1041
Марта Черничка: компроміс Boeing і Airbus? Маловірогідно, але зовсім не гіпотетично
— Фондовий ринок
Після багатьох років абсолютного лідерства Boeing в авіаційній сфері, компанія Airbus у 2019 році вперше змогла стати найбільшим світовим виробником літаків.
Значуще досягнення, враховуючи той факт, що 2021 рік компанія Boeing зустріла з найгіршими показниками продажів з 1977 року і послужним списком інцидентів, пов’язаних з недоліками моделей її літаків.
Виникає логічне питання: фінал довголітньої війни двох компаній-лідерів за провідне становище на ринку близиться до логічного завершення? Чи це всього-на-всього проміжна стадія перед новим спалахом конфлікту?
Що спільного може пов’язувати такі компанії, як Coca Cola і Pepsi, Visa і Master Card, Uber і Grabs, Boeing і Airbus? Шалені обороти продажів, провідне положення у своїх галузях і… затягнута на десятиліття конкуренція компаній за те, хто ж з них врешті здобуде першість.
Така боротьба найсильніших часто триває десятиліттями, не приводячи ні до чого, окрім виснаження фінансових ресурсів таких компаній і нестабільного становища на ринку.
Тому рано чи пізно перед конкурентами поставало запитання: продовжувати затяжну війну на виснаження чи все ж таки піти на компроміс?
Компанії Boeing і Airbus дали однозначну відповідь на це питання: битись до самого кінця, перетворюючи війну компаній не лише на потік колосальних фінансових втрат, а й глобальний конфлікт між ЄС і США.
Чи легко розпиляти корону навпіл?
Фактично, до появи Airbus на ринку у 1970-х американська компанія Boeing займала позицію абсолютного лідера на ринку авіаційної індустрії. Викупивши акції всіх дрібних американських компаній, Boeing довгі роки насолоджувалась статусом монополіста у галузі.
Очікувано, що лідерство компанії не могло тривати нескінченно: на арену вийшла новостворена європейська компанія Airbus і почала стрімко нарощувати клієнтську базу.
Диверсифікація ринків збуту, велика увага до азійського ринку і значущі вкладення у розробку літаків – щоб утримати конкурентоздатність, Airbus прагнула запропонувати споживачам щось кардинально нове.
Наприклад, свіжі на авіаційному ринку інноваційні пропозиції: унікальна система керування літаком шляхом передачі електронних сигналів Fly-By-Wire, яка здатна перебрати на себе функції пілота у надзвичайних ситуаціях, а також «контролювати» дії льотчика у рамках безпечних режимів.
Іншою розробкою Airbus став реактивний літак, що працює на біопаливі. Окрім цього, летючий палац класу «VVIP» на особисте замовлення саудівського принца; модель літака з проєкцією зіркового неба на стелі – заради здобуття провідних позицій Airbus була готова йти на найсміливіші технологічні кроки.
Реакція конкурента не змусила себе чекати: водночас Boeing запускає у виробництво розкішний лайнер Dreamliner, що вважався на той час «технологічним дивом», а також розпочав розробку летючого таксі автономного керування.
Уявіть собі: така гонитва на інноваційне випередження двох компаній триває вже 51 рік.
Проте технології технологіями, але на якомусь етапі всім стало зрозуміло, що якщо мова йде про дві найпотужніші світові компанії, котрі явно не збираються економити на наукових розробках і удосконаленнях, то конкуренцію рано чи пізно доведеться перенести на новий рівень.
Тому, для того, щоб прискорити логічний фінал своєї боротьби, компанії пішли на справді радикальні кроки. Керівництво обох компаній змогло знайти правильну відповідь на питання: які засоби тиску на опонента є найефективніші?
Якщо грати, то не розмінюючись на ставки
Перший удар по Airbus завдали США: у 2006 році у Вашингтона виникли «цілком обґрунтовані підстави» вважати, що ЄС незаконно надає субсидії Airbus протягом останніх 40 років, чим підриває принципи вільної конкуренції на ринку.
США вирішили оскаржити «невиправдану допомогу» Airbus найбільш радикальним, а саме – судовим шляхом. Саме адміністрація Вашингтона подала позов до Світової організації торгівлі.
Оскільки як ЄС, так і США є членами цієї організації, то її рішення, відповідно, є обов’язковими для виконання обома країнами.
Чого прагнув досягнути таким кроком Вашингтон? В першу чергу, отримати можливість накласти санкції на ЄС абсолютно легальним чином і укріпити позиції компанії Boeing на ринку, ліквідувавши допомогу, яку ЄС надавав Airbus.
Тут виникає ще одне запитання: яке відношення має уряд США до боротьби за лідерство Boeing і Airbus?
