1510
Олександра Сєрова: споживчі кредити. Кого захищає закон про споживче кредитування?
— Кредит&Депозит
Рік тому набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування». Він покликаний врегулювати кредитні взаємини між банками та фізичними особами-позичальниками і доповнити давніший закон «Про захист прав споживачів». Давайте розберемось, кого ж захищає цей Закон — споживачів чи фінансові установи.
Частка споживчих кредитів, за даними Нацбанку України за 1-й квартал 2018 року, збільшилась на 2,8% у порівнянні з 2017 роком і складає 66,9% серед кредитування фізичних осіб.
Для забезпечення справедливого балансу прав та обов’язків позичальників і фінансових установ необхідне якісне правове регулювання відносин споживчого кредитування.
Закон України “Про споживче кредитування” (надалі – “Закон”, набрав чинності 10 червня 2017 р.) було прийнято з метою підсилити захист прав споживача як вразливої сторони кредитних правовідносин. Як саме? Чітко регулюючи вимоги до реклами, розкриття інформації, оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного посередництва, уникнення несправедливих умов договорів споживчого кредиту та нав’язування додаткових і супутніх послуг.
Закон надає позичальнику широке коло прав у відносинах з фінансовими установами, а саме:
- отримати вичерпну інформацію про умови кредитування до укладення договору;
- відмовитись від кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладення;
- раз на місяць отримувати інформацію про стан виконання зобов’язань та розмір заборгованості;
- достроково повернути кошти без додаткових платежів;
- право на обмеження розміру пені за простроченим зобов’язанням у розмірі 15% суми боргу та загальної суми штрафів і пені — половиною суми отриманих кредитних коштів.
Окрім того, Закон обмежує рекламу кредитування фінансовими установами: забороняє зазначати, що кредит надається без документального підтвердження кредитоспроможності, є безпроцентним чи надається під 0%.
Як при рекламуванні, так і при інформуванні позичальника вся письмова інформація має бути викладена шрифтом одного розміру і типу, щоб не ускладнювати її прочитання споживачем.
Сфера дії Закону розповсюджується виключно на кредити, договори про надання яких укладені після 10 червня 2017 року, і видані для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою і незалежною професійною діяльністю.
Але є випадки, у яких положення Закону не застосовуються:
- поширені серед споживачів кредитні договори із строком погашення до одного місяця;
- кредитні договори, розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати на день укладення договору;
- договори позики, що не передбачають сплати процентів чи інших платежів за користування грошовими коштами;
- кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови, що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.
В усіх зазначених вище випадках фінансова установа може обійти вимоги Закону, при цьому його не порушивши.
Споживачам варто знати про особливості реалізації права на односторонню відмову від кредитного договору протягом 14 днів з моменту його укладення.
Суди нерідко відмовляють у позові про розірвання кредитного договору протягом двох перших тижнів його дії через те, що кредитні кошти були надані на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від договору.
У таких випадках дії судів є правомірними, оскільки положення Закону стосовно розірвання кредитного договору протягом 14 днів на вимогу позичальника не розповсюджуються на такі випадки та на випадки, коли виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів.
Тому, якщо позичальник має намір користуватись правами та гарантіями, передбаченими Законом, і розраховує, що фінансова установа дотримуватиметься своїх законних обов’язків, особливу увагу при укладенні кредитного договору варто звернути на те, чи поширюється дія Закону на кредитний договір, що укладається.
Якщо фінансова установа порушує права позичальника, Закон у певних випадках передбачає можливість позасудового способу захисту прав споживача.
Якщо кредитний договір між позичальником і фінансовою установою укладено на умовах, менш сприятливих, ніж передбачено інформацією стосовно умов кредитування (внаслідок неповного надання інформації або її недостовірності), позичальник має право вимагати від фінансової установи привести укладений договір у відповідність вказаним в інформації умовам, що є більш сприятливими для споживача.
Фінансова установа зобов’язана зробити це протягом 14 днів після отримання звернення.
Найефективнішим способом захисту порушеного права позичальника залишається звернення до суду з позовною заявою.
Слід пам’ятати, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при зверненні до суду споживач звільнений від сплати судового збору — як при поданні позовної заяви, так і на наступних стадіях судового процесу.
Таким чином, резюмуючи, нагадуємо, що при укладенні договору споживчого кредитування позичальнику необхідно пересвідчитись, що дія Закону поширюється на кредитний договір, що укладається, та пам’ятати, що він має право на отримання від фінансової установи вичерпної інформації стосовно умов кредитування у зрозумілій для споживача формі; має право відмовитись від договору протягом 14 днів з дня його укладення та наділений широким колом можливостей — від регулярного безоплатного отримання інформації щодо стану заборгованості й до дострокового погашення заборгованості без додаткових платежів.
Олександра Сєрова, молодший юрист компанії “Селепей, Волковецький і партнери”
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
