Сергій Гонтаровський, Вікторія Руссєва: трансфертне ціноутворення. Особливості застосування в Україні


Сергій Гонтаровський, Вікторія Руссєва: трансфертне ціноутворення. Особливості застосування в Україні

Коли говорять про ведення міжнародного бізнесу та податкове планування, центральний блок питань стосується трансфертного ціноутворення.

Трансфертні ціни – це ціни між компаніями, які пов’язані між собою на рівні володіння і контролю. Відмінність ринкових цін від цін між цими пов’язаними особами (трансфертними цінами) дає можливість перенаправити прибуток з юрисдикцій з високими податками в юрисдикції, де податки відсутні.

Глобальне зловживання таким ціноутворенням призвело до необхідності розробки на міжнародному рівні спеціальних методів, принципів і правил трансфертного ціноутворення.

Про «витягнуті руки»

Основний принцип трансфертного ціноутворення – принцип «витягнутої руки» – передбачає, що трансфертне ціноутворення між пов’язаними підприємствами повинно бути таким же, як якби дві компанії, які беруть участь в угоді, були двома непов’язаними сторонами, що ведуть переговори на ринку, а не частиною однієї і тієї ж корпоративної структури.

У разі, якщо ціни не відповідають ринковим, податкові органи можуть донарахувати податок на прибуток, який був би сплачений при ринкових цінах.

Про ТЦУ в світі

Широкого застосування трансфертне ціноутворення набуло в останні десятиліття, коли посилилася загальна боротьба з ухиленням від сплати податків. Перше керівництво «Про трансфертне ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів» було прийнято в 1995 році Організацією Економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка є головним нормотворцем у цій сфері.

На сьогоднішній день керівництво ОЕСР діє в редакції від 2017 року. Заходи щодо впровадження державами правил трансфертного ціноутворення містяться в плані BEPS (Base erosion and profit shifting – опубліковано ОЕСР в липні 2013), зокрема в пунктах 8-10 – TRANSFER PRICING: Intangibles, Risks & Capital, High-Risk Transactions.

Більшість країн учасниць ОЕСР і багато інших імплементували в своє внутрішнє податкове законодавство норми трансфертного ціноутворення, прийняті на міжнародному рівні.

Про ТЦУ в Україні

В Україні основні положення керівництва ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення (далі – ТЦУ) були імплементовані в статтю 39 Податкового кодексу України ще в 2013 році.

Ціноутворення операцій між українськими компаніями та іноземними (нерезидентами) має перевірятися на відповідність ринковим цінам, коли вони підпадають хоча б під одну з ознак (і відповідно стають «контрольованими»), зазначених у податковому кодексі. У спрощеному вигляді такими операціями є такі (оригінальний текст в ст. 39.2.1.1. ПКУ):

1). Коли українська компанія і іноземна є пов’язаними (базовий принцип трансфертного ціноутворення – пов’язаність осіб);

2). Придбання/продаж товарів/послуг через комісіонерів-нерезидентів;

3). З нерезидентом, зареєстрованим в одній з держав, зазначених в спеціальному переліку Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) – так званий перелік ТЦУ;

4). З нерезидентами певної організаційно-правової форми (також є окремий перелік КМУ), які не платять податок на прибуток в країні своєї реєстрації, в тому числі з доходу, отриманого за межами цієї держави;

5). Операції нерезидента зі своїм постійним представництвом в Україні.

Однак якщо контрагент української компанії підпадає під одну з вищевказаних ознак, операція з ним не стає контрольованою автоматично. Щоб операція потрапила під контроль податкових органів, необхідне одночасне виконання таких умов:

  • річний дохід української компанії від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків);
  • обсяг таких господарських операцій української компанії з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків).

Таким чином, якщо річний дохід українського підприємства не перевищує 150 мільйонів гривень, і обсяг операцій з контрагентом, який підходить під одну з вищевказаних ознак (наприклад, контрагент зареєстрований в країні з переліку КМУ) не перевищує 10 мільйонів, то операції з таким контрагентом не є контрольованими.

Про деякі нюанси контрольованих операцій в 2018 році

Податкові органи, перевіряючи наявність контрольованих операцій з нерезидентом, крім вартісного критерію, описаного вище (дохід компанії і оборот з контрагентом), тестують підприємства за певними ознаками.

