2198
Юлія Куріло: карантин і форс-мажори для бізнесу. Про міфи та реальність
— Фондовий ринок
17.03.2020 року Верховна Рада ухвалила у першому читанні та в цілому законопроєкт №3219 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Пунктом 5 вказаного закону внесено зміни до статті 14-1 Закону України «Про торговельно-промислову палату України», яка передбачає порядок засвідчення форс-мажорних обставин сертифікатами, виданими Торговельно-промисловою палатою України. З часу публікації карантин, запроваджений на території України за рішенням Кабінету Міністрів Україні, віднесений до переліку обставин, які можуть кваліфікуватися як форс-мажорні, тобто такі, які виключають відповідальність особи, за неналежне виконання договору, яке сталося через надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору. Хочу прокоментувати вказані законодавчі новели.
З часу публікації карантин, запроваджений на території України за рішенням Кабінету Міністрів Україні, віднесений до переліку обставин, які можуть кваліфікуватися як форс-мажорні. Спостерігаючи за реакцією преси та гучні заголовки в соціальних мережах, хочу прокоментувати вказані законодавчі новели.
По-перше, запроваджений карантин буде форс-мажорною обставиною лише для тих суб’єктів і для тих договорів, які зазнали безпосередній вплив від обмежень, пов’язаних із карантином, як то: закриття ТРЦ, магазинів непродовольчої групи, розважальних центрів, шкіл та університетів, а також на які впливає заборона збиратися групами більше за 10 осіб, та обмеження щодо пересування громадським транспортом та виїзду за межі України, тощо.
Коли кажуть про безпосередній вплив, мають на увазі не ускладнення фінансової ситуації на підприємстві, які сталися, через певні обмеження. Наприклад, відсутність уторгування від реалізації товару через закриття магазину, а саме на неможливість виконати договір.
Наприклад, підприємство уклало договір про індивідуальне пасажирське перевезення групи з понад 10 осіб. Через обмежувальні заходи, виконання цього зобов’язання є неможливим. Тож, у наведеному прикладі перевізник не нестиме відповідальності, якщо така передбачена договором за невиконання умов договору перевезення.
Закриття закладів громадського харчування, магазинів роздрібної торгівлі можуть бути підставою для фіксування форс-мажорної обставини, наприклад за договорами оренди приміщень, якщо в підприємства відсутні інші можливості розрахуватися по оренді. Так, кафе дозволено дистанційне обслуговування споживачів, та багато ритейлерів досить успішно суміщають продажі в магазинах з торгівлею онлайн.
Тобто карантин, хоча прямо і впливає на обсяг виторгу, який дійсно суттєво скоротиться, проте чи це унеможливить виконання зобов’язання зі сплати орендних платежів, цілком залежить від обставин.
Економічна недоцільність, наприклад, подальшого використання приміщення за договором оренди, внаслідок неможливості відкрити магазин для споживачів через заборону роботи закладів торгівлі, не буде покриватися форс-мажорним застереження і не надасть орендарю можливості без наслідків не здійснювати орендну плату.
Іншим чинником, який також впливає на можливість посилатися на обставини форс-мажор, є невідворотність впливу карантину на можливість виконання договору. Слід зазначити, невідворотність – оцінювальний фактор, який досліджується виходячи з обставин укладення та виконання кожного окремого договору. Невідворотність досліджується з двох боків — щодо події, з якою пов’язують форс-мажор, так і щодо наслідків, у вигляді неможливості виконання договору.
Задля демонстрації цього твердження розглянемо приклад. Уявимо, сторони в середині лютого уклали договір про надання послуг з організації туристичної поїздки до Італії, що мала відбутися на 8 березня.
В країні спалах епідемії, введення обмежувальних заходів, запровадження карантину в окремих районах. Попри загрозливу епідеміологічну ситуацію туристичний агент здійснює витрати на організацію подорожі, бронює та оплачує авіаквитки та готель. Після цього Італія забороняє в’їзд до країни. Тур не може відбутися з незалежних від турагента причин. Чи може ситуація розглядатися як форс-мажорна для туристичного агента?
На мій погляд, ні. Розумний та обачливий бізнес, слідкував би за розвитком подій в популярній для туристів країні, та розуміючи, що епідеміологічна ситуація погіршується, мав би передбачити, що тур може не відбутися. Проте, турагент/туроператор, сплачуючи кошти, проігнорував принцип розумності, що призвело до негативних наслідків, яких можна було уникнути. Тобто наслідки не були невідворотними.
