646
Олег Добровольський: про звітність платників податків з контрольованих операцій
— Фондовий ринок
Платники податків, які у своїй діяльності працюють з контрольованими операціями (КО) у сфері трансфертного ціноутворення, систематично стикаються з питанням ідентифікації контрагентів-нерезидентів згідно з вимогами статті 39 Податкового кодексу.
Враховуючи, що положення цієї статті постійно трансформуються, а перелік підстав для віднесення операцій до контрольованих збільшується і деталізується, практичне їх застосування вимагає поглибленого дослідження кожної господарської операції, стороною якої виступають контрагенти-нерезиденти. І не тільки вони.
Специфіка здійснення зовнішньоекономічних операцій, у тому числі купівлі-продажу, де сторонами виступають резиденти України – комітент і комісіонер, полягає в наступному:
Комітент доручає, а комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок коштів комітента визначені договором юридично значимі дії.
Як приклад, здійснити реалізацію на експорт товару, що належить комітенту, укласти експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти та підписувати інші документи в інтересах комітента, а також здійснювати інші дії, необхідні для виконання доручення комітента.
При цьому, в рамках дії договору комісії, право власності на товар від комітента до комісіонера не переходить, питання встановлення ціни на експортний/імпортний товар, який продається/купується, залежить від волевиявлення комітента, тобто комісіонер виконує посередницьку функцію.
На практиці нерідко також трапляється, що умовами договору комісії не передбачено передачі комісіонером комітенту всіх документів, які свідчать про юридичні дії, які комісіонер вчинив в інтересах комітента.
Тобто, комітент, не будучи стороною укладених договорів, не може об’єктивно та повною мірою ідентифікувати всіх контрагентів-нерезидентів у порядку, встановленому статтею 39 ПКУ і, відповідно, при дотриманні інших критеріїв віднесення операцій до таких, що контролюються, виникає логічне запитання: хто саме повинен подавати звіт щодо контрольованих операцій: комітент і комісіонер?
Верховним Судом України 27.04.2018 у справі 826/1628/17 з цього питання винесено остаточну постанову, згідно з якою обов’язок подавати звіт за контрольованими операціями покладено на комітента.
Аргументи, які наведені Верховним судом України, наступні:
- ціна та вид товару є істотною умовою договору комісії, комісіонер не може визначати їх самостійно, на свій розсуд;
- право власності на товар переходить безпосередньо від комітента до покупця (нерезидента);
- господарська діяльність комітента з продажу (реалізації) товарів за договорами комісії здійснюється через іншу особу-комісіонера (посередника), для якого ці операції не є продажем, що повністю відповідає положенням ПКУ (пп.14.1.36 і 14.1.202).
Наведена постанова може дати новий імпульс для системного фіскального відпрацювання зовнішньоекономічних операцій великих платників податків, які здійснюються через комісіонерів – резидентів.
І що приховувати, накопичена інформаційна база, у тому числі електронного декларування митниці, а також сформована при перевірках комісіонерів-резидентів, отримана з інших джерел, у фіскальних органів є.
Хоча платникам податків і дали час підготуватися, оскільки строк звіту за контрольованими операціями за 2017 рік закінчується 1 жовтня поточного року, не зайвим буде переглянути операції попередніх років.
В разі необхідності подати уточнюючий звіт, що, однак, не звільнить від відповідальності, передбаченої пп.120.3 ПКУ. У всякому разі, вже при проведенні документальних перевірок платник такого права – подати уточнюючий звіт – позбавиться.
Необхідно підкреслити, що сплата штрафних санкцій за неподання звіту з контрольованих операцій не звільняє платника податків від обов’язку щодо його подання і підготовки документації з трансфертного ціноутворення.
Враховуючи вищесказане, а також те, що розмір штрафних санкцій за порушення процедури звітності з контрольованих операцій за минулі періоди неухильно наближається до 0,5 млн грн, а за 2017 рік становить вже 528,6 тис. грн, можна запропонувати деякі практичні рекомендації платникам податків, які відповідають критеріям ПКУ за сумою доходу і які здійснюють ЗЕД, у тому числі через інших юридичних осіб-резидентів:
- проведення правового (юридичного) аналізу положень, укладених зовнішньоекономічних договорів з участю комісіонерів на предмет відображення в них істотних умов (визначення ціноутворення, вид товару та інше);
- проведення одноразової «інвентаризації» документальних підтверджень юридичних дій, здійснених комісіонером;
- визначення (ідентифікація) контрагентів-нерезидентів, які були сторонами договору/договорів, укладених комісіонером, і суми угод, проведених з ними;
- аналіз контрагентів-нерезидентів на предмет встановлення країни (території) їх реєстрації, визначення організаційно-правових форм таких нерезидентів з метою встановлення включення їх у переліки, затверджені КМУ для реалізації пп.39.2.1.2 ПКУ;
- ухвалення виваженого управлінського рішення про відображення операцій у звіті за КО і трансфертною документацією.
У висновку хочеться підкреслити, що організація цієї роботи передбачає системний характер, і ті платники податків, які прагнуть працювати у правовому полі, проводять її силами своїх спеціально створених підрозділів або у разі потреби залучають профільних фахівців.
Олег Добровольський, партнер ПО ID Legal Group
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
