1359
Любов Войцеховська: «Вистрілити собі в ногу», або Як Україна «виганяє» стартаперів
— Фондовий ринок
В Україні за останнє десятиліття дуже активно розвинулася IT індустрія. Якщо говорити про роль в цьому процесі держави, то близько знайомі з індустрією скажуть, що розвиток відбувся не завдяки, а скоріше всупереч.
Починати власний бізнес у новій сфері в Україні було і, на жаль, залишається не так легко. У рейтингу за легкістю ведення бізнесу Doing business-2020 Україна Зараз на середніх позиціях (64-е місце з 190 країн). І поки що їй досить далеко до першої п’ятірки країн, що очолюють рейтинг: Нової Зеландії, Сінгапуру, Данії, Південної Кореї. Далеко поки навіть до Грузії (7 місце) – з пострадянських країн це найкращий показник з ведення бізнесу.
Багато українських розробників і цілі команди починали як аутсорс і аутстаф для іноземних замовників. Така ж тенденція спостерігалася і в Індії, Китаї, Малайзії, Індонезії, В’єтнамі.
Наприклад, станом на 2019-й рік, згідно з рейтингом Global Services Location Index від консалтингової фірми A. T. Kearney, який охоплює 55 країн-лідерів IT аутсорсингу, Україна посідає 20 місце за доступністю та навичками людських ресурсів.
Україна також числиться на досить високих позиціях в рейтингах країн, де живуть найбільш талановиті програмісти. Наприклад, за рейтингом ресурсу HackerRank Україна на 11 місці з 50 країн.
Таким чином розвиток цієї індустрії сприяв припливу іноземного капіталу в країну (адже витрачають зароблене айтішники “за місцем проживання”), а також дав багатьом перспективним молодим людям можливість реалізувати себе професійно з гідним рівнем доходу і відносною незалежністю від внутрішньодержавних економічних перипетій.
Але не аутсорсом єдиним! Дуже багато айтішників в Україні доросли і до створення власного продукту, при чому на такому рівні, що зацікавили великих інвесторів.
- Так, стартап Grammarly (інтелектуальний онлайн-сервіс перевірки граматики) став першим українським стартапом, який в 2017 році залучив понад $100 млн інвестицій в рамках публічного раунду. Провідним інвестором став фонд General Catalyst (USA), також взяли участь IVP (USA) і Spark Capital (USA).
- Стартап Gitlab (платформа для колаборації і DevOps) в 2018 році залучив $100 млн в раунді D. головним інвестором став фонд Iconiq Capital (USA), в угоді також взяли участь GV (USA) і Khosla Ventures (USA).
- Стартап Bitfury залучив в 2019 році $80 млн інвестицій. Раунд очолив Європейський фонд Korelya Capital( France), також брали участь азіатські Naver Group, Macquarie Capital, Dentsu, європейські Armat Group і Lian Group, російський фонд iTech Capital та інші. Оцінка стартапу не розголошується, проте інвестори назвали Bitfury «європейським блокчейн-єдинорогом».
- People.ai залучив $60 млн у 2019 році. Серед інвесторів також присутні Iconiq( USA), Andreessen Horowitz (USA), Lightspeed Venture Partners (USA), GGV Capital (USA) і Y Combinator (USA). Стартап розробляє платформу для відділу продажів на базі штучного інтелекту.
Чому Україна все ще не світовий IT-хаб?
Ні, це не через високі податки, є країни, як популярна для IT Велика Британія, з вищими податками. Згадуємо, звичайно, індекси Doing business, але давайте подивимося ще й на індекси з правосуддя. У рейтингу верховенства права (World Justice Project) станом на 2019 рік Україна посідала 77-е місце з 126 країн і опинилася між Таїландом і Сербією.
Будь-який інвестор хоче захистити свою інвестицію, грати за зрозумілими правилами і на знайомій території. Не кажучи вже про те, що вибір країни для реєстрації компанії безпосередньо залежить від географії таргетингової аудиторії продукту.
В українських стартапів дуже яскраві і цікаві ідеї, реалізація яких вимагає великих ресурсів, і, як бачимо, не українських інвесторів. Українському стартапу в переважній більшості випадків не має сенсу реєструвати компанію в Україні, як і не має сенсу працювати на локальний український ринок, коли є велика і платоспроможна іноземна аудиторія.
Не має це сенсу і з метою залучення українських інвесторів – їх не так багато в країні, і інвестують вони, в основному, в щось більш звичне і зрозуміле, ніж IT.
Багато стартапів спеціально намагаються залучити іноземних інвесторів не тільки заради фінансових вливань, але і заради їхніх зв’язків, знання ринку, досвіду і репутації.
Тепер поговоримо трохи про гучний закон про КІК (контрольовані іноземні компанії). Закон ухвалено, механізм запущено, інформація все більше проникає в маси. Все більше IT бізнесменів замислюються, наскільки їх це стосується, і звертаються із запитаннями «що це за абревіатура», «які наслідки несе», «чи потрібно щось зробити». Можна нескінченно довго дискутувати про “правильність” ухвалення Закону, критикувати нестиковки і недосконалості його змісту, але він вже став частиною нашої з вами юридичної реальності.