Так, виявлення пов’язаності осіб проводиться за такими маркерами:

а). однакові або схожі назви фірм;
б). використання на веб-сайтах, бланках документів платника та контрагента однакових логотипів;
в). підписання договорів і комерційних документів особами, які мають однакові прізвища, є одночасно засновниками/учасниками, керівниками або членами колегіальних органів цих компаній.

Крім того, виявити зв’язок з нерезидентами через контроль органів управління можна, проаналізувавши статут та інші документи органів управління (рішення загальних зборів, наглядової ради); положення про наглядову раду, правління, персональний склад цих органів (цю інформацію податкові органи можуть отримати як безпосередньо від підприємства, так і на офіційних веб-сайтах компаній, на сайті Національної комісії з цінних паперів, в базах даних «Емітенти» і «Власники» на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України.

Стосовно Переліку держав, операції з резидентами яких є контрольованими, необхідно звернути увагу, що Грузія, Естонія, Латвія, Угорщина, Мальта значилися в цьому списку тільки з 1 січня до 7 березня 2018, а потім були виключені.

За загальним правилом операції визнаються контрольованими з 1 січня року, наступного за роком, в якому держави були включені до цього переліку, і тому, якщо у української компанії були операції з цими країнами до 7 березня 2018 року, то навіть на цей період операції не підпадають під трансфертне ціноутворення.

Проте, з огляду на специфіку роботи вітчизняних податкових органів, існують значні ризики. В такому випадку можна застрахуватися і звернути увагу на дату документів, що підтверджують операції з нерезидентом.

Варто звернути увагу, чи не датовані вони між 1 січня та 7 березня 2018. Датою здійснення операції при торгівлі вважається дата переходу права власності, для послуг – дата їх виконання.

Звертаємо увагу, що в іншому переліку організаційно-правових форм нерезидентів, зазначеному в Постанові Кабінету Міністрів України №480 від 04.07.2017р. (далі – ОПФ) продовжує перебувати Естонія (якщо у компанії організаційно-права форма Investment Fund), а також Мальта (Limited Partnership і General Partnership).

Цей перелік набрав чинності 27.07.2017 року і він істотно розширює кількість операцій, які можуть потрапити під контрольовані. Однак, якщо операція поставки буде датована 26.07.2017 або до цієї дати, то вона не буде контрольованою.

Втім, якщо ОПФ нерезидента вказана в даному переліку, то в разі сплати нерезидентом податку на прибуток, операції з таким нерезидентом не включаються в контрольовані операції, за умови документального підтвердження.

Підтвердженням є 2 документи від нерезидента (легалізовані й перекладені українською мовою):

  • документ (довідка), яка видається у відповідній країні, в якому повинно бути зазначено, що нерезидент є платником податку на прибуток (корпоративного податку) і бажано, щоб було вказано, яку суму цього податку він сплатив протягом звітного року (2017р.). Сума потрібна для того, щоб було видно, що нерезидент платить податок, а не користується якоюсь пільгою або ставка податку для нього дорівнює 0%. Адже можна бути зареєстрованим платником податку, але фактично не платити його через ставку 0% або наявність пільги;
  • документ (довідка), яка видається у відповідній країні про те, що нерезидент є в цій країні податковим резидентом (це можуть бути ті ж довідки, які отримують від нерезидентів для того, щоб не оподатковувати податком на репатріацію дохід, що виплачується нерезиденту). Зазвичай це довідки, які видаються відповідно до укладеної з даною країною міжнародної конвенцієї про уникнення подвійного оподаткування. Але в даному випадку, навіть якщо з країною вашого нерезидента немає укладеної конвенції, то все одно необхідна довідка.

Правил трансфертного ціноутворення так само багато, як і способів визначення ринкової ціни. Ми навели лише кілька прикладів особливостей застосування правил трансфертного ціноутворення до окремих груп контрагентів. З наведеного вище видно, що якщо уважно ставитися до угод з нерезидентами, цілком можна уникнути підпадання під правила трансфертного ціноутворення.

Сергій Гонтаровський, аудитор, податковий консультант, аудиторська фірма Тріада
Вікторія Руссєва, юрист, Міжнародна юридична служба Interlegal

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua