Юрій Кацер: Енергетика 2.0. Перспективи «зеленого» тарифу в Україні після липня 2019


Юрій Кацер: Енергетика 2.0. Перспективи «зеленого» тарифу в Україні після липня 2019

За даними IRENA і НКРЕКП, обсяг інвестицій в українську альтернативну енергетику за період 2012-2017 рр. склав 2,55 млрд євро. З них 236 млн євро було вкладено в 2017 році, що на 45% більше в порівнянні з 2016 роком.

Така позитивна тенденція багато обіцяє, але не є гарантією успіху. Що заважає зеленій енергетиці перейти зі статусу «дорогих задоволень» в справжню альтернативу традиційним джерелам енергії?

Що не так із «зеленим» тарифом?

Невизначеність щодо чинної системи «зеленого» тарифу зараз є основним чинником, що стримує потенційних інвесторів в українську альтернативну енергетику.

Останнім часом українські політики ведуть активні дискусії про розумність «зеленого» тарифу і необхідність його заміни на аукціонну систему для сонячних і вітрових проектів.

Основним недоліком «зеленого» тарифу називають велике цінове навантаження на ринок, яке буде стрімко збільшуватися з введенням в експлуатацію нових електростанцій.

Крім того, робота великих сонячних і вітрових станцій вимагає додаткових витрат на диспетчеризацію станцій і підтримку резервних потужностей для балансування роботи таких станцій в складі ОЕС України.

На даний момент у парламенті зареєстровано вісім законопроектів, шість з яких передбачають впровадження системи аукціонів замість «зеленого» тарифу для державної підтримки сонячних і вітрових проектів. Основним є законопроект № 8449 від 07 червня 2018 року. 20-25 червня в парламенті було зареєстровано 7 альтернативних законопроектів (від № 8449-1до № 8449-7).

Як повинні працювати аукціони?

Суть запропонованої основним законопроектом аукціонної системи полягає в тому, що з 01 липня 2019 року право на державну підтримку (стимулюючий тариф) більш-менш великих сонячних і вітрових проектів буде надаватися інвесторам на аукціонах.

Аукціон проводиться шляхом покрокового підвищення стартової ціни і його переможцем визнається інвестор, який першим зробив ставку і зафіксував аукціонну ціну. Аукціонна ціна фіксується в євро за курсом НБУ на дату аукціону.

На даний момент залишається відкритим питання, яким чином буде розраховуватися стартова ціна.

Отже, не ясно, чи є запропонована модель підвищення стартової ціни найбільш ефективним і підходящим інструментом мінімізації ціни альтернативної енергії. Можливо, варто використовувати редукціон як механізм аукціону. Цей механізм пропонується в законопроекті № 8449-3.

Для проведення аукціонів уряд щорічно – до 01 грудня року, що передує аукціону – затверджує або коригує загальнодержавну квоту держпідтримки.

Загальнодержавна квота ділиться на лоти, які виставляються на аукціон. Максимальний розмір одного лота не може перевищувати 1 МВт потужності.

У зв’язку з цим виникає питання, що робити інвестору, який планував побудувати сонячну станцію потужністю 12 МВт, але за результатами аукціонів зміг придбати лотів тільки на 5 МВт?

Що в такому випадку буде з банківською гарантією? Чи зможе такий інвестор продати свою квоту третім особам або докупити у третіх осіб відсутні 7 МВт потужності? Ці питання варто було б врегулювати в законі.

Певною гарантією від концентрації держпідтримки в одних руках має служити правило про те, що група пов’язаних осіб не може купити більше 25% обсягу загальнодержавної квоти.

Для участі в аукціоні інвестор повинен надати банківську гарантію. Сума банківської гарантії розраховується, виходячи із ставки 50 тис. доларів США за 1 МВт потужності.

По суті, фінансова складова держпідтримки буде надаватися у формі договору на різницю в ціні. За цим документом на різницю в ціні гарантований покупець (зараз ці функції виконує Енергоринок) буде доплачувати виробнику електроенергії різницю між аукціонною ціною (з урахуванням надбавки, якщо є) і ціною електроенергії, що склалася на ринку «на добу наперед».

Переможець аукціону повинен ввести станцію в експлуатацію не пізніше трьох років з дати підписання відповідних договорів з гарантованим покупцем.

Цей термін може бути продовжений ще на рік, якщо інвестор надасть додаткову банківську гарантію в подвійному розмірі.

У разі порушення інвестором терміну введення станції в експлуатацію, сума банківської гарантії перераховується гарантованому покупцю. Термін держпідтримки становитиме 20 років.

Які проекти можуть претендувати на «зелений» тариф після липня 2019?

Основний законопроект передбачає випадки, коли проекти (в тому числі і нові) в сфері альтернативної енергетики, матимуть право на «зелений» тариф і після липня 2019 року.

По-перше, «зелений» тариф продовжує діяти для всіх проектів, введених в експлуатацію до 01 липня 2019 року. Таким чином, передбачається, що реформа «зеленого» тарифу не матиме ретроспективної дії.

