761
Ольга Кабачна: вітростанції в Зоні відчуження. Аргументи «за» і «проти»
— Енергетика
7 листопада 2018 року Кабінет Міністрів ухвалив рішення про виділення земельних ділянок на території зони відчуження (Іванківський район Київської області) для будівництва та експлуатації об’єктів вітрової енергетики. Наскільки доцільним є цей крок, які можливості і обмеження він несе в собі?
З одного боку, подібне рішення, безумовно, є дуже перспективним і таким, що відповідає як загальносвітовим, так і національним тенденціям в енергетичному секторі.
Розвиток альтернативного сектору енергетики робить свій внесок в екологічну безпеку, і в енергетичну незалежність країни. На сьогоднішній день (період – жовтень 2018 р.), за оцінками Нацкомісії, що регулює енергетику і комунальні послуги, загальна потужність об’єктів альтернативної енергетики в Україні становить 1 803,6 МВт. Це близько 2% в загальному виробленні і 8,3% в загальній вартості електричної енергії.
Проте темпи зростання альтернативної енергетики в Україні вже зараз в 2 рази перевищують зростання традиційного сектору.
На думку багатьох експертів, Україна має всі шанси збільшити потужність відновлюваних джерел енергії до 12 ГВт до 2030 року.
Хоча вітрова та сонячна генерація лідирують у загальному обсязі виробництва енергії з альтернативних джерел, сонячна генерація в країні є лідером: встановлені потужності СЕС практично в 2 рази перевищують потужності ВЕС (1096,4 МВт порівняно з 522,4 МВт).
При цьому природні умови є досить сприятливими для розвитку вітроенергетики: середня швидкість вітру над територією країни становить 5 м/с, що відповідає середній швидкості вітру в Китаї і навіть дещо перевищує відповідний показник у Німеччині – країнах, відомих лідерськими позиціями в цьому секторі альтернативної енергетики.
У зв’язку з цим нові території для розвитку вітроенергетики, безумовно, представляють нові можливості для галузі. Крім того, виділення земельних ділянок на території зони відчуження під будівництво об’єктів вітроенергетики – це вдала можливість перетворити Чорнобильську зону, що тривалий час перебувала на багатомільйонному державному утриманні, на розвинену промислову зону.
З іншого боку, будь-яке рішення, як правило, має і свій зворотний бік. Низка умов (перш за все, фінансово-економічних) тут має тимчасовий характер, обумовлений етапом розвитку технологій вітрогенерації.
Зокрема, до них відносяться: менша продуктивність ВЕС порівняно з ГЕС, АЕС, ТЕС, більш висока вартість електрики порівняно з традиційною енергетикою, високі інвестиційні витрати і необхідність дорогих рішень при підключенні до єдиних енергосистем.
Водночас існує і низка особливостей роботи вітрогенераторів, які обумовлюють умовну «екологічність» цього рішення в плані впливу на людину і природу. Найбільш істотними з них є шум і вібрація, які негативно впливають на птахів, великих і дрібних тварин, а також людину. Зокрема, підвищують небезпеку розвитку неврологічних розладів, а завдяки створюваному магнітному полю – розвитку онкозахворювань.
Крім того, побічним ефектом роботи ВЕС може бути і вплив на зміну клімату в довгостроковій перспективі в бік більш континентального.
Безумовно, подібні побічні ефекти є «меншим злом» у порівнянні з нинішнім негативним впливом на навколишнє середовище і людину традиційної енергетики.
Крім того, сам факт відсутності в зоні відчуження людини (ВЕС не вимагає постійної присутності персоналу) згладжує недоліки впливу технології на людину.
Тим не менш, для оцінки всіх потенційних можливостей і обмежень цього рішення необхідно, принаймні, розуміти потенційний вплив ВЕС на клімат і екосистему, що склалася в зоні відчуження.
Ще одним питанням, у зв’язку з вибором зони відчуження як території під будівництво об’єктів вітрової енергетики є її вітровий потенціал. Добре відомо, що найбільш сприятливими областями для розвитку цієї галузі енергетики є: приморські райони Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, Крим, а також передгір’я Карпат. Чорнобильська зона до цього переліку не входить.
Остання теза справедлива і для розвитку сонячної енергетики в зоні відчуження. Чорнобильська зона не входить в перелік територій з підвищеною інсоляцією (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька та Донецька область).
