455
Полювання на долари
— Валюта
Вячеслав ДАРПIНЯНЦ
Рахункова палата вивчає діяльність Мінфіну і Держказначейства. Найпікантніші питання пов’язані з управлінням зовнішнім держборгом. Перші офіційні результати перевірки з’являться в лютому-березні, якраз до чергового етапу переговорів українського уряду з МВФ і Світовим банком.
Зростаємо і займаємо
Станом на 31 жовтня 2003-го обсяги прямого й гарантованого зовнішнього держборгу становили відповідно 44,928 і 11,050 млрд грн. Загалом за десять місяців минулого року зобов’язання держави перед зарубіжними кредиторами зросли на 1,637 млрд грн. Таким чином, зростає в українській економіці не лише ВВП. А сама Україна цілком вписується в тенденцію збільшення зовнішніх боргів молодих держав і держав з перехідною економікою (загальна заборгованість країн, що розвиваються, в період з 1955 до 2003 року зросла з $37,1 млрд до $2,44 трлн).
Цілий рік, доки економічне зростання досягало другого піка у 8% річного приросту ВВП (перший було «взято» 2001-го, коли ВВП зріс на 9,1%), Мінфін освоював системні й інвестиційні кредитні проекти міжнародних фінансових організацій (на загальну суму 1,43 млрд грн). Більше того, визнав можливим збільшити випуск єврооблігацій з $800 млн до $1 млрд. У Багдаді, пояснили в Мінфіні, все спокійно: темпи зростання ВВП, за словами першого віце-прем’єра і міністра фінансів Миколи Азарова, перевищують темпи зростання зовнішнього боргу, а відношення ЗБ до ВВП свідчить, що лізти в боргову яму для України економічно безпечно й вигідно.
Економічно побоюватися Україні справді немає чого: останні кілька років відношення прямого ЗБ до ВВП послідовно зменшується (1999-го — 37,1%, 2000-го — 25,5, 2001-го — 20,7, 2002-го — 19,5%). Така сама тенденція й у співвідношенні гарантованого ЗБ і ВВП: зменшення з 12,8% (1999-го) до 5,1% (2002-го). Безпечний рубіж відношення загального ЗБ до ВВП — 50-60%, і Україна його, очевидно, не перетинає.
Проте зважування ЗБ щодо ВВП — не єдиний (і не найкоректніший) показник економічної безпеки. Згідно з методологією Світового банку, важливіше співвіднести дисконтовані параметри виплат і обслуговування ЗБ з відповідними показниками експорту (основного джерела надходжень валюти до країни). І за цим параметром — враховуючи, що відплив валюти з січня до листопада 2003-го за самими лише енергоносіями становив $6,45 млрд, — позиції економічної безпеки України доволі хисткі. Крім того, уряд вважає за краще не афішувати питому вагу ЗБ у структурі видатків держбюджету. Тим часом у випадку з Україною цей показник на рівні 10-15% багато в чому зумовлює інвестиційну пасивність держави у період економічного зростання. Словом, Кабмін цілком задоволений тим, що Україна — не Аргентина, де відношення ЗБ до ВВП перевищує 40%.
Алогічно лише, що уряд не використав торішній експортний бум (приріст за січень-вересень — 27,8%) для зниження зовнішнього боргового навантаження на економічне зростання, оскільки після зростання неминуче відбуваються рецесія зростання, стагнація і, врешті-решт, спад, коли повертати борги набагато важче. Легше, як ми пересвідчилися, позичати й «виконувати бюджет-03 з профіцитом».
Гроші на дещо
Тепер про вигоду. Торік уряд модно пояснював свою активність на ринках зовнішніх запозичень потребою зростаючого реального сектора в абсолютній ліквідності. Ціну за залучені гроші, через те що СБ «заморозив» кредит у межах програми ПСЗ-2 ($250 млн), довелося заплатити більшу, ніж розраховували. Надолужуючи упущене додемісією єврооблігацій, Кабмін вважав за краще бути зобов’язаним під 6,75% річних, ніж не мати зобов’язань, орієнтованих на відсоткову ставку Libor. Наскільки виграв від цього реальний сектор, покажуть результати перевірки Рахункової палати.
