11940
Фіктивність підприємства: ознаки і наслідки
— Особисті фінанси
В податковому праві існує презумпція сумлінності. Тобто, платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені іншими особами, якщо не було доведено його безпосередню участь і умисел. Однак, на практиці цей принцип не працює.
Якщо в ході перевірки податкова виявляє зв’язки з фіктивними контрагентами, то підприємству донараховуються податкові зобов’язання і значні штрафи. Крім того, керівництву компанії (директор і головний бухгалтер) загрожує кримінальна відповідальність за ст 212 КК (ухилення від сплати податків). При цьому податкова не оцінює ні характер, ні обставини господарських операцій.
Наприклад, останнім часом проблема блокування податкових накладних — одна з найбільш обговорюваних в бізнес-спільноті. Серед іншого, підприємства можуть відмовити в податковому кредиті за операції з підприємствами, що мають ознаки фіктивності.
Як реальний сектор економіки може постраждати від співпраці з фіктивним контрагентом, UBR.ua розповіли юристи і дали свої поради, як мінімізувати ризики.
Хто вважається фіктивним
Як відзначає партнер КАС Груп адвокат Тетяна Кузьмич, при будь-яких податкових перевірках суть претензій контролюючих органів одна: підприємство не повинно містити в своїй діяльності ознак фіктивності, всі товарно-грошові операції повинні мати реальний характер.
Самого визначення «фіктивне підприємство» у чинному законодавстві немає. Тому юристи та контролюючі органи частіше користуються поняттям «фіктивна діяльність компанії». Тобто акцент робиться не на ознаки, які має «фіктивне підприємство», а на те, з якою метою воно створено.
«Виходячи з положень ст. 55-1 Господарського кодексу в поєднанні зі ст. 205 Кримінального кодексу України, таке підприємство в принципі створюється або купується для прикриття незаконної діяльності, в тому числі і компаніями реального сектору економіки», — зауважила UBR.ua старший юрист юридичної компанії ILF Олена Калініна.
Фіктивні компанії потрібні для переведення в готівку грошей, зменшення бази оподаткування або використання кредитних коштів, шляхом створення віртуальних господарських операцій.
«Господарський кодекс встановлює ознаки фіктивної діяльності і дає підставу для звернення до суду щодо припинення юридичної особи», — уточнив адвокат АО «Ситнюк та партнери» Володимир Литвинюк.
Наприклад, компанія реєструється на підроблені або загублені документи фізичної особи, або веде діяльність без згоди і відома засновників.
Саме ж поняття «фіктивне підприємництво» описано в ст. 205 Кримінального кодексу як «створення або придбання юридичних осіб з метою приховування або здійснення незаконної діяльності».
За словами юриста юридичної фірми «Астерс» Наталії Мисник, ГК пропонує оцінювати формальну сторону (порушення процедури реєстрації), а Кримінальний кодекс більше уваги приділяє фактичним обставинам — відсутності реальної підприємницької діяльності та планів щодо її здійснення при створенні юридичної особи.
Тому може існувати ситуація, коли фіктивний суб’єкт є, а фіктивної діяльності немає.
Ризики підприємства
У разі встановлення фактів, які свідчать (або можуть свідчити) про фіктивність діяльності якогось суб’єкта, податківці, насамперед, проводять щодо нього та його контрагентів зустрічні звірки (наказ ДФС України від 17 липня 2015 №511).
У деяких випадках контрагенти можуть потрапити під перевірку за ст. 78 Податкового кодексу (за результатами перевірок інших платників).
«Необхідно звернути увагу, що такий акт перевірки може бути доказом вчинення кримінального злочину (статті 98 – 99 КПК)», — зазначив адвокат, керівник практики кримінально-правового захисту юридичної компанії Dictum Сергій Гуревський.
