493
МВФ сумнівається в доцільності випуску ВВП-варантів України
— Казна та Політика
Практично відсутня верхня межа виплат за випущеними Україною в ході реструктуризації зовнішнього боргу в 2015 році ВВП-варантів потенційно може призвести до великих фіскальних витрат, що набагато перевищують початкове списання боргу, вважають експерти Міжнародного валютного фонду.
Як йдеться в дослідженні “Роль інструментів умовного державного боргу (SCDI) в реструктуризації суверенного боргу”, опублікованому Фондом у четвер, при сценарії зростання ВВП на 5% внутрішній коефіцієнт окупності (IRR) для кредиторів України, якы отримали ВВП-варанти, підскочить до більш ніж 13%.
Автори дослідження додають, що в цьому сценарії фіскальні витрати перевищать 0,55% ВВП на рік.
Водночас, вказується в документі, при сценарії зростання економіки на 4% IRR буде відносно скромним – близько 3% від початкового списання.
У документі наголошується, що різновид SCDI – VRI (value recovery instruments), який вперше з’явився в 1980-х роках і передбачає виплати тільки при позитивних сценаріях, використовується спорадично: після 1990 року було всього чотири великі кейси з більш ніж пів сотні суверенних реструктуризацій – Аргентина (2005 і 2010), Греція (2012) і Україна (2015). У 2020 році дві значні реструктуризації боргу – Аргентина і Еквадор – не включали цей інструмент.
Автори серед особливостей VRI вказують сильні коливання їх ціни залежно від мінливих економічних перспектив, а також низьку ліквідність. Зокрема, у випадку України її ВВП-варанти почали котируватися з 49,6%, опускалися до 28,69% і піднімалися до 109,43%, а середня їх ціна склала 57,1%.
“У всіх цих випадках інвестори, здавалося, недооцінювали майбутні переваги ВВП-варантів, про що свідчить первісна низька ринкова вартість VRI. Щоб компенсувати це, державним органам, можливо, необхідно пропонувати кращі умови, підвищуючи ймовірність дорогих виплат за ВВП-варантами. Таким чином, залишається неясним, якою мірою за рахунок ВВП-варантів вдалося залучити більше інвесторів для завершення реструктуризації боргу, і водночас домогтися справедливого розподілу ризиків постфактум”, – наголошується в дослідженні.
На думку його авторів, оскільки інвестори зазвичай сильно знецінюють ВВП-варанти, в середньому вони можуть бути дорожчими, ніж просте поліпшення пропозиції щодо реструктуризації за рахунок скорочення розміру списання боргу. “ВВП-варанти Аргентини 2005 року обернулися дорожче для емітента, а ВВП-варанти України 2015 року, в кінцевому підсумку, можуть призвести до значно більших виплат, ніж початкове списання”.
У дослідженні говориться, що наслідком кризи COVID-19 можуть може стати серія дорогих і неефективних реструктуризацій суверенного боргу, і SCDI можуть зіграти важливу роль в поліпшенні результатів цієї реструктуризації, проте слід врахувати досвід перерахованих вище їх випусків.
Автори документа відзначають, що варто розглянути варіант стандартизації випуску подібних інструментів, а також розглянути можливість випуску біржових облігацій з виплатами як в хороші, так і в погані часи і прив’язкою до змінної (наприклад, цін на сировинні товари), яка перебуває поза контролем держави-емітента (що дозволяє уникнути ризиків вимірювання і маніпулювання).
За матеріалами: Інтерфакс-Україна
Поділитися новиною
