768
Чотири загрози для опалювального сезону в Україні
— Енергетика
Підготовка до опалювального сезону стала щорічним головним болем і піаром для влади України. А також своєрідною перевіркою на профпридатність для Кабміну і профільних урядових і «енергетичних» структур. За це можуть нагородити або звільнити. Скоро стане ясно, чим все закінчиться цього року.
За постановою Кабміну, для успішного проходження сезону 2018/2019 до 1 листопада на складах і в сховищах повинні бути накопичені обов’язкові обсяги енергоресурсів:
17 млрд куб. м природного газу,
1,6 млн тонн вугілля газової групи,
1 млн тонн вугілля антрацитової групи
130 тис. тонн мазуту.
Процес іде і по більшості складових план виконується досить жваво. Станом на 20 серпня вже закуплено:
газу – 13,8 млрд куб. м (81% норми),
газове вугілля – 1,149 млн т (71%),
антрацит – 0,243 млн т (24,3%).
Запаси оновлюються щодня, а за деякими складовими вони навмисне завищені. І для підстраховки на непередбачені ситуації, і на випадок надмірно холодної зими. Наприклад, на 2017 рік Кабмін також запланував формування газового запасу на рівні 17 млрд кубів, але завдяки м’якій погоді Україні вистачило і 14,1 млрд кубів газу.
«Поточні енергетичні резерви України на 20% поступається за розміром запасів, сформованих в цей же час в 2017 році. Хоча досвід попередніх років показує, що при стабільному підвезенні вугілля і відсутності тривалих морозів навіть таких запасів вистачало», – прокоментував UBR.ua ситуацію директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич.
Його колеги також поки не б’ють тривогу.
«По накопиченню газу в сховищах все відносно непогано, хоча і з застереженнями», – зауважив UBR.ua експерт з енергетичних питань Валентин Землянський. Як не крути, але ризики теж є і про них не можна забувати.
1. Локальна інфраструктура
Не все визначається показниками, які публікуються в звітах. Накопичення запасів – це тільки одна складова при підготовці до сезону. Друга – проведення планово-попереджувального ремонту на ТЕЦ в регіонах.
«За зобов’язаннями Укртрансгазу все в порядку, проблема може бути в іншому місці. Частина обов’язків з підготовки лежить на органах місцевого самоврядування, але у них мало впливу на приватні компанії. У Кабміну зараз відсутня можливість контролю інфраструктури на місцях і стан місцевих мереж визначається шляхом збору листів зі звітами від глав адміністрацій. Але як там ситуація насправді, ніхто точно сказати не може», – розповів UBR.ua директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея »Геннадій Рябцев.
Централізованого моніторингу стану підготовки до опалювального сезону на місцях зараз немає. Це може стати проблемою.
2. Проблеми з вугіллям
Ще одна серйозна проблема – це поповнення запасу антрацитового вугілля. Він сформований лише на 24%, і владі складно форсувати процес. Адже антрацит купує не держава, а приватна компанія – «ДТЕК Енерго», що належить Ринату Ахметову.
Підприємство, звичайно, велике, але точно не володіє такими ж фінансовими можливостями, як влада. Не здатне вимивати оборотні кошти для формування запасів на складах за рахунок великих закупівель. Та до того ж має серйозні проблеми із завезенням свого вугілля через непросту військово-політичну ситуацію.
На поточний момент 75-78% вугілля марки А закуповується в Росії. Закуповується формально: по факту ДТЕК возить його з власних же шахт в Ростовській області. Однак ці поставки постійно висять на волосині, і можуть перерватися в будь-який момент, спровокувавши зупинку електростанцій, які працюють на антрациті.
Тому-то в Україні ще два роки тому вводився надзвичайний стан в енергетиці. Відразу після того, як бойовики захопили на Донбасі українські шахти, і російські поставки стали не запасним, а основним варіантом постачання електростанцій. Тоді ж влада пропрацювала заходи для стабілізації ситуації:
По-перше, влада почала переводити ТЕЦ і ТЕС на роботу з вугіллям газової групи, яке видобувається в Україні. У 2017 році станції скоротили споживання антрациту на 46,1%, до 4,8 млн тонн.
По-друге, ДТЕК і Центренерго налагодили закордонні закупівлі дефіцитного виду вугілля – в ПАР і США, його ціна коливається в межах $90-113 за тонну. Вартість закупівлі російського вугілля точно невідома і становить комерційну таємницю. Міненерго дає середню індикативну ціну в $85, а вартість «російського» вугілля ДТЕК в Ростовській області експерти оцінюють в не більше $70-75. Однак в загальному обсязі використовуваного в Україні вугілля частка російського не перевищує 20%, і припинення його поставок кризу не спровокує.
По-третє, Міненерго щорічно формує запас для всіх ТЕЦ і ТЕС в країні – 130 тис. тонн мазуту (від мазуту як палива відмовилися давно, надто дорого і непродуктивно, але як резервне паливо під час непередбаченого збою згодиться).
3. Страйки шахтарів
Додає нервозності і зарплатна проблема. Вона регулярно виникає, коли влада затягує виплату заробітних плат працівникам державних шахт. А люди у відповідь починають страйк, і замість того, щоб добувати вугілля, влаштовують в Києві мітинги під будівлею Кабміну.
«Влада, з одного боку, приймає рішення про переведення станцій з антрациту на газову групу, а з іншого – перестає фінансувати галузь, яка видобуває марку Г. Шахтарі страйкують, тому що уряд не врахував обсягу фінансування вугільної галузі в бюджеті на поточний рік. І в квітні гроші просто закінчилися», – пояснив Валентин Землянський.
Зараз проблему вирішили – під виплати боргів шахтарям прийняли спеціальний закон. Однак з часом вона може виникати знову.
4. Що буде з платіжками
Скільки б не коштував енергетикам прийдешній опалювальний сезон і виробництво електроенергії, вони поки не форсують підвищення комунальних тарифів для населення. Ціни в платіжках піднімають поетапно, щоб не шокувати людей і не провокувати масових народних протестів. З цією ж метою половині країни нараховують комунальні субсидії, і значна частина їхніх платіжок оплачується з держбюджету.
Головне питання – як довго це триватиме? Однак відповідь на нього поки не пов’язана з собівартістю енергії. Вона тримається на політичному моменті – взаємини України з МВФ. Фонд наполягає на підвищенні для населення тарифів на газ і на виставленні людям платіжок з реальною вартістю комунальних послуг. А Кабмін всіляко відтягує цей момент, розуміючи, що люди не тільки не заплатять за ЖКГ за новими цінами, але можуть провести революційну зміну влади.
При цьому поки навіть приблизно неясно, хто переможе в цьому протистоянні. Ситуація проясниться лише після вересневого візиту чергової місії МВФ до Києва. Тільки тоді стане ясно, на що погодиться наша влада, щоб і кредитний транш отримати, і опалювальний сезон провести.
Олексій Єрмоленко
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
