1671
Олег Закалюк: пов’язані банкопадом. Пошук винних чи полювання на відьом?
— Кредит&Депозит
Переслідування пов’язаних осіб за начебто причетність до доведення банків до банкрутства – новий тренд у непростих стосунках Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з колишнім менеджментом збанкрутілих фінустанов. Подано перші позови. Скількох екс-працівників банків чекає перспектива виснажливої судової тяганини з ФГВФО, і які перспективи цих спорів для обох сторін?
Кадрове питання
Кейс, про який я розповім, може стати неприємною реальністю для сотень, якщо не тисяч працівників банківського сектору. Річ у тім, що регулятори фінансового ринку серйозно взялися за притягнення до відповідальності посадових осіб збанкрутілих банків, які б могли вважатися пов’язаними з кредитоотримувачами та через яких з фінансової системи виводилися кошти. Забігаючи наперед скажу, що згідно з оновленим законодавством, ризики попасти під приціл та розплатитися, у тому числі, і репутацією, за гріхи інших, у дійсно невинних людей зросли в рази.
Передісторія
Нещодавно до мене звернулася людина, яка до середини 2014 р. працювала в одному з українських банків, який сьогодні перебуває у процедурі ліквідації. Ця людина прийшла працювати до фінустанови на початку 2013 р., її було прийнято на посаду заступника начальника відділу економічного аналізу і за кілька днів переведено на посаду начальника цього ж відділу. Вже за 9 місяців його ж знов переводять на посаду заступника начальника, через декілька місяців – на початку 2014 р. – Фонд гарантування вкладів фізосіб визнає банк неплатоспроможним і вводить до фінустанови тимчасову адміністрацію. У червні 2014 р. клієнта звільняють із займаної ним посади у зв’язку зі скороченням штату працівників.
У серпні 2017 р. цей чоловік отримав вимогу від ФГВФО про відшкодування шкоди, начебто завданої ним банку.
Фонд гарантування подав позовну заяву до суду з солідарною вимогою до переліку осіб, яких Фонд вважає пов’язаними з банком і які нібито порушили вимоги діючого законодавства України та нормативно-правових актів НБУ, здійснили ризикові операції , що загрожували інтересам вкладників та кредиторів банку. За заявами Фонду, ці люди своїми діями спричинили заподіяння майнової шкоди як самому банку, так і кредиторам. Фонд вимагає від клієнта суму, яка перевищує оціночну ринкову вартість ліквідаційної маси фінустанови.
Де логіка: людина, яка за своїми повноваженнями не мала реального вагомого впливу на діяльність банку, адже ніколи не входила до складу ради директорів чи правління, сьогодні по суті звинувачується у доведенні банку до неплатоспроможності і має відшкодувати понад півмільярда гривень?
Більш за це, на момент, коли термін трудових відносин з банком спливав, ще діяли норми закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції від 04.06.2014 року та закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 20.04.2014 року. Зокрема, відповідно до статті 58 закону «Про банки і банківську діяльність» відповідальність за зобов’язаннями банків несуть учасники банку, які відповідають за зобов’язаннями банку згідно із законами України та статутом банку, власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку), за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку.
На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов’язаннями банку у разі віднесення фінансової установи до категорії неплатоспроможних. Тобто цим законом в редакції від 4 червня 2014 року взагалі не передбачена відповідальність за зобов’язаннями банку пов’язаних з ним осіб, зокрема тих, які займали посади начальників відділів економічного аналізу та ризиків чи тим більш їх заступників.
Відповідно до ст.42 цього ж закону керівниками банку вважаються голова фінустанови, його заступники та члени ради/правління банку, головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів. Керівники ж структурних підрозділів та їх заступники не вважаються пов’язаними особами.
Відповідно до частини 5 ст. 52 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 20.04.2014 року передбачено, що ФГВФО має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до збитків фінустанови, вкладникам та іншим кредиторам банку було завдано шкоди. У разі відмови у задоволені таких вимог Фонду, він може звернутися до суду, вимагаючи стягнення майна з цих осіб.
Нові правила
У 2015 році законодавство змінилося. У березні 2015 року набув чинності закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних осіб». Цей закон суттєво розширив визначення «пов’язаної з банком особи». З цього моменту до переліку таких осіб також увійшли контролери банку та особи, через яких здійснюється опосередковане володіння істотною участю, особи, через яких проводяться операції в інтересах пов’язаних осіб та на яких пов’язані особи можуть здійснювати вплив під час проведення таких операцій.
Змін зазнали і правила щодо угод, укладених з пов’язаними особами. Зокрема, були встановлені нові обмеження у частині укладання угод (заборона опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними особами; усі угоди, що були укладені банком з такими особами на неринкових умовах вважаються недійсними).
Щодо відповідальності, то пов’язані особи можуть бути притягнені до адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності.
Дві сторони медалі
Відверто кажучи, українське законодавство дійсно потребувало подібного Закону. Те, що на той момент переживала банківська система України, можна назвати справжньою катастрофою. Масові банкрутства українських банків, за якими стоять людські долі, які мають прямий вплив на стан вітчизняної економіки. Сьогодні вже ні для кого не секрет, що велика частина цих банкрутств відбувалася саме через інсайдерське кредитування. Це виведені десятки мільярдів гривень, які належать населенню. І безумовно, винні мають нести відповідальність.
Проте, чи справедливо карати керівників середньої ланки, які навіть не мали повноважень ухвалювати стратегічні рішення, які б могли вплинути на платоспроможність банку.
Річ у тім, що у подібній до мого клієнта ситуації, сьогодні можуть опинитися тисячі українців, які займали посади керівників структурних підрозділів та їх заступників. З 2014 року банківська система України схудла вдвічі, втративши 96 банків. А тепер давайте порахуємо, скільки керівників та заступників працювало в структурних підрозділах цих кредитно-фінансових установ.
Ще один нюанс. А ті люди, які стали вважатися «пов’язаними» лише з набуттям цим законом чинності, але припинили працювати у банку ще до його ухвалення, також мають притягатися до відповідальності?
Законодавство дає чітку відповідь «ні». Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Судова практика повторює відповідь законодавства.
Регулятори ринку вважають інакше
Чи можливо захиститися? На це питання нам також може відповісти законодавство.
Отже, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою, як правило, Фонд гарантування вкладів фізосіб намагається обґрунтувати свої вимоги, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
А для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. У відносинах, що розглядаються, шкода – це не тільки обов’язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов’язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов’язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
б) Наявність шкоди. У відносинах, що розглядаються, шкода – це не тільки обов’язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов’язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов’язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Тільки наявність всіх вищезазначених умов є обов’язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Олег Закалюк, юрист Ario Law Firm
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