Здається, що непередбачуваність події, як одна із передумов, за яких працює форс-мажорне застереження, не може викликати сумніву. Проте, досвід та практика свідчить про дещо протилежне.
Наведу приклад. Після введення урядом обмежувальних заходів уклали договір про перевезення пасажирів кількістю більш як 10 осіб, з датою виконання 4 квітня 2020 року, тобто за межами запровадженого урядом карантину. Перевізник, з високою долею вірогідності не зможе послатися на форс-мажорну обставину у випадку, якщо невиконання станеться через подовження карантину, або через запровадження обмеження в’їзду ті виїзду за межі міста. Причина цього досить банальна – ситуацію з подовження карантинних заходів можна та розумно передбачити з оглядну на розвиток подій в інших країнах.
Все це може здатися зарозумілою юридичною маячнею, проте з міфами варто покінчити, бо віра в майбутнє без зобов’язань через запровадження карантину є шкідливою, не лише для стабільності бізнесу, але і для власної нервової системи.
Варто знати, на що маєш право, а які сподівання марні.
МІФ №1. Карантин визначений як форс-мажор відповідно до закону та впливає на зобов’язання по всіх без виключення договорах. Їх можна не виконувати, вони більше не існують, бо введений карантин. ЦЕ НЕВІРНО. ПРИНЦИПОВО РОЗУМІТИ: ФОРС-МАЖОР це захист від відповідальності за невиконання договору, виконати який неможливо саме з причин карантину, а не тому що різко погіршилася економічна ситуація, або просто карантин існує як такий. Форс-мажор – захист тимчасовий. Особа не буде звільнятися від відповідальності вічно. Скінчиться карантин і за порушення зобов’язання прийдеться відповісти.
МІФ №2. Карантин визначений як форс-мажор відповідно до закону, отже, зобов’язання по договорах є припиненими. ЦЕ НЕВІРНО. Форс-мажорне застереження не змінює зобов’язань, визначених в договорі, не припиняє їх. Якщо цей захист застосовується, то він лише визначає, що на період дії цих обставин (карантину) особа, яка порушує договір, не повинна нести за це відповідальність (відшкодовувати збитки, сплачувати пеню, штрафи).
МІФ №3. Особа, на користь якої має бути виконано зобов’язання, має безумовно прийняти, що карантин є форс-мажором, бо це передбачено законом. ЦЕ НЕВІРНО. Дія форс-мажорного застереження підтверджується в Україні сертифікатом, що видається Торговельно-промисловою палатою України. Тож, за наявності передумов для застосування саме цього засобу захисту від відповідальності, слід спрямувати свої кроки саме до відповідного відділу ТПП чи її територіального органу. Та навіть за наявності сертифікату ваш контрагент не зобов’язаний погоджуватися з такою ситуацією. Є непоодинокі випадки в практиці, коли суд, за наявності сертифіката про підтвердження форс-мажорної ситуації, приходив до протилежних висновків, визнаючи, що зобов’язання має виконуватися належним чином.
МІФ №4. Карантин визнаний форс-мажором за законом, отже, можна нічого не робити, застереження спрацює автоматично. ЦЕ НЕВІРНО. По-перше, автоматично не працює (див. пояснення вище). По-друге, як правило, договором передбачена певна послідовність дій, які треба вчинити, аби дотриматися умов договору, тож треба уважно прочитати договір. По-третє, слід ретельно збирати докази впливу форс-мажорної обставини на ситуацію, документувати все, що може допомогти ТПП України визначити причинно-наслідковий зв’язок між карантином та фактичною неможливістю виконати умову договору.
Як отримати відповідний сертифікат про Форс-мажор?
За встановленою формою звернутися з заявою до компетентного відділу ТПП, чи її територіального органу. Форма заяви є затвердженою, сталою, до неї додаються документи, згідно з переліком, зазначеним в самій заяві. Тягар доведення неможливості виконання зобов’язання за договором покладається на заявника. Суди відмовляють в задоволенні позовів до ТПП про оскарження відмови в видачі сертифікату, зазначаючи, що видача сертифіката ТПП є дискреційним повноваженням палати, в яке суд втручатися не має права.
В ці часи підтримка та розуміння, здатність до пошуку спільних рішень, що дозволять сторонам договору мінімізувати збитки та вийти в нормальний робочий процес після завершення надзвичайної події є досить важливими. Так, всі не отримують очікуваного, і збитки неминучі. Та людське ставлення та взаємна повага вирішують. Шануймося! Та будьмо здорові.
Юлія Куріло, адвокат, експерт з міжнародного корпоративного права
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
