10174
Тетяна Соловйова: податковий лікнеп щодо роялті
— Особисті фінанси
Торгова марка, комп’ютерна програма, сценарій, відеоролик. Що спільного між ними? За використання таких результатів інтелектуальної праці правовласнику виплачується винагорода – роялті.
Проте такі виплати часто приносять підприємству чималий головний біль, адже податковий облік таких операцій має низку особливостей.
Роялті чи ні?
Отже, передусім платнику податків необхідно визначити, чи підпадає платіж за договором на використання прав інтелектуальної власності під визначення роялті з метою оподаткування.
Податковий Кодекс України (ПКУ) дає таке визначення роялті:
Роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які твори літератури, мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торгові марки, права інтелектуальної власності на дизайн, секретні креслення, моделі, формули, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), (п. 14.1.225 ст. 14 ПК України).
При цьому ПКУ деталізує, що не є роялті, а саме платіж:
Після того, як визначено, що платіж за договором є роялті, треба пам’ятати про важливі моменти його оподаткування.
Податок на прибуток
Податком на прибуток оподатковується той прибуток, який розрахований як різниця між витратами і доходами підприємства. При цьому фінансовий результат може підлягати коригуванню (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) на різниці.
Давайте розглянемо, в яких випадках необхідно відкоригувати фінансовий результат при здійсненні операцій, пов’язаних з виплатою роялті.
Фінрезультат необхідно збільшити на всю суму роялті, якщо платіж здійснюється (п.п. 140.5.7 ПКУ):
1. Нерезиденту, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, крім випадків, коли інші особи уповноважені таким бенефіціаром на отримання роялті.
2. Нерезиденту стосовно об’єкта, права інтелектуальної власності на який вперше виникли у резидента України. Якщо між органом ДФС і платником податків з’явилися розбіжності в питанні визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, орган ДФС зобов’язаний звернутися до Мінекономрозвитку для отримання відповідного висновку.
3. Нерезиденту, якщо країна його резиденції не передбачає оподаткування роялті.
4. Юридичній особі-платнику єдиного податку.
5. Юридичній особі, яка звільнена від сплати податку на прибуток (неприбуткова організація) або сплачує податок за іншою ставкою, ніж базова ставка (18%).
Фінрезультат необхідно збільшити на розрахункову величину (п. п. 140.5.6 ПКУ):
1. Якщо роялті виплачується на користь будь-якого нерезидента. При цьому розмір витрат по роялті повинен перевищувати розмір отриманого доходу, пов’язаного з використанням об’єкта ІВ.
2. Розмір збільшеного фінрезультату розраховується за такою формулою:
2. Розмір збільшеного фінрезультату розраховується за такою формулою:
Розмір витрат* + 4% чистого доходу**
де:
*Розмір витрат, що перевищує суму доходів від роялті.
**Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному.
*Розмір витрат, що перевищує суму доходів від роялті.
**Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному.
Ці вимоги не застосовуються в таких випадках:
1. Операції з роялті є контрольованими.
2. Операція не є контрольованою, і сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» без подання звіту по ТЦУ.
1. Операції з роялті є контрольованими.
2. Операція не є контрольованою, і сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» без подання звіту по ТЦУ.
Податок «на репатріацію»
Виплата роялті передбачає сплату податку на доходи нерезидента, так званого податку на репатріацію. Резидент України (при цьому не важливо, на якій системі оподаткування він перебуває) при виплаті нерезиденту доходу у вигляді роялті повинен утримати такий податок із суми такого доходу за ставкою 15% і перерахувати його до бюджету.
Ставка податку може бути зниженою або платіж у вигляді роялті зовсім може не підлягати оподаткуванню, якщо відповідні умови закріплені між Україною і країною резиденції одержувача роялті в угоді про уникнення подвійного оподаткування.
Щоб платник податків зміг застосувати знижену ставку або не обкладати податком виплату роялті нерезиденту, такий контрагент-нерезидент повинен надати українському підприємству довідку про підтвердження його резидентності.
При цьому така довідка має бути легалізована в установленому законодавством порядку.
Важливо пам’ятати, що застосування більш лояльних умов угод про уникнення подвійного оподаткування можливе тільки при дотриманні таких критеріїв:
- такий нерезидент-отримувач доходу є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу;
- є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. (ст. 103 ПКУ).
Проблемним моментом при виплаті роялті нерезиденту є визначення статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.
