1060
Максим Пархоменко: підвищення цін на газ. Чи є панацея?
— Енергетика
Наразі підвищення цін на газ стає вкрай гострим кутом в питанні бюджету багатьох українських сімей. Також це питання використовується як хороше політичне гасло і маніфест в політичних дебатах. Давайте спробуємо розібратися без гучних гасел і обіцянок, що може допомогти Україні в цьому питанні.
Важливо розуміти, як в Україні розраховується вартість газу. В цілому тариф ділитися на дві групи – для населення і бізнесу (підприємств).
До першої групи також відносяться і релігійні організації, до другої – всі інші. Суть та правові норми цих положень викладені в КМУ №867 від 19.10.2018 р.
Вони з 1 листопада фіксують ціну на газ на рівні 8548,92 грн за 1000 куб. м. Включає вона в себе не тільки вартість самого газу, а й націнку газорозподільних компаній і логістику цього товару для кінцевих споживачів.
Друга ж група споживачів отримує газ за “ринковими цінами”, вартість якого складає приблизно 15 000 гривень за 1000 куб. м. Ця ціна вже включає в себе ПДВ та тарифи на транспортування газу.
Залежно від регіону кінцева сума буде змінюватися, але не вкрай істотно.
Ціноутворення
Поки природний газ проходить свій шлях від свердловини до кінцевого споживача, він оцінюється не один раз – і тому вздовж ланцюжка поставок (Малюнок 1) виникає кілька типів цін.
До того моменту, як газ потрапляє до споживача, він проходить досить довгий шлях від свого родовища, на якому його вартість буде ще не раз переоцінена.
Таким чином виникають поняття різних типів цін.
Найбільші питання і суперечки викликає ціноутворення на другому етапі, адже саме він і визначає майбутню вартість товару.
Оптові закупівлі якраз і будуть формувати ціну через те, що вони впливають як на ціну для кінцевого споживача, так і на механізми ціноутворення в точках, що передують за ланцюжком поставок.
У рамках економічної теорії вартість товару визначається рівновагою попиту та пропозиції, але через специфічні характеристики цього активу це ціноутворення не завжди відбувається саме ринковим шляхом.
У зв’язку з цим виділяють кілька типів ціноутворення вартості газу:
- Перший GOG (gas-on-gas competition) – вартість газу визначається на ринкових умовах, часто це відбувається на біржових майданчиках, на яких укладаються довгострокові контракти.
- OPE (oil price escalation) – ціни на газ індексуються щодо певного товару, часто ним виступає нафта.
- BIM (bilateral monopoly) – в рамках цієї системи існує один або кілька великих постачальників, які регулюють ціну на газ і формують її ціноутворення.
Також існують варіанти, коли ціни формуються, виходячи з витрат виробництва і транспортування, або просто виходячи з купівельної спроможності населення.
Найчастіше вони можуть бути навіть нижчими за собівартість і не давати прибуток в кінцевому підсумку.
Перші 3 групи відносяться до ринкового ціноутворення. Кожна з них більшою мірою властива різним регіонам.
Для азіатського регіону властиве формування ціни за рахунок створення довгострокових контрактів з прив’язкою ціни до нафти. Найчастіше у формі довгострокових СПГ контрактів.
Ця система в останні роки була переглянута, адже зниження котирувань нафти не найкращим чином позначилося на стані продавців, які раніше не хотіли змінювати правила формування ціни.
Найкраще розвинений ринок в Північній Америці. Там практично повністю використовується принцип GOG, всі поставки проходять через хаби, найбільший з яких Henry Hub.
Він є точкою відправки для газу по всій Америці і використовується в поставках для ф’ючерсних контрактів, які укладаються в Чикаго і Нью-Йорку.
В Європі зараз система змішана, більшою мірою вона переходить до практики, яка задіяна в Америці. У деяких країнах ще залишається принцип BIM, і часто він використовується для постачання газу населенню. Цей принцип застосовується в східній Європі.
У розрізі нашої країни потрібно йти за ринковим принципом ціноутворення.
В наших умовах ми можемо створити схожий хаб на нашому західному кордоні. Провівши модернізацію наших сховищ, можна збільшити їх ефективність і запустити один з найбільших майданчиків для торгівлі газом в східноєвропейському регіоні.
Ми зможемо отримати не тільки більш прозорий газовий ринок, але і прибрати політичну складову у питанні формування цін, адже не уряд повинен знижувати ціну на газ і формувати його майбутню ціну, а саме ринок. За рахунок створення цього ринкового механізму можна отримати більш реальні ціни.
Питання з населенням, яке не зможе оплатити вартість газу, можна вирішити за рахунок адресних дотацій.
Кошти на них можна отримати від газовидобувників, які отримують надприбутки за рахунок низької собівартості газовидобутку, яка оцінюється в ~110 доларів, або продавати на біржі особливі контракти для населення.
Таким чином, вийти з поточних холодних зим і відсутності опалення ми можемо тільки за рецептом ринкової лібералізації, механізми якої вже існують в світі.
Максим Пархоменко, аналітик Альпарі
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
