17750
Валерія Лошадкіна: звільнення за власним бажанням без проблем
— Особисті фінанси
У цій колонці постараюся пояснити, як і коли вам зобов’язані надати розрахунок в разі звільнення за власним бажанням і в чому особливість звільнення матеріально-відповідальної особи.
Під «звільненням за власним бажанням» мається на увазі розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, з ініціативи (за «бажанням») працівника, що передбачено ст. 38 КЗпП України.
Перше, від чого відштовхується роботодавець при прийнятті рішення про звільнення працівника, – терміни і порядок такого звільнення – це заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням. Така заява складається на ім’я керівника і власноруч працівником. У заяві вказується причина звільнення, бажана дата звільнення, а також дата його складання і підпис працівника.
Судова практика свідчить, що прийняття і розірвання трудового договору на підставі заяви працівника без зазначення дати і причини звільнення, може бути підставою для визнання такого звільнення незаконним в судовому порядку.
У разі, якщо працівник вказав причину звільнення «за власним бажанням», то таке звільнення називається «безпричинним» і про нього працівник повинен письмово попередити роботодавця за два тижні.
Якщо працівник не продовжив роботу після закінчення двотижневого терміну попередження або не відкликав свою заяву, то трудовий договір вважається розірваним.
В такому випадку, роботодавець зобов’язаний звільнити працівника, видати йому трудову книжку і провести відповідні розрахунки. Днем звільнення буде дата по закінченні двотижневого терміну попередження, який обчислюється з моменту отримання роботодавцем письмового попередження (заяви).
Розірвання договору за власним бажанням працівника може бути і до закінчення двотижневого терміну. Підставою для такого розірвання договору є заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням, зумовленим неможливістю продовження роботи з поважної причини (зарахування в навчальний заклад; переїзд на нове місце проживання; прийняття на роботу за конкурсом або з інших поважних причин).
У такому випадку роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір з працівником за його власним бажанням у терміни, зазначені в заяві, і видати наказ, в якому причина і дата звільнення повинні бути чітко сформульовані.
Із судової практики випливає, що звільнення працівника в день подання ним «безпричинної» заяви про звільнення з роботи за власним бажанням може бути визнане судом незаконним.
Також, існує судова практика, яка передбачає право роботодавця звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше закінчення двотижневого терміну попередження і без поважних причин. Таке звільнення зумовлене досягненням домовленості між сторонами трудового договору.
У свою чергу, суди звертають увагу, що така домовленість між сторонами не означає розірвання договору за згодою сторін, причиною такого розірвання так само залишається ініціатива працівника (ст. 38 КЗпП України).
В обох вищезгаданих випадках днем звільнення буде дата, зазначена працівником у заяві.
На законодавчому рівні також закріплено право працівника розірвати договір за власним бажанням у встановлений ним термін, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного договору і трудового договору. Вказівки на такі порушення повинні бути підтверджені документально. При відсутності таких доказів і дійсних порушень, роботодавець може звільнити працівника по закінченні двотижневого терміну.
Звертаю увагу, на те, що звільнення працівника на вищевказаних підставах (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) тягне за собою виплату йому вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Вищевикладене свідчить, що термін розірвання договору за власним бажанням працівника і його правові наслідки залежать від причин, які спонукали працівника до його розірвання і які він визначає самостійно.
Роботодавець, в свою чергу, приймає рішення про звільнення працівника, терміни і порядок такого звільнення на підставі заяви працівника та з урахуванням норм законодавства про працю.
При звільненні працівника за власним бажанням роботодавець проводить розрахунок в день його звільнення (останній робочий день) і виплачує всі належні йому суми, а саме:
- заробітну плату за фактично відпрацьований час;
- компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
У разі припинення трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний виплатити, крім вищевказаних сум, вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Порушення термінів проведення розрахунку з працівником з вини роботодавця тягне за собою обов’язок роботодавця виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У разі спору про розмір таких виплат, роботодавець повинен виплатити працівнику не оспорювану ним суму.
При виявленні даного порушення інспекцією з питань праці, останньою будуть застосовані фінансові санкції до підприємства у вигляді штрафу в розмірі 11 169 грн.
Про перераховані суми роботодавець повинен письмово повідомити працівника.
Законодавець передбачає інший термін виплат належних сум працівнику, якщо в день звільнення він був відсутній на роботі, а саме: не пізніше наступного дня після пред’явлення працівником вимоги про це.
Однак, якщо виплата сум планується шляхом перерахування на картку працівника, то рекомендуємо не чекати вимоги працівника, а провести з ним розрахунок у день звільнення. Це дозволить мінімізувати ризики застосування до підприємства і роботодавця санкцій.
Звертаю увагу, що, крім проведення розрахунку, роботодавець в день звільнення зобов’язаний ознайомити працівника з наказом про звільнення під розписку і видати працівнику трудову книжку. Про отримання трудової книжки працівник розписується в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.
Правила звільнення матеріально відповідального працівника за власним бажанням такі ж, як і для інших працівників. Однак, при звільненні такого працівника необхідно врахувати деякі нюанси такого звільнення.
Нагадаю, що працівник несе повну матеріальну відповідальність у випадку, коли між ним і роботодавцем укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Такий договір укладається тільки з тими працівниками, займана посада яких вказана в Переліку, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24. На законодавчому рівні передбачено й інші випадки повної матеріальної відповідальності працівника.
В день звільнення матеріально відповідального працівника, він повинен передати матеріальні цінності, за які він несе відповідальність, за актом прийому-передачі іншому працівнику.
При зміні матеріально відповідальної особи необхідно обов’язково провести інвентаризацію матеріальних цінностей, які передаються. Така інвентаризація проводиться в день прийому-передачі матеріальних цінностей.
Порядок, терміни проведення інвентаризації, відповідальні за її проведення визначаються наказом. Проведення такої інвентаризації необхідно для захисту фінансових інтересів підприємства.
У разі, якщо під час проведення інвентаризації буде виявлено недостачу або пошкодження матеріальних цінностей, переданих працівнику, підприємство матиме підставу для відшкодування збитків, завданих таким працівником.
Для прийняття матеріальних цінностей бажано призначити працівника з числа осіб такої ж категорії персоналу і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність.
Якщо немає такої можливості, то потрібно наказом тимчасово призначити працівника, на якого покладатимуться обов’язки прийому матеріальних цінностей.
Після прийняття на роботу нового працівника і призначення його матеріально відповідальною особою, тимчасово призначений працівник передає отримані матеріальні цінності новому працівнику.
Здійснення вищевказаних дій дозволить забезпечити підприємству збереження його майна і активів.
Організація передачі матеріальних цінностей матеріально відповідальним працівником лягає на плечі роботодавця. Несвоєчасна передача працівником таких цінностей не є підставою для перенесення термінів звільнення працівника.
Організація передачі матеріальних цінностей матеріально відповідальним працівником лягає на плечі роботодавця. Несвоєчасна передача працівником таких цінностей не є підставою для перенесення термінів звільнення працівника.
Валерія Лошадкіна, юрист корпоративної практики АТ «Вдовичен і партнери»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