По-друге, «зелений» тариф продовжує діяти для всіх проектів, щодо яких до 01 липня 2019 року був укладений попередній договір купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом (так званий pre-PPA).

Більшість законопроектів (включаючи основний) вимагають, щоб pre-PPA було укладено відповідно до ст. 71 Закону про ринок електричної енергії. Але, ст. 71 цього Закону набирає чинності тільки з 01 липня 2019 року.

На практиці такі pre-PPA укладаються і зараз, але на підставі змін до типового договору, затверджених НКРЕКП (Регулятор) у вересні 2017 року, а не на підставі ст. 71 Закону.

Таким чином, виходить, що жоден pre PPA не може бути укладений до 01 липня 2019 року на підставі ст. 71 Закону про ринок електричної енергії.

Відтак, при буквальному тлумаченні норм законопроектів ця підстава для надання «зеленого» тарифу для станцій, введених в експлуатацію після липня 2019 року, не працюватиме.

Очевидно, що така нестиковка має бути виправлена ​​в ході роботи над законопроектом в парламенті. Варто зазначити, що законопроект № 8449-3 не містить цього дефекту.

Ще одним проблемним моментом pre PPA в Україні є те, що в січні 2018 року в типовий договір Регулятором були внесені зміни, які покладають істотні юридичні ризики на Енергоринок і є доволі обтяжливими для держкомпанії. Отже, керівництво Енергоринку, м’яко кажучи, не поспішає підписувати pre-PPA в такій редакції.

По-третє, основний законопроект залишає право на «зелений» тариф сонячним і вітровим проектам, якщо їх потужність (і) менше 10 МВт – для сонця; і (іі) менше 20 МВт- для вітру.

При буквальному прочитанні законопроекту виходить, що всі інші нові проекти в сфері альтернативної енергетики (наприклад, станції на біомасі, біогазі, гідростанції) не матимуть права на «зелений» тариф взагалі.

Малоймовірно, що автори основного законопроекту хотіли досягти такого результату і, швидше за все, це просто помилка і недолік юридичної техніки. Треба зазначити, що альтернативний законопроект № 8449-5 не містить такого непорозуміння.

Основний законопроект передбачає, що в другій половині 2019 року проводиться пілотний аукціон щодо проектів у Чорнобильській зоні. Звичайні аукціони починаються в 2020 році.

Таким чином, між реєстрацією «аукціонних» законопроектів у парламенті і запуском аукціонів є час близько року. В контексті очікувань існуючих інвесторів цей термін виглядає розумним для сонячних проектів, будівництво яких можна повністю завершити в цей термін.

Що стосується вітру, то тут будівництво більш тривале. Отже, для вітрових проектів варто було б передбачити довший термін для переходу на систему аукціонів, наприклад, 2 або 3 роки від дати реєстрації законопроекту.

Крім того, неоднозначним залишається питання, який вид держпідтримки і в якому порядку може отримати великий сонячний або вітровий проект, введений в експлуатацію в період з липня по грудень 2019 року, і за яким до липня 2019 року не був укладений pre-PPA.

Чи буде зниження «зеленого» тарифу?

Основний законопроект також передбачає досить істотне зниження “зеленого” тарифу для сонячних станцій, введених в експлуатацію з січня 2020 року. Таке зниження становитиме близько 22% від ставки, передбаченої чинною редакцією закону для 2020 року, і близько 30% від чинної ставки.

Що з відповідальністю за небаланси?

Основний законопроект встановлює повну відповідальність «аукціонних» виробників за свої небаланси починаючи з року, наступного за тим, коли середньодобовий ринок електроенергії в Україні буде визнаний ліквідним.

Рішення про визнання такого ринку ліквідним буде прийматися Регулятором за погодженням з Антимонопольним комітетом. Разом з тим, незрозуміло, як це правило буде співвідноситися з перехідним періодом, встановленим пунктом 11 Остаточних і перехідних положень Закону про ринок електричної енергії (з урахуванням запропонованих змін).

Протягом цього 10-річного перехідного періоду діє часткова відповідальність таких виробників за небаланси. Така неузгодженість повинна бути усунена в рамках роботи над законопроектом в парламенті.

В цілому аукціони мають перспективу стати більш ефективним і менш витратним для держави механізмом державної підтримки альтернативної енергетики.

Для їх впровадження, по-перше, необхідно надати розумний перехідний період для існуючих інвесторів, щоб не порушити їхні очікування і дотриматися своїх міжнародних зобов’язань у сфері захисту інвестицій.

По-друге, треба усунути нестиковки і дефекти в законопроекті, в тому числі, проаналізовані вище, щоб забезпечити ефективність реалізації закону і правову визначеність у відносинах інвесторів і держави. І нарешті, важливо прописати дієвий і прозорий механізм проведення аукціонів і подальшого використання квот держпідтримки.

Юрій Кацер, директор, керівник відділу юридичного консультуванняя KPMG в Україні

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Весь ринок:Енергетика
Архiви:2018 2017 2016 2015
В Контексті Finance.ua
Опитування