Все цілком логічно, якщо врахувати наступні факти: компанія Boeing є одним з найбільших американських експортерів сьогодні, а також одним з найбільш значущих платників податків до держбюджету.
Щобільше, дана компанія визначається Сенатом США як «невід’ємна для забезпечення національної безпеки» країни.
Окрім того, Boeing володіє великою кількістю конфіденційної інформації, яку отримує для розробки військової і космічної авіатехніки безпосередньо з досліджень Міністерства оборони США і NASA.
Отож, питання конкурентоздатності Boeing – це питання того, що готові зробити США для захисту своїх інтересів як лідера на економічній арені. А готові вони були йти до кінця…
Витримати 13 років судової тяганини в СОТ, вигравши справу проти ЄС і отримавши дозвіл на накладення санкцій у розмірі $ 7,5 млрд.
Варто зауважити, що США вирішили себе не обмежувати санкціями лише у сфері літакобудування, а наклали їх на цілий ряд абсолютно різних європейських товарів, починаючи від сиру і завершуючи пральним порошком. «Прийнятний рівень» помсти США визначили одним словом – «тотальний».
Проте насолоджуватись тріумфом було ще передчасно: Airbus навіть і не планував поступатись власним місцем на п’єдесталі, а ЄС – мовчки терпіти економічний тиск з боку США.
Відповідь ЄС на суворі санкції була передбачуваною, хоч і не відрізнялась оригінальністю: теж подати позов на США в СОТ.
Втрачати їм все одно вже не було чого, оскільки санкції США ставили європейських виробників в надзвичайно неконкурентоздатне становище.
Іронічним є й те, що обвинувачення ЄС були аналогічні тим, що рік тому висували їм США: надання невиправданих позик Airbus, порушення правил чесної конкуренції на ринку літакобудування.
Рішення Органу з врегулювання суперечок СОТ теж нікого не здивувало: у 2020 році ЄС виграв справу проти США і факт надання незаконних позик Boeing було констатовано.
Таким чином, помсту реалізувати вдалось і ЄС отримав змогу накласти на американські товари санкції у розмірі 4 млрд доларів.
Після того, як «уклін люб’язностями» у вигляді взаємних обмежень і обвинувачень між Airbus і Boeing відбувся, компаніям-конкурентам було важливо зрозуміти, яким чином продовжувати співіснувати на ринку в умовах двосторонніх санкцій і утиснень.
Було очевидним те, що ніхто з них вже не готовий поступатись малим і достатньо було дочекатись лише потрібного моменту, щоб поставити крапку у їхній боротьбі.
Такий момент дійсно незабаром настав. Здавалося, ніщо інше, як коронавірусна пандемія і світова економічна криза могли розставити всі крапки над «і» у боротьбі компаній.
Перевірка на міцність… вже чергова
Якими б не були впливовими обидва авіаційні гіганти, проте відчутного впливу економічної кризи вони зазнали сповна. Повне призупинення авіарейсів, карантинний режим – усе це лише ускладнило фінансове становище Airbus і Boeing. Проте разом з тим дало зрозуміти: одна з компаній дійсно почала здавати свої позиції.
Непомітно для всіх вже другий рік поспіль Airbus займає місце абсолютного лідера в авіаційній індустрії за кількістю доставлених замовникам літаків. Лише порівняйте: у 2019 році Airbus виконав замовлення на виготовлення 863 літаків, що є історичним рекордом компанії.
Для порівняння: Boeing доставив замовникам лише 345 літаків.
Водночас 2020 рік ознаменувався другим роком, коли компанія Boeing скасувала більше замовлень, аніж отримала. Цей рік виявився найгіршим для компанії з 1984 року!
Ситуація ускладнилась ще й численними скандалами, пов’язаними з якістю продукції Boeing. Наприклад, неочікуване зламання двигуна літака Boeing під час його рейсу з Денверу в лютому 2021 року. Попри те, що всі пасажири залишились у безпеці після польоту і, фактично, не було встановлено точної причини зламання двигуна літака, більшість країн світу, що в принципі мали у складі свого авіапарку подібну модель літака, призупинили її експлуатацію.
У той самий день в іншому куточку світу, а саме в Нідерландах, сталась аналогічна авіакатастрофа, пов’язана з продукцією Boeing. Вантажний літак, що вилетів з аеропорту Маастрихт Аахен, під час свого польоту почав втрачати металеві деталі корпусу. Масивні елементи літака, що падали з повітря, завдали ушкоджень як перехожим, так і наземному транспорту.
Здавалось, що може бути більш руйнівним для бюджету компанії, ніж втрата довіри споживачів у період економічної кризи, під час якої продукція авіабудування і так не має значного попиту.
Поглянемо з точки зору об’єктивності: неприємності, пов’язані з якістю літаків Boeing, аж ніяк не могли стати несподіванкою для менеджменту компанії.
