464
Ризик квадратних метрів
Олександр ОХРІМЕНКО кандидат економічних наук
З набранням чинності іпотечного законодавства страхові компанії здобудуть могутній стимул для свого розвитку. Проте станеться це тільки в тому разі, якщо буде створено ефективний механізм страхування нерухомості.
У світовій практиці страхування нерухомого майна — основне джерело прибутку страхових компаній. Усі інші види страхування, зокрема транспортне і медичне, мають швидше іміджевий характер, оскільки великих прибутків не дають. Висока аварійність не дає змоги страхувальникам нагромадити гроші у свій резервний фонд для відшкодування майбутніх збитків у разі транспортного страхування. У результаті страхові компанії покривають збитки від страхування транспорту прибутками від страхування нерухомості. Тому надійність страховиків, спроможних виплачувати великі страхові відшкодування, прямо залежить від розвитку страхування майна.
На жаль, в Україні немає традиції страхувати майно. Зокрема, це пов’язано із втратою громадянами заощаджень після зникнення радянського Держстраху. Далися взнаки і бурхливі події початку 90-х років, коли страхові компанії активно займалися створенням фінансових пірамід та іншими авантюрними операціями. Тільки запровадження обов’язкового страхування заставного майна створило умови для появи на ринку справжніх страхових компаній. Одержувачі кредитів почали страхувати майно, що віддається в заставу. Проте ситуація на страховому ринку істотно не змінилася. На частку страхування нерухомого майна припадають лише 25% суми страхових платежів, а на частку страхування фінансових ризиків — 40%. А має бути навпаки. Змінити це співвідношення на користь страхування нерухомості дасть змогу іпотечне законодавство, яке запроваджує нові види страхування.
Нормативні нюанси
Іпотечне законодавство запроваджує ще кілька обов’язкових видів страхування — «страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання або отримання не в повній сумі платежів за договорами про іпотечні кредити і платежами за іпотечні сертифікати», «страхування будівельно-монтажних робіт забудовника згідно із Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операцій з нерухомістю», «страхування відповідальності забудовника перед третіми особами згідно із Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операцій з нерухомістю». Крім обов’язкового, іпотечне законодавство передбачає і добровільне страхування. Зокрема, згідно із Законом «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», емітент іпотечних сертифікатів має право застрахувати власників сертифікатів від можливих збитків у разі зміни курсу національної валюти. За такого розмаїття для страхових компаній відкривається широке поле діяльності. Питання лише в тому, чи будуть ці види запитані і як з ними працювати.
Тарифний різнобій
Нормативну базу обов’язкових видів страхування затверджує Кабмін. Однак не завжди чиновники враховують ситуацію на страховому ринку. Наприклад, встановлюються ліміти на страхові платежі, які можуть принести страховикам збитки, оскільки суми обов’язкових страхових платежів не здатні покривати витрати. Сьогодні на ринку страхування нерухомості тариф коливається навколо позначки 0,3% страхової суми. Завдяки цьому тарифу покриваються збитки страховиків від пожеж та інших катаклізмів.
Якщо його знизити, автоматично знизяться можливості компаній компенсувати збиток страховика. Наприклад, у разі встановлення тарифу нижче 0,1% страхування нерухомості відразу стає збитковим, оскільки страховики не зможуть перестрахувати страхові ризики з тієї причини, що їм забракне коштів оплатити послуги перестрахувальної компанії. У результаті страхові компанії змушені будуть узяти всі ризики зі страхування нерухомості на себе. А в разі настання страхового випадку їм загрожують щонайменше збитки, щонайбільше — банкрутство.
Водночас було б помилкою страхувати за ставкою 0,3% майно, що використовується під час будівельно-монтажних робіт. Ризик будівельного процесу помітно вищий за типовий ризик від володіння майном. Тому для забезпечення адекватного рівня можливих збитків у процесі будівництва рівень страхових платежів не може бути меншим від 0,5% суми страхового платежу. Інакше страхові компанії будуть неспроможні компенсувати збитки в процесі будівництва.
Складніше зі страхуванням відповідальності забудовника перед третіми особами або відповідальності керуючого майном за збитки, оскільки, на відміну від страхування нерухомості та будівельно-монтажних робіт, цей вид страхування не має налагодженої системи ризиків. Якщо обмежитися відповідальністю забудовника за невчасну здачу об’єкта або керуючого за збитки, то для страхової компанії виникають невигідні умови. Невиконання зобов’язань забудовником або керуючим перед третіми особами може статися з суб’єктивних причин (неефективний менеджмент, прорахунки в роботі, низька кваліфікація тощо). Саме тому у світовій практиці суб’єктивні чинники ніколи не страхуються. Таке страхування без чіткого визначення ризиків призводить до нескінченних конфліктів між страховиком і страхувальником і, як наслідок, до тривалих судових розглядів. У результаті страхувальник або взагалі не отримує страхового відшкодування, або його розмір помітно нижчий від завданих збитків. У разі страхування відповідальності забудовника або керуючого майном можуть ураховуватися тільки незалежні від них обставини — пожежа, аварія, стихійні явища тощо.
Виникають певні труднощі і у разі страхування фінансових ризиків за іпотечними кредитами. Парадоксально, але факт: якщо позичальник не бажає гасити свої зобов’язання з суб’єктивних міркувань (наприклад, відмовляється виплачувати гроші), то це не може вважатися страховим випадком і тим більше об’єктом страхування. Можна говорити про страхування тільки об’єктивних чинників несплати боргу, що не залежать від бажання і волі позичальника. Проте, на жаль, їх небагато. Для фізичної особи — це смерть або нещасний випадок, унаслідок якого втрачається платоспроможність. Для юридичних осіб до об’єктивних чинників належить тільки банкрутство.
Всі інші випадки втрати платоспроможності мають високий ступінь суб’єктивізму, а тому неможливо визначити, в який момент наступив страховий випадок. Фактично цей вид страхування некорисний, як і деякі інші види обов’язкового страхування. Не випадково Держкомісія з регулювання ринку фінансових послуг лобіює зменшення кількості обов’язкових видів. Адже страхові компанії здатні самостійно розробити якісний страховий продукт, що задовольнить клієнтів.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
