1364
Вадим Баранов: Чи можна вивести з тіні ринок оренди житла в Україні?
— Нерухомість
В уряді хочуть врегулювати правила оренди житла. За словами Геннадія Зубка, зараз близько 70% ринку оренди житла в Україні перебуває в тіні. Що ж може змінити ситуацію?
Слова віце прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ не є далекими від реальності. Проте навряд чи ця сфера потребує дійсно нового законодавства.
На сьогоднішній день найм (оренда) житла в Україні регулюється Главою 59 Цивільного кодексу України. Згідно якої оренда житла здійснюється на підставі письмового договору найму житла. Основними умовами такого договору є:
- ціна оренди;
- порядок її сплати;
- термін оренди;
- порядок сплати за комунальні послуги;
- особи які будуть проживати разом з наймачем (особою яка наймає житло у власника).
Однак, необхідно мати на увазі, що у випадку не встановлення строку найму житла, такий договір вважається укладеним на 5 років. А у випадку короткострокової оренди, до одного року, у договорі не потрібно зазначати осіб, які будуть постійно проживати з наймачем.
Згідно існуючих Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 2016 року №207, реєстрація місця проживання можлива на підставі наявного договору найму (оренди) житла.
Цими правилами також встановлено можливість зняття з реєстрації осіб за заявою власника майна у випадку закінчення права на користування зазначеним майном.
Для того, щоб дійсно мати можливість захистити свої права в подальшому у суді, необхідно складати договір найму житла, а також обов’язково акт приймання-передачі майна, яким буде фактично зафіксовано момент початку оренди.
Насправді, ринок оренди житла перебуває в тіні у зв’язку з небажанням власників майна реєструвати такі доходи та сплачувати з них податки, а також не можливістю державних органів перевіряти це. Цю ситуацію може виправити лише посилення контролю за передачею об’єктів житлового фонду в оренду.
Проте, на моє переконання, це не дасть бажаного результату, оскільки власники не будуть добровільно виконувати такі обов’язки, а державна фіскальна служба позбавлена можливості такого контролю.
Також у своїй заяві віце прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ звернув увагу на можливість оплати підприємствами орендних платежів за житло за своїх працівників і необхідністю врегулювання таких витрат підприємств.
На сьогоднішній день будь-яке підприємство може відносити на свої витрати оплату оренди житла за працівника, однак у такому випадку підприємство повинне буде сплатити за працівника податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, оскільки така оплата буде вважатися доходом для працівника у розумінні Податкового кодексу.
Однак, якби підприємство компенсувало витрати свого працівника на сплату оренди шляхом збільшення його заробітної плати, то йому окрім сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, також необхідно буде ще сплатити ЄСВ.
Підсумовуючи все, можна сказати, що існуючого законодавства достатньо для регулювання сфери правовідносин щодо оренди житла. А тому жодної необхідності у створенні окремого закону для цього немає, проте є необхідність у виконанні вже існуючого та можливій лібералізації податкового законодавства, щодо необхідності сплати податку на доходи фізичних осіб у випадку сплати оренди житла за працівника.
Вадим Баранов, юрист ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
