Ольга Кабачна: вітростанції в Зоні відчуження. Аргументи «за» і «проти»


Ольга Кабачна: вітростанції в Зоні відчуження. Аргументи «за» і «проти»

7 листопада 2018 року Кабінет Міністрів ухвалив рішення про виділення земельних ділянок на території зони відчуження (Іванківський район Київської області) для будівництва та експлуатації об’єктів вітрової енергетики. Наскільки доцільним є цей крок, які можливості і обмеження він несе в собі?

З одного боку, подібне рішення, безумовно, є дуже перспективним і таким, що відповідає як загальносвітовим, так і національним тенденціям в енергетичному секторі.

Розвиток альтернативного сектору енергетики робить свій внесок в екологічну безпеку, і в енергетичну незалежність країни. На сьогоднішній день (період – жовтень 2018 р.), за оцінками Нацкомісії, що регулює енергетику і комунальні послуги, загальна потужність об’єктів альтернативної енергетики в Україні становить 1 803,6 МВт. Це близько 2% в загальному виробленні і 8,3% в загальній вартості електричної енергії.

Проте темпи зростання альтернативної енергетики в Україні вже зараз в 2 рази перевищують зростання традиційного сектору.

На думку багатьох експертів, Україна має всі шанси збільшити потужність відновлюваних джерел енергії до 12 ГВт до 2030 року.

Хоча вітрова та сонячна генерація лідирують у загальному обсязі виробництва енергії з альтернативних джерел, сонячна генерація в країні є лідером: встановлені потужності СЕС практично в 2 рази перевищують потужності ВЕС (1096,4 МВт порівняно з 522,4 МВт).

При цьому природні умови є досить сприятливими для розвитку вітроенергетики: середня швидкість вітру над територією країни становить 5 м/с, що відповідає середній швидкості вітру в Китаї і навіть дещо перевищує відповідний показник у Німеччині – країнах, відомих лідерськими позиціями в цьому секторі альтернативної енергетики.

У зв’язку з цим нові території для розвитку вітроенергетики, безумовно, представляють нові можливості для галузі. Крім того, виділення земельних ділянок на території зони відчуження під будівництво об’єктів вітроенергетики – це вдала можливість перетворити Чорнобильську зону, що тривалий час перебувала на багатомільйонному державному утриманні, на розвинену промислову зону.

З іншого боку, будь-яке рішення, як правило, має і свій зворотний бік. Низка умов (перш за все, фінансово-економічних) тут має тимчасовий характер, обумовлений етапом розвитку технологій вітрогенерації.

Зокрема, до них відносяться: менша продуктивність ВЕС порівняно з ГЕС, АЕС, ТЕС, більш висока вартість електрики порівняно з традиційною енергетикою, високі інвестиційні витрати і необхідність дорогих рішень при підключенні до єдиних енергосистем.

Водночас існує і низка особливостей роботи вітрогенераторів, які обумовлюють умовну «екологічність» цього рішення в плані впливу на людину і природу. Найбільш істотними з них є шум і вібрація, які негативно впливають на птахів, великих і дрібних тварин, а також людину. Зокрема, підвищують небезпеку розвитку неврологічних розладів, а завдяки створюваному магнітному полю – розвитку онкозахворювань.

Крім того, побічним ефектом роботи ВЕС може бути і вплив на зміну клімату в довгостроковій перспективі в бік більш континентального.

Безумовно, подібні побічні ефекти є «меншим злом» у порівнянні з нинішнім негативним впливом на навколишнє середовище і людину традиційної енергетики.

Крім того, сам факт відсутності в зоні відчуження людини (ВЕС не вимагає постійної присутності персоналу) згладжує недоліки впливу технології на людину.

Тим не менш, для оцінки всіх потенційних можливостей і обмежень цього рішення необхідно, принаймні, розуміти потенційний вплив ВЕС на клімат і екосистему, що склалася в зоні відчуження.

Ще одним питанням, у зв’язку з вибором зони відчуження як території під будівництво об’єктів вітрової енергетики є її вітровий потенціал. Добре відомо, що найбільш сприятливими областями для розвитку цієї галузі енергетики є: приморські райони Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, Крим, а також передгір’я Карпат. Чорнобильська зона до цього переліку не входить.