Водночас, в березні цього року було представлено попереднє техніко-економічне обґрунтування парку сонячних панелей в Чорнобильській зоні відчуження (проект створення якого обговорювався ще з 2016 року) з прогнозованою потужністю станції 1,2 ГВт.
Держава робить цілу низку кроків для підтримки розвитку альтернативної енергетики в країні і стимулювання інвестицій в галузь.
У цьому зв’язку потрібно зазначити як загальнодержавні ініціативи (приєднання України до Паризької угоди (2016 р.), членство у міжнародній асоціації з відновлюваних джерел енергії IRENA), так і безпосередньо законодавче регулювання: діє «зелений тариф» (включаючи надбавку за використання обладнання українського виробництва), перехід на систему аукціонів при визначенні тарифів на «зелену» енергетику (що є практично загальноєвропейською практикою), який обговорюється, Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року – визначає мету споживання відновлюваної енергії на рівні 11% у загальній структурі кінцевого споживання, Закон “Про внесення змін у деякі закони України щодо інвестиційної привабливості будівництва об’єктів відновлюваної енергетики” (удосконалює деякі норми вітчизняного законодавства з метою стимулювання виробництва електроенергії з енергії вітру) і т. д.
Подібні зусилля, в свою чергу, знаходять відображення в інвестиційній активності в галузі: так, за минулі 4 роки у відновлювану енергетику України було залучено понад 1,1 млрд євро. Активними інвесторами виступають як українські, так і зарубіжні компанії, значна частина проектів фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку.
Водночас оператори ринку як і раніше відзначають наявність істотних бюрократичних складнощів при отриманні необхідних дозволів на будівництво, узгодження питань з місцевими органами влади та територіальними громадами, певні прогалини на рівні законодавчого регулювання.
Наприклад, експерти зазначають, що одним з істотних обмежень є вимога щодо використання обладнання українського виробництва. Складнощі викликає не тільки рекомендований обсяг комплектуючих, але і обмежений список елементів, які при цьому фактично підлягають обліку.
Україна робить свої перші, хоч і досить стрімкі кроки в розвитку енергетики з відновлюваних джерел. Безумовно, в цьому процесі доцільно орієнтуватися на кращі світові практики і в плані цілей, і в плані технологій, і в плані цільового використання «зеленої енергії».
Так, за експертними оцінками, до 2040 року Альтернативна енергетика в цілому може скласти 74% ринку енергії в Німеччині, 38% в США, 55% в Китаї і 49% в Індії.
Варто ще раз нагадати, що за природними показниками Україна має такі самі (а в деяких випадках і більш сприятливі) умови, ніж Німеччина. Тобто такі масштабні цілі переходу на альтернативну енергетику і для України досить реальні.
У плані технологічних рішень в сегменті вітроенергетики доведену ефективність мають офшорні рішення, що мають більш високу стабільність вітрів і вирішують проблему використання великих площ, які потрібні для будівництва вітряних парків.
Хоча ці рішення в загальному обсязі реалізованих проектів і істотно поступаються наземним рішенням і в цілому є більш дорогими, низка країн – європейських лідерів у сегменті – робить акцент саме на їх впровадженні. Серед них Великобританія, Данія, Бельгія.
Якщо говорити про цільове використання альтернативної енергії, одним з яскравих позитивних прикладів тут може вважатися перехід в 2017 році всіх поїздів національної данської компанії NS на електроживлення від вітрогенераторів.
Але використовуючи кращий досвід, доцільно уникати помилок і проблем, з якими стикаються навіть найкращі й найефективніші гравці ринку.
Зокрема, в 2018 році у зв’язку з низкою адміністративних і бюрократичних проблем було відзначено деяке зниження темпів розвитку вітроенергетики в Німеччині та Франції.
Україні, яка має поки що власні проблеми в сфері регулювання галузі, важливо прагнути до ефективного, прозорого та дієвого законодавства, що максимально сприяє розвитку енергетики з відновлюваних джерел.
Ольга Кабачна, провідний фахівець Kreston GCG з маркетингових досліджень.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
Також за темою
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
Україна з 1 жовтня обмежить імпорт індійського пального
Словаччину та Угорщину попередили про наслідки за купівлю російської нафти
