Марина Вощилко: штрафувати не можна помилувати


Марина Вощилко: штрафувати не можна помилувати

Останнім часом регулятор все частіше штрафує банки за порушення у сфері фінансового моніторингу. Постійно зростають суми санкцій, а списки штрафників, можна сказати, вивішують на загальний огляд.

Лише за минулий рік Національний банк України застосував заходи впливу до 40 банків у вигляді 37 письмових попереджень, 15 штрафів на загальну суму 67,6 мільйонів гривень і однієї зупинки окремих видів операцій, що здійснює банк.

У першому кварталі цього року НБУ виписав штрафів майже на 12 мільйонів гривень. Чи можна було цього уникнути? Можна з великою часткою впевненості сказати: так, напевно. І ось як.

Банківська система України не існує окремо від світової. Ми – частина великого глобального «села», де загальноприйняті правила і тенденції поширюються на всіх.

У фінансовій сфері один з головних світових трендів – посилення боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. Від недавнього часу будь-які операції розглядаються під призмою цієї боротьби. Як і всі клієнти, нехай навіть найвигідніші.

Поступове закриття національних законодавчих і податкових дірок – незворотний процес, який колами розходиться від найбільш розвинених країн до найвіддаленіших куточків нашої планети.

Постійне посилення вимог з боку регуляторних та наглядових органів банки відчувають на собі давно. Тим часом, протиотрута вже існує, і її не потрібно вигадувати.

У провідних світових банках вже давно зрозуміли – щоб уникнути ризиків і штрафів, а також надмірної уваги з боку регулюючих органів, краще удосконалювати власні, внутрішні системи контролю, а саме систему комплаєнсу.

Після фінансової кризи 2008 року комплаєнс став тією паличкою-виручалочкою, яка дозволяє відстежувати і засікати підозрілі операції за участю банку на етапі, коли з іскри ще не зайнялося полум’я, а також вчасно їх гасити.

Служба стала обов’язковою для кожної поважної кредитно-фінансової установи і швидко поширилася на Україну. Але якщо раніше вона часто існувала «для галочки», то зараз, коли наша банківська система все більше інтегрується в світову, а паралельно – в її правове і регуляторне поле, роль комплаєнсу стає все більш значущою.

Не варто забувати і про наші, вітчизняні, вимоги. Так, НБУ розробив концепцію «Нового нагляду», яка включає низку показників (в т. ч. оцінку системи внутрішнього контролю), тому чим ефективніша система внутрішнього контролю банку, тим нижча інтенсивність стратегії нагляду і інспектування.

Безумовно, комплаєнс вимагає зміни всієї системи управління і контролю в банку. Він вимагає ресурсів, людей і грошей.

З іншого боку, він же їх і економить. Розуміючи це, в останні роки провідні світові банки вкладали в цей напрямок величезні кошти.

Обсяг бюджетів банківських відділів комплаєнсу збільшувався прямо-таки шаленими темпами – від 15 до 25% на рік, що можна порівняти з ростом вкладень у технологічні новинки, головну «фішку» сучасної банківської системи.

І хоча за останньою інформацією за 2017-й рік, фінансування зростає вже більш скромними темпами, воно точно не скорочується.

Для багатьох українських банків період стрімкого зростання асигнувань на комплаєнс тільки починається. У зв’язку з цим треба розуміти головні світові тенденції в роботі цього напрямку всередині кожного банку, які будуть визначати його розвиток найближчим часом. Фахівці виділяють п’ять:

1. Відповідність. Комплаєнс повинен уважно і оперативно відстежувати всі регуляторні та законодавчі новинки, що стосуються діяльності банківських установ, і своєчасно пропонувати вносити відповідні зміни до внутрішніх нормативних документів.

2. Аналіз клієнтури. Принцип «довіряй, але перевіряй», який сповідують клієнти при виборі банку-партнера, насправді працює в обидва боки. Тому попередній всебічний скринінг потенційних клієнтів і партнерів – пряме завдання відділу комплаєнсу.

Такий «клієнтський дью дилідженс» максимально страхує банк від майбутніх претензій перевіряючих органів як до самих клієнтів банку, так і їхніх операцій.

3. Впровадження культури відповідальності по всій вертикалі управління банку. Зростає розуміння того, що служба внутрішнього контролю має бути обов’язковою і інтегральною складовою системи корпоративного управління і корпоративної культури банка.

Вона також має відповідати чітким параметрам, інакше вона не буде ефективною.

Ці параметри – офіційний статус, незалежність і професіоналізм. Комплаєнс починається з вищої ланки керівництва і стосується кожного співробітника банку. Він особливо ефективний, коли керівництво і вища менеджерська ланка банку показують своїм співробітникам приклад законослухняності і високих етичних стандартів ведення бізнесу. Правила повинні стосуватися всіх без винятку – від члена наглядової ради до водія.

4. Останні віяння в підході регуляторних органів свідчать про те, що для банку важливим кроком є ​​розширення сфери оцінки ризиків.

Оцінка ризиків повинна бути адаптована не тільки до діяльності самої фінансової установи, а й до її відносин з третіми особами.

Іншими словами, фінансова установа повинна оцінювати потенційний вплив ризику на всю організацію, через своїх контрагентів, через свої філії і щодо продуктів, які використовуються її філіями.

5. Оновлення існуючих інформаційних систем. Надійні інформаційні технології завжди були важливими компонентами дотримання вимог комплаєнсу. Однак багато фінансових установ обтяжені застарілими IT-системами, які створювалися частинами і вже не відповідають поточним потребам і нормативним очікуванням.

Це провокує часте використання обхідних, «ручних» рішень, які не завжди точні, ефективні і несуть додаткові ризики.

Фінансові установи повинні оцінити, чи здатні їхні нинішні системи справлятися з додатковою інформацією та вимогами. Для ефективного усунення цих прогалин можуть знадобитися значні інвестиції. Це – теж головний біль і зона відповідальності комплаєнсу.

Останні жорсткі дії регулятора вказують на небезпеку недооцінки банками потенційних ризиків, пов’язаних з дотриманням вимог комплаєнсу, і необхідність адекватної реакції.

Бажано, щоб дії в цьому напрямку були попереджувальними, системними і добре продуманими.

Ще більш бажано, щоб вони були усвідомленими, а не пов’язаними з тиском зовнішніх чинників.

Можна розглядати комплаєнс як серйозну проблему для фінансової установи, а можна бачити в ньому нові можливості.

Виконуючи комплексні оцінки ризиків та впроваджуючи культуру комплаєнсу у всій організації, фінансова установа може краще розпізнавати, ідентифікувати і уникати потенційних ризиків.

Це набагато простіше, дешевше і ефективніше, ніж виправдання, штрафи, неприємні розмови з перевіряючими та, в кінцевому підсумку, втрата ділової репутації, без якої ведення банківського бізнесу неможливе.

Марина Вощилко, член Наглядової Ради Банку «ГЛОБУС»

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Кредит&Депозит
Архiви:2018 2017 2016 2015
В Контексті Finance.ua
Опитування