Остання теза справедлива і для розвитку сонячної енергетики в зоні відчуження. Чорнобильська зона не входить в перелік територій з підвищеною інсоляцією (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька та Донецька область).

Водночас, в березні цього року було представлено попереднє техніко-економічне обґрунтування парку сонячних панелей в Чорнобильській зоні відчуження (проект створення якого обговорювався ще з 2016 року) з прогнозованою потужністю станції 1,2 ГВт.

Держава робить цілу низку кроків для підтримки розвитку альтернативної енергетики в країні і стимулювання інвестицій в галузь.

У цьому зв’язку потрібно зазначити як загальнодержавні ініціативи (приєднання України до Паризької угоди (2016 р.), членство у міжнародній асоціації з відновлюваних джерел енергії IRENA), так і безпосередньо законодавче регулювання: діє «зелений тариф» (включаючи надбавку за використання обладнання українського виробництва), перехід на систему аукціонів при визначенні тарифів на «зелену» енергетику (що є практично загальноєвропейською практикою), який обговорюється, Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року – визначає мету споживання відновлюваної енергії на рівні 11% у загальній структурі кінцевого споживання, Закон “Про внесення змін у деякі закони України щодо інвестиційної привабливості будівництва об’єктів відновлюваної енергетики” (удосконалює деякі норми вітчизняного законодавства з метою стимулювання виробництва електроенергії з енергії вітру) і т. д.

Подібні зусилля, в свою чергу, знаходять відображення в інвестиційній активності в галузі: так, за минулі 4 роки у відновлювану енергетику України було залучено понад 1,1 млрд євро. Активними інвесторами виступають як українські, так і зарубіжні компанії, значна частина проектів фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку.

Водночас оператори ринку як і раніше відзначають наявність істотних бюрократичних складнощів при отриманні необхідних дозволів на будівництво, узгодження питань з місцевими органами влади та територіальними громадами, певні прогалини на рівні законодавчого регулювання.

Наприклад, експерти зазначають, що одним з істотних обмежень є вимога щодо використання обладнання українського виробництва. Складнощі викликає не тільки рекомендований обсяг комплектуючих, але і обмежений список елементів, які при цьому фактично підлягають обліку.

Україна робить свої перші, хоч і досить стрімкі кроки в розвитку енергетики з відновлюваних джерел. Безумовно, в цьому процесі доцільно орієнтуватися на кращі світові практики і в плані цілей, і в плані технологій, і в плані цільового використання «зеленої енергії».

Так, за експертними оцінками, до 2040 року Альтернативна енергетика в цілому може скласти 74% ринку енергії в Німеччині, 38% в США, 55% в Китаї і 49% в Індії.

Варто ще раз нагадати, що за природними показниками Україна має такі самі (а в деяких випадках і більш сприятливі) умови, ніж Німеччина. Тобто такі масштабні цілі переходу на альтернативну енергетику і для України досить реальні.

У плані технологічних рішень в сегменті вітроенергетики доведену ефективність мають офшорні рішення, що мають більш високу стабільність вітрів і вирішують проблему використання великих площ, які потрібні для будівництва вітряних парків.

Хоча ці рішення в загальному обсязі реалізованих проектів і істотно поступаються наземним рішенням і в цілому є більш дорогими, низка країн – європейських лідерів у сегменті – робить акцент саме на їх впровадженні. Серед них Великобританія, Данія, Бельгія.

Якщо говорити про цільове використання альтернативної енергії, одним з яскравих позитивних прикладів тут може вважатися перехід в 2017 році всіх поїздів національної данської компанії NS на електроживлення від вітрогенераторів.

Але використовуючи кращий досвід, доцільно уникати помилок і проблем, з якими стикаються навіть найкращі й найефективніші гравці ринку.

Зокрема, в 2018 році у зв’язку з низкою адміністративних і бюрократичних проблем було відзначено деяке зниження темпів розвитку вітроенергетики в Німеччині та Франції.

Україні, яка має поки що власні проблеми в сфері регулювання галузі, важливо прагнути до ефективного, прозорого та дієвого законодавства, що максимально сприяє розвитку енергетики з відновлюваних джерел.

Ольга Кабачна, провідний фахівець Kreston GCG з маркетингових досліджень.

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Весь ринок:Енергетика
Архiви:2020 2019 2018 2017 2016 2015
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua