1518
Наталія Дворська: сила стереотипу. Як гендерна нерівність проявляє себе в трудовій сфері
— Особисті фінанси
Близько 10% вакансій, які ми в Smart Solutions отримуємо від клієнтів, містять вимоги до статі кандидата. У більшості випадків упор робиться на чоловіків, хоча трапляється і навпаки. Зрозуміло, при публікації вакансій у відкритих джерелах подібні деталі опускаються.
Деякі канали пошуку кандидатів (наприклад, просування через вакансії на Facebook) технічно не дозволяють робити обмеження щодо статі або віку. Ми, як рекрутери, також зобов’язані розглядати всі кандидатури на вакантну посаду. Цього вимагає не тільки законодавство, але і наша професійна етика. Однак ключове рішення приймає клієнт. І якщо він від початку налаштований взяти на роботу чоловіка, навіть якщо запропонований нами кандидат-жінка краще підходить на посаду, – переконати його вдається далеко не завжди.
Проблема носить світовий характер
Упереджене ставлення роботодавців до працівників-жінок властиве не тільки Україні. Воно зустрічається повсюдно. Навіть у прогресивних західних країнах, хоча там у вирішенні питань гендерної нерівності досягли успіху найбільше.
Навесні Світовий банк опублікував результати глобального дослідження, яке проводилося протягом останніх 10 років. Аналітики вивчили гендерну ситуацію і її зміни в більшості країн світу і за підсумками виявили тільки шість держав, яким вдалося досягти гендерного паритету в законодавстві.
У список потрапили Бельгія, Данія, Франція, Латвія, Люксембург і Швеція. У ньому, як бачимо, відсутня низка прогресивних держав, таких як Німеччина, Великобританія або США. Вельми показово, погодьтеся. І підкреслю, в дослідженні йдеться про країни, які досягли гендерного паритету в законодавстві, але це ще не означає, що на практиці все ідеально працює.
Наприклад, як і раніше, нікуди не поділася різниця в доходах між чоловіками і жінками. Різні дослідження наводять різні цифри, але в цілому в тій же Західній Європі дами заробляють на 15-20% менше, ніж кавалери.
В Україні цифра навіть більша. За нашими орієнтовними підрахунками можна говорити про різницю в 20-25%. Але жінки заробляють менше не скільки тому, що є жінками, а через цілий список додаткових факторів. Так, деякі дослідники стверджують, що жінки частіше за чоловіків працюють на півставки, яка оплачується на 50% нижче окладу співробітників на такій же посаді.
Крім того, жінки набагато частіше від чоловіків працюють на таких позиціях, як продавець, касир, бібліотекар, які в ряді країн належать до категорії низько оплачуваних. Існує навіть стереотип, що це виключно «жіноча» робота.
Проблемним є і питання декретної відпустки. Не у всіх країнах законодавство з цього приводу можна назвати повністю продуманим. Федеральний закон США, наприклад, дозволяє жінкам піти в декрет тільки на 12 тижнів і не раніше, ніж за два тижні до передбачуваної дати пологів. При необхідності відпустку можна продовжити ще на 6 тижнів, але тут вже все залежить від компанії і штату. Десь продовження декретної відпустки оформити простіше, десь складніше.
Подібний стан справ, до речі, став однією з причин того, що США не потрапили на «призові» місця в дослідженні Світового банку, про яке йшлося вище.
Стереотипи і психологія
Ймовірно, першопричини такого відсталого становища жінок у суспільстві йдуть своїм корінням в минуле. Ще з первісних часів жінки сприймалися як «берегині домашнього вогнища», а чоловіки на правах найсильніших – як добувачі і «рішали» всіх проблем. Це те, що було закладено природою, поколіннями виховувалося у дітей батьками і, як наслідок, глибоко вкоренилося в психіці, в тому числі сучасних людей.
Те, що жінки підсвідомо все ще сприймають себе на других ролях, іноді проявляється на співбесідах. Так, чоловіки часто вільніше поводяться під час інтерв’ю і не бояться просити високу зарплату навіть тоді, коли об’єктивно недотягують до поставленої ними планки. Жінки ж набагато скромніші і стриманіші в запитах, коли справа стосується зарплати – частіше називають суми менші, ніж чоловіки.
А ще чоловіки більш амбітні і не соромляться відкрито говорити про свої досягнення на роботі. У розмові від них часто можна почути «я домігся», «це все завдяки мені», «без мене вони б взагалі нічого не змогли», тоді як жінки використовують більш обтічні формулювання в стилі «так, я молодець, але обставини так склалися». Часто вони говорять про успіх не як про свій власний, але командний.
Чоловіки своєю ключовою метою часто називають підвищення доходу, жінки, як правило, стабільність, упевненість в завтрашньому дні. Частково з цієї причини першим набагато легше змінити місце роботи, ніж другим. До того ж жінки, будучи емоційнішими, часто сильніше прив’язуються до колективу і компанії, що служить сильним стримуючим на одному місці фактором.
Звісно, це все великі цифри. Серед жінок теж чимало амбітних і сильних особистостей, так само як і серед чоловіків – скромних. Але загалом картина така: жінки менш впевнені в собі і менш амбітні в тому, що стосується побудови кар’єри.
Ще одна причина, чому роботодавці можуть упереджено ставитися до жінки, полягає в моральній неготовності. Якщо керівник звик працювати тільки з чоловіками, наприклад, або ж відділ або цілий департамент – так вже вийшло – тривалий час складався з чоловіків, то жінку-колегу в такому випадку часто сприймають в штики. Просто тому, що не звикли, не хочуть ламати свій чоловічий колектив. Це особливо часто зустрічається в будівельній сфері, на виробництві, де традиційно чоловіків більше.
Безліч стереотипів пов’язано з декретом. Деякі роботодавці його в буквальному сенсі побоюються. Їх непокоїть, що співробітниця, часом знайдена з таким трудом, в будь-який момент може піти в декретну відпустку і її обов’язки не буде кому виконувати. Такі страхи безпідставні.
Сучасні жінки (особливо ті, хто зацікавлений в своєму професійному та кар’єрному розвитку) готові набагато раніше, ніж дозволяє законодавство, виходити з декретної відпустки на роботу або поєднувати і те, і інше, працюючи вдома.
Крім того, вірогідність виходу в декрет завжди заздалегідь враховується при підборі на керівні посади або в разі, коли співробітниця є носієм унікальної інформації.
В Україні, до речі, питання гендерної рівності у трудовій сфері часом проявляються гостріше через специфічний Трудовий кодекс. Чому він специфічний? Тому, що застарів. Наш КЗпП є злегка переробленою версією радянських законодавчих норм. За роки незалежності були спроби прийняти нове законодавство, але цього поки не сталося. Поки тільки вносяться окремі правки до чинних норм. Таким чином, закон не здатний ефективно регулювати низку трудових аспектів, що періодично створює труднощі для всіх – і для роботодавців, і для співробітників.
Водночас чинний КЗпП містить більше норм, що захищають, а не обмежують права жінок. Але це може змінитися в разі прийняття нового трудового законодавства.
Підбиваючи підсумки, зазначу, що, незважаючи на існування деякої упередженості до жінок з боку роботодавців, чоловіки не завжди в пріоритеті. У великих міжнародних компаніях часто дотримуються ідеї гендерної рівності. Це стосується не тільки вибору кандидата, але і визначення рівня його винагороди, навчання і шансів зайняти керівну роль. Тут все швидше залежить від конкретно взятої компанії, її керівництва, внутрішніх політик і цінностей.
Наталія Дворська, керівник департаменту рекрутменту Smart Solutions
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