Також посадові особи контрагента можуть отримати статус співучасника або самостійного суб’єкта кримінальної відповідальності. Крім того, податковий орган може через суд визнати недійсними установчі документи компанії. Причиною може бути навіть припущення податківців про відсутність у засновника наміру вести підприємницьку діяльність.
Також можуть бути визнані недійсними договори з фіктивними суб’єктами, як укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК).
«Окремого поняття «фіктивна угода» закон не передбачає. На практиці (і за поширеною думкою податкових органів) це документально відображена окрема госпугода, якої насправді не було. Така угода може бути фіктивною повністю або частково», — говорить Володимир Литвинюк,
При цьому часткова фіктивність може стосуватися:
предмета угоди: продаж іншого товару, а не того, який вказано в первинних документах;
обсягу: завищення або заниження обсягів угод, які реально виконувалися;
суб’єкта: операції не виконувалися особою, яка зазначена їх виконавцем або замовником у документах;
термінів: операція проходила в інший час, відмінний від зазначеного в документах, або протягом іншого звітного періоду.
За словами молодшого юриста Eterna Law Маргарити Татарової, санкції контрагентам компанії-порушника загрожують не автоматично, а після збиранння податківцями доказової бази та підтвердження цих доказів судом.
Як доводять фіктивність
З’ясування реальності угоди — ключовий аспект доказування. Існує багата судова практика щодо «безтоварності угод з контрагентами. Ключовими факторами, які можуть вплинути на рішення суду є статус постачальника («негативний», «позитивний») і те, наскільки доведена товарність (реальність) операцій.
За словами Володимира Литвинюка, часто податківці намагаються довести фізичну неможливість реального здійснення операції з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або послуг. Або відсутність необхідних для цього персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспорту.
Також привертає увагу купівля товарів/послуг, не характерних для основного виду діяльності покупця або продавця. Або обсяги однієї поставки сильно відрізняються від раніше проведених операцій.
«Податківці такий факт називають «податкова неадекватність», тобто різке збільшення оборотів з придбання або поставки, що видно за Реєстром податкових накладних. У такій ситуації у податківців відразу зароджується підозра, що продавець потенційно може бути фіктивним», — додала Олена Калініна.
Підозру викликає, якщо компанія-продавець зареєстрована в місцях масової реєстрації або не знаходиться за своїм місцем реєстрації, зі співробітників тільки директор, який суміщає посаду бухгалтера, він же і засновник цієї компанії.
За словами Наталії Мисник, раніше судова практика дотримувалася єдиної позиції: фіктивність контрагента сама по собі не свідчить про дефектність операцій з таким контрагентом. Суди оцінювали реальність кожної угоди: перевіряли достовірність бухгалтерських документів, рух грошей, фактичне виконання договору і його економічну обґрунтованість.
«Починаючи з 2014 року, суди дещо змінили свій підхід. Наприклад, в ухвалі ВАСУ від 26 червня 2014 року у справі №К/800/15689/14 суд зазначив, що «учасники господарського обороту повинні проявляти сумлінність, оскільки наслідки вибору фіктивного контрагента покладаються на самих учасників», — говорить Мисник.
Як захищатися
Щоб уникнути відповідальності, платник сьогодні зобов’язаний доводити свою передбачливість у виборі контрагента. Зокрема, подати докази перевірки контрагента за всіма доступними базами даних, а також підтвердити реальність госпоперацій, наявність ділової мети і т. п.
Новий Верховний суд теж поділяє цей підхід: аналогічна позиція була описана в ухвалі ВСУ К/9901/1478/18 від 16 січня 2018 р.
«Тут головне довести, що спочатку угода обговорювалася і укладалася між реальними компаніями, договір та вся первинна документація підписувалися реальними директорами з дійсними повноваженнями», — запевнила Олена Калініна.
Потрібно заздалегідь обґрунтовувати ділову мету такої угоди, щоб обґрунтувати доцільність придбання товару саме в цієї компанії і саме в цей період, саме за такою ціною.