Цікаво подивитися, чи збігатиметься мета законодавця з наслідками. Закон ухвалено і активно просунуто під гаслом боротьби з відмиванням грошей і ухиленням від сплати податків, щоб повернути «на батьківщину» капітали з «крамольних» офшорів. Хвилею з’ясувань і розглядів, звичайно ж, накриє всіх.
Але основні фактори, якими керуються стартапи, ухвалюючи рішення реєструвати компанію за кордоном, – це аж ніяк не ухилення від оподаткування, а скоріше такі:
1). Орієнтованість на побажання іноземних інвесторів. Мета стартапу при залученні інвестицій – не тільки розрекламувати себе з найкращого боку, але і переконати інвестора, що інвестувати надійно і безпечно, а процедурні моменти організовані легко. Ось тому і вибирають звичну для інвесторів систему права (найчастіше, англійське право), респектабельну і «зрозумілу» юрисдикцію для компанії.
2). Зрозумілі, перевірені практикою контракти. Беремо до уваги при укладанні угоди, що англійське контрактне право істотно відрізняється від українського, навіть у базових поняттях. Також те, що практика врегулювання таких відносин, згідно з англійським правом, набагато більш поширена в світі, а отже, самі тексти договорів більш досконалі і враховують всі нюанси. Відкидаємо необхідність складати договір двомовним. І вибір застосовного права стає очевидний.
3). Правозастосовна практика і репутація судів. Вступаючи в юридичні відносини (навіть якщо ви класний IT-стартап, в який пообіцяли інвестувати мільйони), знімайте «рожеві окуляри» і думайте заздалегідь, що будете робити, якщо щось піде не за планом. У такій ситуації початковий вибір підсудності і механізмів вирішення суперечок вкрай важливий, і іноді може зіграти злий жарт. Згадуємо про оцінку в рейтингу верховенства права, уявляємо, чи часто українські суди стикаються з подібними справами, уявляємо, як намагатимемося втілити в життя рішення суду по відношенню до іноземної компанії.
4). Географія користувачів. Ми вже говорили про орієнтування на певний ринок при розробці продукту. Український ринок кількісно невеликий і менш платоспроможний, ніж англомовний. Можна намагатися розвиватися локально, орієнтуватися на знання місцевого споживача, але, погодьтеся, рано чи пізно ви захочете вийти на нові ринки, презентувати свою ідею світу. І відразу почнуться питання з необхідністю приймати платежі від користувачів або B2B партнерів з різних країн, можливістю підключення місцевих популярних платіжних методів, вимогами комплаєнсу банків.
5). Доступність надійної банківської системи. Вибір надійного і зручного для інвестора банку – вкрай важливий фактор при укладанні угоди. Далеко не кожен банк готовий відкрити рахунок для прийняття інвестиції в стартап. Особливо коли йдеться про великі суми, а власники стартапу – підприємці з України. При цьому фактор часу відкриття і проведення операції для стартапу відіграє дуже важливу роль. Інвестор не захоче возитися з угодою роками, літати туди-сюди, надавати копії паспортів з перекладом українською та нотаріальним посвідченням в 4-х примірниках.
Враховуючи ці фактори, доходимо висновку, що володіння або певною мірою контроль над іноземною компанією для стартапу або IT бізнесу, що вже відбувся, необхідні для розвитку і практично неминучі. Що робити і які є варіанти дій в нових реаліях Закону?
Є кілька варіантів поведінки для власників іноземних компаній:
- Подавати всю інформацію в зазначені строки в необхідній формі і бути готовими надати пояснення щодо операцій компанії і сплатити податок. А також закласти додаткові витрати на фінансиста і юриста, набратися терпіння, проходячи ці процедури разом зі співробітниками податкових органів, для яких це теж буде вперше.
- Не подавати інформацію та звіти, бути готовим надати пояснення та сплатити чималі штрафи у разі виявлення правопорушення. Способи і ймовірність виявлення порушення – питання друге, але не завадить закласти витрати на фінансиста і юриста і набратися терпіння.
- Провести ревізію свого бізнесу, зробити реструктуризацію і перетворити КІК на не КІК. Головне, щоб критерії і цілі були досить чіткі й «овчинка була варта вичинки». Про витрати і терпіння згадувати?
- Змінити податкове резидентство (фактично переїхати в іншу країну).
Цікаво, що оберуть молоді амбітні люди зі знанням англійської, які помандрували по світу, мають бізнес і зв’язки за кордоном? Звичайно, можливості релокуватися були у них і раніше. У кожного, напевно, знаходилися свої стримувальні фактори – сім’я, патріотизм, більш висока купівельна спроможність. Ну, або смачний борщ і красиві дівчата?
За даними ООН, Україна і так входить в десятку країн з найбільшою кількістю емігрантів. Подивимося на цю тенденцію в найближчі роки.
На чому хочеться акцентувати увагу не тільки власників IT-бізнесу, але і всіх власників іноземних компаній – це дедалі більша важливість своєчасного і повного володіння інформацією. Від того, наскільки чуйно ваші консультанти тримають руку на пульсі подій в Україні та всіх країнах, де є інтереси вашого бізнесу, безпосередньо залежить ваш добробут, репутація і свобода.
Любов Войцеховська, партнер компанії Taxus Law&Finance
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
