1405
Святослав Єфремов: оцінка схильності до шахрайства (частина 3)
— Фондовий ринок
У першій колонці на Finance.ua я торкнувся теми боротьби з корпоративним шахрайством. У другій частині докладно зупинялися на психології шахрайства. А сьогодні постараємося оцінити схильність до шахрайства.
Портрет корпоративного шахрая
У першій частині цього циклу я згадував, що основна складність виявлення та розслідування корпоративного шахрайства полягає в тому, що такі протиправні дії зовні дуже схожі на нормальні господарські операції. Причина цього – пильна увага, яку будь-який шахрай приділяє приховуванню (маскуванню) шахрайської схеми.
Те саме можна сказати і про особу самого шахрая. Карикатурний образ лиходія — людини в темних окулярах, капелюсі і плащі з піднятим коміром, з дивним поглядом і набором відмичок у кишені — абсолютно не відповідає портрету корпоративного шахрая.
Причому це відноситься як до закоренілих злочинців, які багато зусиль докладають для того, щоб виглядати максимально непримітно і нічим не виділятися серед інших співробітників (згадується образ О. І. Корейко — авт.), так і до шахраїв «випадкових», які лише недавно встали на шлях незаконного збагачення.
Згідно з дослідженням Американської асоціації розслідувачів шахрайства (ACFE Report to the Nations) за 2018 рік, у світовому масштабі типовий корпоративний шахрай має такі усереднені характеристики (за кількістю виявлених випадків шахрайства):
- чоловік 36-45 років, вища освіта;
- пересічний співробітник або менеджер середньої ланки, працює в компанії від 1 до 5 років;
- ніколи раніше не притягувався до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.
Такий непримітний профіль співробітника знижує рівень підозр до нього і створює цілу низку можливостей для скритного вчинення шахрайства (збільшує сторону «Можливість» в трикутнику шахрайства), зокрема:
- співробітник має вигляд зрілої особистості;
- стаж дозволяє говорити про певну репутацію і лояльність співробітника;
- раніше співробітник не був помічений в протиправних або неетичних діях;
- займана позиція позбавляє його пильної уваги колег з інших відділів і численних підлеглих, що зазвичай притаманно топ-менеджерам.
Крім усього, у описаного працівника з’являється низка типових виправдань для протиправних дій (збільшується сторона «Виправдання» в трикутнику шахрайства):
- «я чимало зробив для компанії, а натомість не отримав майже нічого»;
- «у моєму віці вже потрібно бути багатою людиною, а не животіти на цій посаді»;
- «всі навколо мене крадуть, чому я не можу теж чимось поживитися?»;
- “мій маленький “бізнес” в рамках компанії — це крапля в морі”.
У такій ситуації ключового значення набуває своєчасна ідентифікація поведінкових особливостей, поява яких може свідчити про те, що співробітник встав на шлях незаконного збагачення. Лише в 15% випадків шахраї не мали жодної з цих ознак.
Поведінкові індикатори шахрайства
Згідно з вищезазначеним дослідженням ACFE, за останні 10 років набір ключових тривожних ознак шахрайства (red flags of fraud) залишався незмінним і включав в себе: життя невідповідно до своїх достатків, фінансові труднощі, нетипово близькі відносини з контрагентами, небажання ділитися повноваженнями, сімейні проблеми, схильність хитрувати і обманювати.
Таким чином, у 85% виявлених випадків шахрайства у зловмисника був присутній хоча б один з перерахованих на діаграмі поведінкових індикаторів. У 50% випадків таких індикаторів було 2 і більше.
Причому, такі тривожні ознаки, як «відносини з контрагентами», «небажання ділитися повноваженнями», «схильність хитрувати і обманювати», а також «нервозність і підозрілість» були характерні для управлінців вищої ланки, тоді як у пересічних співробітників найчастіше спостерігались «фінансові труднощі» та «скарги на низьку зарплату».
Співвідношення жінок і чоловіків серед виявлених шахраїв завжди було на користь останніх навіть у світовому масштабі, а в східноєвропейському регіоні це співвідношення в 2018 році склало 16%/84%. При цьому відносно різних статей відзначалися значні відмінності в домінуючих поведінкових індикаторах:
- для чоловіків більш характерні «відносини з контрагентами», «схильність хитрувати і обманювати», «надмірний тиск усередині компанії»;
- у жінок набагато частіше зустрічалися «фінансові труднощі», «сімейні проблеми», «нестабільні життєві обставини».
