2-го рівня пенсійної системи.
І перш ніж її створювати, треба розв’язувати економічну задачу. Адже якщо зобов’язати роботодавців виплачувати ще 3-5% за робітників, то підприємства ще більше підуть у тінь.
Інший варіант – на законодавчому рівні регламентувати, щоб ці відсотки були частиною у структурі 22% ЄСВ або частиною від 18% ПДФО. Але тоді зменшаться надходження в Пенсійний фонд (чи Державний бюджет). І на виплати солідарної пенсії 1-го рівня не вистачатиме грошей та збільшиться дефіцит Пенсійного фонду або загального державного бюджету.
Шлях економічних стимулів може бути одним з ефективних варіантів розв’язання цього питання. Для цього треба на державному рівні, залучивши профільні міністерства, створити стратегію економічного стимулювання із врахуванням пенсійної реформи.
А саме: виділити пріоритетні галузі, порахувати кількість залучених на підприємствах цих галузей спеціалістів і їх рівень зарплат. Та для низки секторів економіки розробити податкові стимули, якщо компанії самостійно будуть робити ці додаткові нарахування з обов’язкового пенсійного накопичення.
При цьому Міністерство фінансів повинно порахувати, скільки бюджет недоотримає, якщо будуть введені податкові стимули, і які потрібні компенсатори.
Можна також розробити низку податкових стимулів для підприємств, які працюють в індустріальних парках, які планується все ж таки реалізувати на 25 майданчиках по всій країні.
Так, якщо, наприклад, інженер отримує 18 тис. грн і кожного місяця 3% йде як обов’язкове пенсійне накопичення, то в рік це в середньому 6 480 грн плюс відсоток інвестиційного прибутку, якщо Пенсійний фонд зробив вдалі інвестиції.
За 15 років це буде десь 150 тис. грн додаткового пенсійного доходу. Непоганий бонус для виходу на пенсію?
Ще вкрай важливе питання – хто буде керувати фондом, в який перераховуються ці кошти.
Найефективніше для другої ланки пенсійної системи зробити один державний фонд і декілька приватних.
В них повинні бути наглядові ради з 5-7 членів. Серед яких мінімум 3 – це незалежні директори.
В приватному пенсійному фонді в наглядовій раді серед незалежних директорів має бути представник від держави. І інвестиційні банкіри й топменеджери високого рівня із гарною репутацією.
Що потрібно для розвитку добровільного пенсійного накопичення
На третьому рівні пенсійних накопичень – добровільних заощадженнях – правила гри задають приватні пенсійні фонди. Вони повинні привнести культуру надійних добровільних заощаджень.
Наразі в Україні близько 50 приватних пенсійних фондів. І для розвитку добровільного пенсійного заощадження тут у пригоді досвід західних пенсійних фондів, яким по сотні років, у яких є репутація, високі рейтинги та довіра вкладників.
Але щоб вони приходили на український ринок, знову ж таки треба створювати економічні умови. Перш за все справжній фондовий ринок, де можна було б купувати не тільки ОВДП.
Тобто повинні бути різні фінансові інструменти для інвестицій таких приватних пенсійних фондів. Або спростити процедури, щоб вони могли купувати цінні папери й інші інструменти на західних фондових біржах.
А також зрозуміле законодавче поле та спрощення адміністративних процедур для виходу на український ринок.
Успішний “пенсійний” досвід
У більшості країн Європи працює трирівнева система пенсійних виплат – солідарна, обов’язкова система пенсійного накопичення та добровільна.
Найуспішніші пенсійні фонди та система в цілому в Австралії, Норвегії, Данії, Канаді.
Досвід польського сусіда для України цілком порівнянний взірець, де середній пенсійний дохід поляка складає $400-500 на місяць.
Для прикладу, минулого року державний пенсійний фонд Норвегії заробив своїм вкладникам 123 млрд дол. (!!) завдяки вдалим інвестиціям. Це приблизно як ВВП всієї України!
Активи під управлінням цього норвезького фонду складають понад $1 трлн дол.!
Найпотужнішим у світі вважається японський пенсійний фонд. Його активи в управлінні оцінюються у 1.5 трильйони доларів.
Олександр Бондаренко, директор і співзасновник Бюро інвестиційних програм
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
