4729
Як «Газпром» поверне борг: газова паніка в Україні - лише частина великої гри
— Енергетика
Вперше за багато років штучно створена паніка на українському ринку транзиту та імпорту газу знову стала характерною ознакою початку весни. Формальна причина ажіотажу — оприлюднене 28 лютого останнє з рішень Стокгольмського міжнародного арбітражу. За яким «Газпром» заборгував «Нафтогазу» щонайменше $2,6 млрд.
Очевидне і явно заздалегідь підготовлене обома сторонами виконання вердикту виглядає просто — почати переговори про те, як саме російська монополія згодна розраховуватися за боргом — грошима чи товаром. Єдиним логічним виходом було б відновити повністю припинений у 2014 році імпорт газу в Україну з цільовою знижкою в рахунок погашення російського боргу. Українських політиків такий спосіб відновлення газової торгівлі з РФ цілком задовольняє: він дозволяє умити руки і прикрити незручні закупівлі газу у агресора рішенням міжнародного суду.
Реванш «Газпрому»
Такий варіант врегулювання закріпленого в Стокгольмі російського боргу на перший погляд виглядає взаємовигідним. Але таке враження хибне.
Потенційно НАК «Нафтогаз» при цій схемі може створити видимість отриманої вигоди. І трохи заробить на різниці між цінами пільгового російського і ринкового газу європейських реверсних поставок. Але скільки-небудь точно підрахувати реальний економічний ефект від цієї затії дуже складно.
Водночас «Газпром» від поставок газу для НАК за заниженою розрахунково-борговою ціною отримає набагато більше. Він зможе повернути раніше втрачену частку українського ринку. Під яку зможе одразу ж перекредитуватися на ринках Китаю чи Євросоюзу. У «Нафтогазу» такої можливості немає.
Та й в іншому перспективи російської монополії від такої форми погашення Стокгольмського боргу виглядають більш вигідними, ніж українські. Наприклад, у процесі врегулювання або реструктуризації боргів «Газпром» цілком може виторгувати у НАКу право повернути частку українського внутрішнього ринку газу місцевим російським дилерам, на кшталт Дмитра Фірташа.
Але щоб мати можливість диктувати українській стороні, хто буде торгувати пільговим «розрахунково-борговим» газом, російській монополії треба трохи попотіти. Як мінімум створити паніку на українському газовому ринку. Хоча б для того, щоб збити ще на старті передбачувану хвилю критики української влади. А без неї у разі запуску «розрахунково-боргової» схеми ніяк не обійтися.
Критичний ризик тут полягає в тому, що найбільш ймовірними покупцями пільгового газу в даний час вважаються азотні комбінати групи компаній Дмитра Фірташа. Після припинення імпорту газу з РФ вони ось уже кілька років простоюють. Чим страшенно незадоволені українські аграрії, які мають чималу політичну вагу у владних коридорах. Нині вони зціпивши зуби змушені імпортувати російські добрива замість закупівлі українських.
Як пояснити людям
Втім, ні зростання хімічної промисловості, ні сам факт Стокгольмської перемоги, швидше за все, не зможуть стати достатнім виправданням відновлення закупівель російського газу в очах українців. Їм досі невтомно навіювали, що відмова від таких поставок — чиста перемога влади. Абсолютне добро.
На іншій чаші ваг абсолютне зло — нездатність Києва згуртуватися з ЄС і демонополізувати російський ринок експорту газу, який контролюється єдиною компанією «Газпромекспрот». Якби Києв з Брюсселем змогли її відтягнути від труби, Україні можна було б послати «Газпром» куди подалі і відновлювати імпорт російського газу через кого завгодно. Хоч через компанії ЄС та КНР, які працюють в РФ. Хоч везти з півночі транзитний газ із країн Середньої Азії.
Але знайти інших російських продавців в Україні з 2014 року або не могли, або не хотіли. І тепер треба повернути колишні напрацювання. Так от одних тільки кивків в бік Стокгольмського арбітражу може не вистачити для охолодження шквалу критики як усередині України, так і в Європі.
Крім цього, некваліфіковане проштовхування Києвом «розрахункової схеми» може обернутися не тільки критикою, але й принести реальні проблеми з «Газпромом». Адже у нього є ще й запасні варіанти виконання Стокгольмського арбітражу. На той випадок, якщо партнери в Києві не впораються з ситуацією.
Запасний варіант
Крім компаній Фірташа, посередником між Києвом і Москвою з проблеми російського Стокгольмського боргу можуть стати європейські корпорації — претенденти на заплановану до 2019-2020 років оренду української ГТС. Це такі компанії, як Engie або Snam Rete. Але обидві багато років поспіль числяться в списку стратегічних партнерів або простих комерційних агентів російської газової монополії. З нез’ясовних причин інші глобальні газові корпорації США, Японії, Туреччини та країн Близького Сходу у числі потенційних орендарів української ГТС не фігурують.
Ці європейські партнери «Газпрому» і є запасним варіантом. Вони можуть виступити посередниками між Києвом і Москвою в нинішній суперечці. Особливо доречними вони будуть, якщо, наприклад, в Україні раптово зміниться уряд. Або якщо українська влада поверне російський газ на український ринок з великими ризиками.
Який з варіантів обере Київ — «розрахункову схему» або європейських посередників – поки що передбачити складно. Ймовірність обох сценаріїв рівною мірою висока. Ясно одне: вибір буде зроблено в найближчі дні. Доказом тому служить панічний антураж, що супроводжує процес. Він включає в себе найбільш екстремальні методи пропаганди — від оголошення «опалювальних канікул» в навчальних закладах до екстрених засідань РНБОУ «з газового питання» та загальнонаціональних акцій #прикрути.
Андрій Старостін
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