Позиція ДФС у визначенні бенефіціарного власника доходу
В цілому, позиція ДФС ґрунтується на положеннях ПК України з деякою часткою творчості, так властивою податковій. Отже, як податківці «бачать» вигодоотримувача доходу:
- це фізична чи юридична особа;
- має право на отримання доходів з джерелом походження з України;
- не може бути агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (навіть якщо така особа має право на отримання доходу);
- нерезидент надав документ, що підтверджує його статус податкового резидента.
Як підтвердити статус бенефіціарного власника доходу? Позиція ДФС
Податковий Кодекс України не дає чіткої відповіді на це питання. З положень нормативного акту випливає, що достатньо надати документ, що підтверджує резидентність отримувача доходу.
Але податкова вважає, що документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути документ, що підтверджує право особи на такий дохід, зокрема, але не виключно документ, виданий компетентним органом країни, з якою укладено міжнародний договір України, ліцензія, патент, офіційно оформлений торговий знак тощо. (Лист ДФС від 25.05.2017 №362/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Але податкова вважає, що документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути документ, що підтверджує право особи на такий дохід, зокрема, але не виключно документ, виданий компетентним органом країни, з якою укладено міжнародний договір України, ліцензія, патент, офіційно оформлений торговий знак тощо. (Лист ДФС від 25.05.2017 №362/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
В іншому листі податкова вважає, що документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, що підтверджує фактичне право людини на такий дохід.
Наприклад, в разі виплати роялті фактичний власник такого доходу має підтвердити фактичне право (авторське право) на отримання такого доходу, завірене відповідним чином і, відповідно, документально підтверджене ліцензією, патентом, офіційно оформленим торговим знаком і т. д.
Крім того, потребують аналізу відповідні ліцензійні угоди про надання права на використання об’єктів інтелектуальної власності або договори франчайзингу (Лист ДФС від 08.08.2017 № 1531/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Позиція судів
Показовою є позиція Вищого адміністративного суду України в рішенні від 24.03.2014 року (справа К/800/52155/13). Суд дійшов висновку, що:
- Поняття «фактичний отримувач доходу» не повинно тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення варто визначати виходячи з цілей, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «ухилення від сплати податків» і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживанню положеннями договору».
- Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як випливає з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, що визначає подальшу економічну долю доходу.
Деякі листи ДФС посилаються на дане рішення суду (наприклад, лист ДФС від 25.07.2017 р. № 1344/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Податок на додану вартість (ПДВ)
Операції з виплати роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об’єктом оподаткування ПДВ (п. п. 196.1.6 ПКУ).
Суб’єкти кіноіндустрії-платники роялті
Враховуючи, що ПКУ передбачені деякі особливості оподаткування суб’єктів кіноіндустрії, зупинимося на них теж.
Якщо резиденти-суб’єкти кінематографії України платять роялті нерезидентам за субліцензійним договором за користування або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права і/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) за такими роялті.
Як було зазначено вище, платник податків повинен збільшити фінрезультат на всю суму виплачуваних роялті, якщо платіж здійснюється нерезиденту щодо об’єкта, права інтелектуальної власності на який вперше виникли у резидента України.
Але ця вимога не застосовується при нарахуванні суб’єктом кінематографії роялті за використання об’єктів права інтелектуальної власності, крім випадків, коли резидент України – суб’єкт кінематографії, у якого виникли майнові авторські та суміжні права в результаті створення (виготовлення) ним твору, якщо він в подальшому здійснив відчуження майнових авторських або суміжних прав нерезиденту і здійснює нарахування роялті за використання цього об’єкта.
Кілька рекомендацій для платників податків при здійсненні платежів у вигляді роялті:
1. Акуратно складайте договір на розпорядження правами інтелектуальної власності. Адже від умов договору безпосередньо залежать і податкові наслідки.
2. Уважно аналізуйте договір, наданий контрагентом. Якщо виявите неточності формулювань і трактувань, відсутність певних умов, які несуть потенційні податкові ризики, ініціюйте переговорний процес з партнером про внесення змін до договору. Результатом такого діалогу має бути внесення відповідних правок у документ.
3. Проконтролюйте статус операцій з нерезидентом: чи підпадають вони під ТЦУ?
4. Детально вивчіть статус нерезидента, на якого виплачуєте дохід.
5. Захистіть себе необхідними документами, що підтверджують статус нерезидента.
Тетяна Соловйова, старший юрист Практики оподаткування та бізнес-ефективності АТ Juscutum
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