Водночас певні висновки стосовно «поблажливих» до держбюджету кредитних проектів можна зробити вже зараз. Мало кому відомо, наприклад, що торік під «модернізацію державної податкової служби» від імені України у Міжнародного банку реконструкції і розвитку позичили $3,5 млн. Чим не податкова реформа? За іронією долі «експериментальний проект фінансування розвитку села» ($19 млн від МБРР) не врятував вітчизняний АПК від торішнього одинадцятивідсоткового скорочення обсягів виробництва.
«Проект розвитку приватного сектора» ($5,47 млн) і «фонд соціальних інвестицій» ($11,1 млн) не втримали приросту реальних доходів громадян, що знизився торік з 20 до 3,7%. Припустимо, що інвестпроекти з «модернізації водопостачання» Львова і «розширення теплопостачання» Севастополя (відповідно $6,71 і $1,89 млн від МБРР 2003-го) цілком могли поліпшити якість життя окремих громадян. А ось оцінити «подолання епідемії туберкульозу і СНІДу» за $16,6 млн важко, як і запрограмоване поліпшення «муніципального розвитку» ($15 млн від МБРР).
Нагадаймо, що системні й інвестиційні кредити в межах співпраці з МБРР розраховані не на один рік і рано чи пізно економічно виправданий результат обов’язково буде. Хочеться вірити, що не такий, як позаторік від $76,4 млн, наданих МБРР на розвиток українського ринку електроенергетики. В останньому звіті Рахункової палати ефект від позики зафіксовано: «Кабмін із самого початку реалізації проекту не виконував проголошених заходів... Уже через чотири з половиною місяці це призвело до анулювання іншої частини позики ($241 млн). Фактично єдиним результатом проекту стало перекидання боргових зобов’язань підприємств-учасників на державу».
Товариш МВФ
У рік Мавпи і президентських виборів Кабінет Віктора Януковича збирається збільшити зовнішній борг щонайменше на 6,43 млрд грн, тоді як погашення раніше взятих зобов’язань становитиме всього 5,59 млрд.
Спростовуючи прогнози скептиків, МВФ сприйняв переоформлення частини заборгованості держави перед платниками ПДВ в ОВДП і вже в лютому-березні цілком може затвердити програму «випереджальний stand by». Принаймні про це говорив директор Європейського департаменту МВФ Майкл Депплер на останній зустрічі з Леонідом Кучмою. Не факт, звичайно, що після підписання програми stand by відбуватиметься конкретне вливання коштів МВФ в Україну. Оскільки такий розвиток подій, очевидно, не в’яжеться ні з готовністю голови НБУ Сергія Тігіпка збільшувати 2004-го міжнародні резерви до $9,4 млрд, ні з його розкритикованим бажанням достроково гасити зобов’язання перед МВФ (в розмірі $1,8 млрд). А просити у МВФ стабілізаційний (не у реальний сектор, а для підтримки платіжного балансу) кредит, декларуючи балансову ідилію, було б цинічно і безглуздо.
Мінфін, проте, може отримати цілком реальні вигоди від віртуальної співпраці з МВФ. Дві основні — поліпшення котирування державних єврооблігацій і зміцнення позицій уряду на переговорах зі Світовим банком. Нагадаймо, що 9 грудня рада директорів СБ таки затвердила другий транш ПСЗ-2 для України в розмірі $250 млн. Гроші уряду запропонували освоїти частинами: $75 млн одразу, а решту — після виконання заздалегідь нездійсненних умов (урегулювання ситуації на енергоринку, поновлення приватизації в галузі тощо).
Дружба з МВФ, як кажуть у НБУ і думають у Кабміні, може допомогти розмороженню другої, більшої частини траншу СБ. Без цього «реальні кроки з упровадження урядової програми структурних реформ» (під цю справу беруть у борг в межах ПСЗ-2) Кабмін зробив би лише на третину. І $32 млн Держкомстату від СБ на реалізацію п’ятирічного «розвитку державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень» (кредит, можливо, буде затверджено в лютому-березні) були б витрачені даремно. Потрібен же об’єкт моніторингу! І не лише Рахунковій палаті.
Кому і скільки винна Україна*
*За даними Мінфіну на 31.10.2003 року
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