Такі інциденти частіше за все відбуваються, коли моніторинг безпеки і якості продукції є недостатнім. Більш ніж наочною для ілюстрації цього є катастрофа легендарної моделі Boeing 737 MAX в Індонезії в жовтні 2018 року, в результаті якої загинули всі 189 пасажирів та екіпаж. Слідом за нею – катастрофа в Ефіопії в березні 2019 року, в якій загинули всі 157 пасажирів.
Очевидно, що безпека пасажирів повинна бути не лише рядком на офіційному вебсайті Boeing у розділі «Цінності», а й аспектом підвищеної значущості для Boeing, яка тепер повинна заново виборювати довіру споживачів. Однак компанія змогла усвідомити це лише після того, як відчула на собі величезні фінансові втрати, які Boeing зазнала у результаті катастроф.
Авіаінциденти стали справжнім фінансовим ударом для компанії, яка ледь відбилася від рекордних втрат у 2020 році на суму понад 20 мільярдів доларів.
У результаті кримінального провадження проти Boeing, компанію змусили виплатити понад 2,5 млрд доларів у розмірі компенсації жертвам аварії, а також авіакомпаніям країн, що мали у своєму парку аналогічні літаки.
На додаток, Федеральне авіаційне управління США зреагувало на ситуацію досить швидко, наклавши 20-місячну заборону на виробництво літаків Boeing 737 MAX …що вилилось у збитки компанії у розмірі 20 мільйонів доларів США.
Додаємо до цього ще й штрафи, компенсації та судові збори, а також скасовані замовлення на літаки по всьому світу на суму 60 мільйонів доларів.
Для розуміння того, наскільки великими були втрати для компанії: випуск літака Boeing 737 MAX становив на той час третину прибутку компанії.
Гадаєте, що справа на цьому от так і завершилась? Ні, адже інвестори компанії подали проти неї цілих три позови, звинувачуючи Boeing у тому, що компанія нічого не робить для розслідування безпеки літака 737 MAX.
Поки Boeing проводить час на судових засіданнях, американська авіакомпанія United Airlines вже замовляє 50 літаків Airbus A321 NEO XLR на суму близько 6 млрд доларів.
Ці літаки призначені для заміни Boeing 757 і очікується, що вони будуть введені в експлуатацію в 2024 році.
На додачу, модель літака Airbus A320 наразі визнається найбільш продаваною моделлю в історії, обігнавши славнозвісну модель Boeing 737.
Важливо розуміти те, що навіть для компанії Airbus, яка врешті-решт змогла досягнути провідних позицій у світових рейтингах, нерідкісними є технологічні «промахи».
Уявіть тільки: станом на жовтень 2020 року з літаками з моделлю літака Airbus A330 пов’язано 42 авіаційні інциденти, в результаті яких загинули в цілому 338 пасажирів.
Яка б з двох компаній-конкурентів не випередила свого суперника у майбутньому, питання безпеки пасажирів і надійності літаків завжди залишиться тим, над чим потрібно працювати й що удосконалювати.
Повернулись до того, з чого й починали
Питання лідерства – це сума правильно розставлених пріоритетів і постійне вдосконалення якісних показників продукції. Ця теза є зараз актуальною як для Boeing, так і для Airbus.
Першість у цьому випадку – дуже суб’єктивне поняття, яке неможливо забезпечити на перманентній основі. Проте сьогодні виходить так, що два лідери заради досягнення найвищих показників ефективності та прибутковості готові боротись один з одним до останнього, які фінансові втрати їм це не приносило б.
Проте замість остаточного завершення багатолітньої боротьби ми бачимо лише затягнені у часі взаємні обмеження, що робить обидві компанії ще більш вразливими до будь-яких непередбачуваних змін в економічній ситуації та попиті споживачів.
Останнім часом компанії-конкуренти почали усвідомлювати, що режим взаємних санкцій і нездорова гра на випередження — це далеко не те, що допоможе авіаційній галузі пережити економічну кризу з мінімальними втратами.
Здається, що момент остаточного завершення війни близько: глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен і президент США Джо Байден домовилися в березні 2021 року призупинити дію мит в рамках спору у справі Boeing і Airbus на чотиримісячний період.
Так, домовленість лише тимчасова. Можливо, занадто перспективна і без конкретних гарантій. Проте це лише перший невпевнений крок, який затяті супротивники дійсно готові зробити назустріч один одному. Ще раз переосмислити всі «за» і «проти», зрозуміти цілі, які вони переслідують у цій нескінченній гонитві за лідерським статусом.
Не варто приховувати: можливість кардинально послабити рівень напруження на авіаційному ринку є малоймовірною. Однак вона зовсім не гіпотетична.
Марта Черничка, студентка Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