Слід відзначити невисокий відсоток випадків, у яких шахраї демонстрували «стереотипні» ознаки злочинця: проблеми із законом і роботодавцями в минулому, соціальна ізоляція і залежності. Тільки 11% шахраїв в минулому звинувачувалися в скоєнні шахрайських дій або були засуджені. Також лише 16% шахраїв у минулому були звільнені, піддані стягненню або інакше покарані за аналогічні порушення.
Таку статистику можна пояснити, з одного боку, тим, що ця група співробітників зазвичай перебуває під пильною увагою і є головним підозрюваним при будь-якому інциденті, тому спектр можливостей для них серйозно звужений. Але, крім того, нерідко компанії уникають давати офіційний хід справам, пов’язаним з посадовим шахрайством, тому зазначений відсоток шахраїв-рецидивістів може бути занижений.
Проте дослідження показало, що досить високий відсоток встановлених шахраїв допускав порушення трудової дисципліни (45%) або мав інші негативні характеристики.
Найбільш поширеними порушеннями трудової дисципліни серед шахраїв були:
- часті прогули і запізнення (24%);
- булінг і приниження колег (21%);
- надмірне користування інтернетом та відвідування неприйнятних сайтів (11%).
З одного боку, ця статистика свідчить, скоріше, про відсутність прямої кореляції між некоректною поведінкою працівника і його схильністю до шахрайських дій. З іншого боку, очевидно, що співробітник, який без пієтету ставиться до трудової дисципліни та етики, ймовірно, буде схильний так само нехтувати майновими інтересами роботодавця.
Серед інших негативних характеристик і подій, які оточували співробітників, надалі викритих у шахрайстві, відзначаються:
- страх втратити роботу, а також досвід втрати роботи в минулому (18%);
- низькі оцінки роботи (14%);
- пониження на посаді, зниження зарплати і бонусів (11%).
Способи визначення схильності до шахрайства
Вищенаведена статистика свідчить про те, що виявлення ризиків шахрайства значною мірою залежить від ефективної роботи HR-департаменту в компанії. Зокрема, дуже важливою є налагоджена взаємодія зі службою безпеки, яку HR-департамент повинен своєчасно інформувати про будь-які поведінкові індикатори схильності до шахрайства, а також будь-які інші негативні обставини, які можуть спонукати співробітників до недобросовісних дій.
Ефективним інструментом визначення схильності працівників до вчинення шахрайських дій є психологічні тестування. Однією з найбільш практичних і цілісних є методика HCS Integrity Check. Ця методика передбачає проходження формальної анкети, а також уточнення отриманих результатів в ході інтерв’ю з навченим психологом. За результатами тестування оцінюється «інтегративність» співробітника з використанням кількох шкал:
- самооцінка й егоїзм (оцінка власних можливостей) — оцінюється адекватність сприйняття співробітником свого потенціалу, здібностей і соціального статусу, виявляються невиправдані очікування;
- чесність і порядність — оцінка схильності досягати цілей будь-якими способами, приховувати свої помилки і недоліки, брехати;
- схильність до розкрадань і зловживань, включаючи оцінку зрілості сприйняття соціальних норм;
- робоча мотивація (лояльність) – оцінка задоволеності роботою, емоційної прихильності до роботодавця, схильності до різких і безпідставних змін в кар’єрі;
- дисциплінованість – оцінка схильності до ліні і слабоволі, порушення вказівок і формальних правил;
- контрпродуктивна поведінка й інше.
Звісно, методика тестування включає в себе контрольні питання для оцінки чесності відповідей респондента.
Перевагою психологічного тестування за формальною методикою є простота її застосування для великої кількості співробітників, а також можливість порівнювати отримані результати.
І звичайно ж, для особливо відповідальних випадків (тестування топ-менеджерів або розслідування значних інцидентів) залишається доступним тестування на поліграфі. Хоча обмеження цієї методики широко відомі, вона продовжує залишатися одним з найбільш поширених інструментів визначення схильності до шахрайства, особливо у великих компаніях.
Святослав Єфремов, партнер з консалтингових послуг Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