Буває, що нові власники компанії навіть не підозрюють, чим вона раніше займалася.
«У нашій практиці були ситуації, коли новий власник на радощах стає власником «класного» бізнесу, не підозрюючи, що його компанія працювала з фіктивними підприємствами, щодо яких порушено низку кримінальних проваджень за ст. 205 КК», — сказала Калініна.
Псевдозасновники/керівники фіктивних компаній дають пояснення, в рамках кримінального провадження, про свою непричетність до ведення госпдіяльності і все. А псевдодиректор максимум отримає штраф за вироком суду.
Натомість компанія-покупець отримає податкові донарахування та судові суперечки щодо відносин з таким контрагентом.
«У таких ситуаціях потрібно максимально чітко працювати над стратегією захисту реального бізнесу — первинна документація повинна бути ідеальною і обґрунтованою діловою метою і економічним результатом від такої угоди», — говорять в компанії ILF.
Крім того, необхідна тісна взаємодія з контрагентом, аж до отримання від його директора пояснень про те, що угода реально відбувалася і він безпосередньо брав участь в її здійсненні. Тобто, спростовувати пояснення директора контрагента, які він раніше надав в рамках кримінального провадження.
Що перевіряти
За словами Тетяни Кузьмич, посилення судової практики змушує бізнес виходити за межі правового кола своїх прав: запитувати від потенційного партнера максимальну кількість документів, вигадувати в договорах так звані «податкові застереження».
«Якщо умовно в 2005 році ТОВ просило в стандартному пакеті документів у іншої особи, крім договору та первинних бухгалтерських документів, реєстраційне свідоцтво, то зараз цей пакет являє собою пачку паперу А4», — зауважила юрист.
Це і обґрунтування місця знаходження (договору оренди, реєстраційні форми), наявності виробничого майданчика, складів, транспортних засобів, автопарку, підписаних контрактів на перевезення та інше. Також вимагають підтвердити господарські зв’язки контрагента: первинні документи, що обгрунтовують вхідний потік аналогічного проданому товару.
«При цьому, згідно зі статтею 19 Конституції України, ніхто не може бути змушений до вчинення дій, яких він не повинен робити. Перевіряти добропорядність контрагента, запитуючи документи, які розкривають суть його господарських зв’язків – смішно і неправомірно: це порушує інформаційне законодавство, право на комерційну таємницю особи», — нагадала Тетяна Кузьмич.
Тим більше, що деякі факти перевірити зовсім неможливо. Наприклад, перебування посадових осіб під підозрою в рамках кримінального провадження. Однак, за словами юристів, у цілому така перевірка часто виявляється досить ефективною.
Радник податкової практики ЄПАП Україна Олександр Майданик радить починати зі збору інформації з публічних реєстрів: реєстраційних даних в ЄДРПОУ, податкових даних, судових справ (в тому числі і за участю податкових органів), виконавчих проваджень. А також перевіряти терміни дії ліцензій, необхідних для діяльності контрагента, статутних документів і т. д.
Сергій Гуревський зазначає, наприклад, що найчастіше організаційно-правовою формою фіктивних підприємств є, як правило, ПП, ТОВ, іноді фермерське господарство. Варто звернути увагу на давність існування фірми, частоту зміни засновників та менеджменту. Такі компанії характеризуються коротким терміном існування.
Фіктивні підприємства зазвичай мають нейтральну назву, яка ніяк не вказує на сферу діяльності, склад учасників, територіальну приналежність.
Володимир Литвинюк каже, що деякі суб’єкти господарювання воліють вести власну (або спільну з іншими учасниками) базу реальних і потенційних контрагентів з метою мінімізації ризиків «фіктивності».
І в разі, якщо питання податкового органу все-таки призвели до появи податкового повідомлення-рішення — ефективно відстоювати свої інтереси в суді.
Костянтин Симоненко
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
