Чи готова Україна до "валютного безвізу"? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Чи готова Україна до "валютного безвізу"?

Валюта
222
7-го лютого було введено в дію новий закон України «Про валюту і валютні операції».
Цей закон, без перебільшення, є одним з найбільш очікуваних для представників українського бізнесу в 2019-му році: Національний банк України веде з ринком регулярний і прозорий діалог, форуми та семінари на тему нового валютного регулювання збирають аншлаги, а банки та юристи активно готуються до супроводу нових операцій для своїх клієнтів.
На початку січня НБУ опублікував нові нормативні акти, які прийдуть на зміну поточному, багато в чому застарілому регулюванню. Зміни не будуть такими радикальними, як прогнозували деякі експерти, що спричинило черговий шквал критики в бік регулятора. Тим не менш, для бізнесу з’являється багато нових можливостей, а про деякі обмеження, до яких сам НБУ вже кілька років ставився з неприхованим невдоволенням, нарешті можна буде забути.
Серед найбільш значущих спрощень можна виділити наступні:
• Скасовується вимога отримувати індивідуальні ліцензії на здійснення певних валютних операцій (зокрема, на інвестування за кордон і розміщення коштів на рахунках за кордоном). Бюрократизм і непрозора процедура отримання таких ліцензій у багатьох відбивали бажання здійснювати прямі інвестиції з України, а також низка інших операцій, що є поширеною практикою за кордоном;
• Скасовується процедура реєстрації зовнішньоекономічних договорів позики, складність і тривалість якої викликала щире здивування іноземних інвесторів;
• Операції на суму до 150 тисяч гривень («незначні операції») більше не підпадають під валютний нагляд (крім випадків «дроблення» операцій);
• Строк для розрахунків за експортно-імпортними операціями збільшено до одного року (раніше становив 180 днів);
• Відсоток обов’язкової конвертації у національну валюту валютної виручки з-за кордону зменшується з 50% до 30% (з 1 березня 2019-го року).
Такі поліпшення сприймаються бізнесом з обережним оптимізмом і є позитивним сигналом для іноземних інвесторів. Водночас регулятор залишив у силі деякі механізми та обмеження, покликані перешкоджати неконтрольованому відтоку валюти з України, які можна умовно поділити на дві категорії.
До першої категорії належать безпосередньо ліміти та обмеження як тимчасові заходи захисту на валютному ринку, зокрема:
• Бізнес як і раніше не має можливості купувати і зберігати валюту для мінімізації валютних ризиків за відсутності конкретних підстав/зобов’язань;
• Виплата дивідендів і повернення інвестицій іноземним інвесторам як і раніше обмежені щомісячними лімітами (7 і 5 мільйонів євро протягом календарного місяця відповідно);
• Операції, які раніше вимагали отримання індивідуальних ліцензій, можна здійснювати лише у межах встановлених електронних лімітів – 50 тисяч євро для фізичних осіб та 2 мільйони євро для юридичних осіб/ФЛП протягом календарного року.
Примітно, що всі ліміти тепер будуть прив’язані до євро, а не до доларів США – євроінтеграція дається взнаки навіть в таких дрібницях.
НБУ обіцяє поступово знімати зазначені обмеження. Однак їх повне скасування неможливе до ухвалення деяких законопроектів, основним з яких є законопроект про протидію BEPS (розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування). Перші кроки в цьому напрямку вже були зроблені – НБУ разом з Міністерством фінансів України опублікували відповідний законопроект.
До другої категорії належать механізми валютного нагляду (фінансового моніторингу), які повинні здійснюватися банками та іншими агентами валютного нагляду на постійній основі. Основою такого механізму є «ризик-орієнтований» підхід, згідно з яким банки зобов’язані знати своїх клієнтів і джерела походження їхніх коштів, а також аналізувати «сумнівні фінансові операції, виходячи, в першу чергу, з суті, а не з форми таких операцій.
З одного боку, цей підхід є кроком вперед, що підтримує тенденцію поширення принципу превалювання суті операцій над формою («substance-over-form» – англ.) у правовій системі України. З іншого боку, банки стурбовані тим, що такий підхід створює на них додатковий тиск. Так, абсолютно очікувані конфліктні ситуації, в яких позиції представників банку і регулятора щодо сумнівних фінансових операцій можуть відрізнятися, виходячи із суб’єктивного підходу. Такі ситуації, швидше за все, будуть створювати додаткові труднощі саме банкам, враховуючи значні розміри потенційних штрафів. Досить очікуваним буде те, що обслуговуючі банки, ймовірно, займуть позицію мінімального ризику і не будуть проводити операції, які потенційно можуть викликати питання у регулятора.
У зарубіжній літературі такий підхід називається де-рискінг («de-risking» – англ.) – феномен, коли фінансові установи припиняють або обмежують ділові відносини з клієнтами, щоб уникнути ризиків, а не для управління ними. Де-рискінг створює суттєві перешкоди для доступу українських банків на міжнародний ринок і здійснення платежів в іноземній валюті.
За такої кон’юнктури на українському ринку все більш затребуваними будуть ті банки, які не боятимуться брати на себе додаткові ризики і які зможуть втілити ефективний «ризик-орієнтований» підхід у валютному нагляді. Рівень кваліфікації та професіоналізму співробітників банків, які будуть готові чітко аргументувати і відстоювати свою позицію в разі виникнення суперечки з НБУ, будуть ключовими в побудові такого підходу.
Не варто також забувати і про тих клієнтів, які часто оформляють операції за формою, яка суперечить суті. Наприклад, навряд чи когось можна здивувати договорами про надання послуг, що приховують зовсім інші операції з метою спрощення валютного контролю/нагляду або мінімізації податкових витрат. Бізнес, який не вдається до таких хитрощів з метою отримання миттєвих податкових або інших преференцій, викличе більше довіри як у банків, так і у органів контролю. Для таких компаній, які дорожать своєю репутацією і розуміють важливість прозорого і етичного ведення бізнесу, валютний нагляд не повинен створювати істотних труднощів.
Хочеться вірити, що всі зацікавлені суб’єкти валютного ринку – регулятор, обслуговуючі банки і сам бізнес – стануть у міру своїх можливостей «драйверами» подальшої валютної лібералізації. Чи виникатимуть непорозуміння між клієнтами та банками? Ймовірно, що будуть. Чи будуть банки схильні до обережності, а НБУ – до каральних заходів по відношенню до банків? Найімовірніше, таких ситуацій не уникнути. Чи повинні регулятор і банки на регулярній основі підтримувати і підвищувати належну кваліфікацію своїх фахівців? Відповідь очевидна.
Регулярний діалог між НБУ, банками та їхніми клієнтами буде також відігравати значну роль у подальшій лібералізації. В результаті, всі залучені сторони повинні мати чітке розуміння процесів проведення валютних операцій, а також пов’язані з ними обмеження.
Таким чином, незважаючи на те, що НБУ все ще зберігає досить суворі правила валютного регулювання, тенденція на подальшу лібералізацію є очевидною. Повна ж лібералізація залежатиме від загальної макроекономічної ситуації в країні і затвердження Верховною Радою необхідного законодавства. Важливу роль у лібералізації відіграватиме сам бізнес, прозорість та етичність ведення якого також стає актуальною тенденцією в Україні.
За матеріалами:
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас