819
Артем Ковбель: обов'язковий аудит 2020. Нюанси і підводні камені
— Фондовий ринок
Обов’язковий аудит в Україні як смертельний номер у цирку: цікаво дивитися, але участі не брати.
Просто тому, що кожен рік в законодавстві щось змінюється. З’являються нові правила, норми, вимоги. У підсумку зробити все правильно бізнесу складно, довго і витратно. В умовах пандемії і чинного карантину – тим більше. Але є і хороша новина.
Цього року новацій не так вже й багато. Як і раніше, проходити щорічний аудит фінансової звітності зобов’язані:
- підприємства, що становлять суспільний інтерес;
- публічні акціонерні товариства;
- компанії, що займаються видобутком корисних копалин загальнонаціонального значення;
- середні підприємства.
Всі великі підприємства зобов’язані складати звітність відповідно до вимог МСФЗ. Середнім поки дозволено звітувати за стандартами П(С)БО. Компанії, які контролюються іншими – материнськими – компаніями, повинні готувати щорічну консолідовану фінансову звітність.
Правила визначення розмірів компанії теж не змінювалися. Як і в минулому році, все вирішують три показники: балансова вартість, чистий дохід і розмір штату.
Якщо балансова вартість перевищує 20 млн євро, чистий дохід – понад 40 млн євро, а розмір штату – понад 250 осіб, то компанія вважається великою.
Якщо балансова вартість варіюється від 4 млн до 20 млн євро, чистий дохід – від 8 млн до 40 млн євро, а розмір штату – від 50 до 250 осіб, то компанія є середньою.
При цьому законодавство не вимагає задовольняти відразу три вимоги, достатньо «вписатися» тільки в дві.
Що змінилося?
Підписаний президентом у травні Закон №466-IX зобов’язує бізнес при здачі податкової декларації в ДФС одночасно здавати і фінансову звітність, підтверджену аудиторським висновком.
Якщо ви подаєте звітність щодо ТЦУ – до неї теж необхідно подавати аудировану фінансову звітність.
Це – важливий момент. Звіти щодо ТЦУ, як і повідомлення про участь в КІК, потрібно здавати в податкову до 1 жовтня. Значить, до цієї дати компанії вже повинні провести аудит фінансової звітності та оприлюднити його результати. Повторю: до 1 жовтня, а не до кінця поточного року, як це передбачено у випадку з компаніями, які не здають звітність щодо ТЦУ.
Нюанс зі штрафом
За затримку в проведенні щорічного аудиту фінансової звітності або за несвоєчасне оприлюднення його результатів передбачені штрафи:
- від 17 до 34 тис. грн – якщо порушення відбувається вперше;
- від 34 до 51 тис. грн – за повторне порушення.
І тут криється ще одна важлива деталь. Багато компаній свідомо обирають штрафи. В основному тому, що їх сума в порівнянні з вартістю послуг міжнародних аудиторських компаній (а саме їх укладення і потрібне для обов’язкового аудиту) в рази нижча. Бізнесу здається, що так буде економніше і швидше. Це не правда.
По-перше, сплата штрафу не звільняє від необхідності проходити обов’язковий аудит, тільки відстрочує процедуру на короткий час. А значить, компанія зазнає подвійні витрати – і на сплату штрафу, і на сплату послуг аудиторів.
По-друге, порушення термінів проведення аудиту відразу ж приверне підвищену увагу контролюючих органів. Будь-які перевірки після цього будуть більш пильними і тривалими. А це може обернутися черговими фінансовими витратами.
Не варто сприймати обов’язковий аудит і просто як примху з боку держави. Нехай вітчизняне законодавство недосконале, але в самій процедурі немає нічого поганого.
У розвинених країнах щорічний аудит фінансової звітності давно є нормою. З його допомогою підвищується прозорість бізнесу, залучаються інвестори. Будь-яка велика угода на Заході завжди починається з аудиту. Іноді навіть кількох.
Комерційні банки, перш ніж збільшити кредитну лінію, теж вимагають аудит консолідованої фінансової звітності, підготовленої відповідно до П(С)БО.
Нарешті, будь-який аудит – це ще засіб перевірки ефективності компанії. Без таких перевірок ризик корпоративного шахрайства зростає в десятки разів.
Артем Ковбель, старший партнер Vigilant Forensic Boutique, аудитор, member ASIS, ACFE, ASCP
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
