469
Борітеся і поборете. Як іноземний бізнес захищає свої права в Україні
— Казна та Політика
В 2017 році Україна піднялася на кілька пунктів в рейтингу Doing Business, але це досягнення не вирішило проблеми іноземних інвесторів. В Європейській Бізнес Асоціації відзначають, що іноземний бізнес скаржиться на дії Міністерства економічної політики і торгівлі, Міністерства аграрної політики та продовольства, міністерства охорони здоров’я та Державної фіскальної служби.
За даними ЄБА, за рік зарубіжний бізнес подав 31 скаргу на роботу цих відомств. В цілому в цьому році надійшло менше заяв на неправомірні дії органів влади: 112 індивідуальних звернень порівняно з 173 в 2016-му. Питання, які піднімали компанії, стосувалися отримання різних дозволів, дій правоохоронних органів, накладання індивідуальних санкцій і штрафів.
На думку виконавчого директора Європейської Бізнес Асоціації Анни Дерев’янко, головне, щоб бізнес не мовчав про свої проблеми і перегини з боку держорганів. Повідомлення про проблеми дає можливість вирішити їх в ході обговорення. Дієвість цього підходу підтверджує статистика ЄБА — більше 60% всіх проблем було вирішено саме таким шляхом. Якщо все ж не вдається прийти до консенсусу, наступний крок — судовий розгляд. “Але цей механізм поки що не працює на 100% ефективно. Безумовно, реформа судової системи необхідна, і ми вже бачимо перші кроки, наприклад перезапуск Верховного суду”, — коментує ситуацію Дерев’янко.
Якщо вирішено судитися
Якщо інвестор не захоче йти в національний суд, він може звернутися в міжнародний арбітраж. Існує таке поняття, як двосторонні інвестиційні угоди. За даними Investment Policy Hub, Україна має 78 таких договорів з різними країнами. Основне завдання інвестугод — захистити інтереси бізнесу від неправомірних дій урядових органів. За всю історію України в арбітражних судах опинилося 27 подібних суперечок, за 16 з них ухвалено рішення: шість на користь інвесторів, шість на користь держави, чотири врегульовані в ході арбітражного розгляду. При цьому в останні кілька років в Україні з’явилися прецеденти мирного врегулювання конфліктних ситуацій.
До послуг міжнародних арбітражів звертаються, як правило, у двох випадках: якщо інвестор і держава не можуть домовитися в ході досудового розгляду, а також якщо інвестор вирішив згорнути бізнес в країні
Як показує світова практика, інвестиційні суперечки часто виникають через податкові і регуляторні порушення. Але до послуг міжнародних арбітражів звертаються, як правило, у двох випадках: якщо інвестор і держава не можуть домовитися в ході досудового розгляду, а також якщо інвестор вирішив згорнути бізнес у країні. Це недешеве задоволення: тільки подання заяви обходиться в середньому в $50 тис., а забезпечення всього процесу коштує кілька мільйонів доларів.
Також можна заявити про інвестиційну суперечку і вирішити проблему протягом шести місяців, які відводяться для спроби укласти мирову угоду між інвестором і державою. Так вчинили в суперечці між великим експортером меблів компанією “Морган Феніче” і Україною. “Проблема виникла в 2016 році, коли ДФС відмовилася відшкодовувати ПДВ з держбюджету. Інвестори розголосили ситуацію. Податкова пішла на поступки — відшкодувала ПДВ. Через тиждень на підприємство прийшла податкова і виявила порушення податкового та валютного законодавства”, — розповідає юрист компанії Marchenko Danevych Володимир Наконечний. Після цього за компанією закріпили неузгоджений борг і почалася процедура стягнення коштів, які податкова відшкодувала за ПДВ.
У підсумку за податковими претензіями сума стягнення досягла 23 млн грн. Більш того, фіскали підключили СБУ і звернулися до Мінекономіки для блокування дозволу на експортну діяльність. Це поставило під питання можливість подальшої діяльності компанії. “Морган Феніче” подала повідомлення про інвестиційну суперечку і протягом місяця після цього зуміла скасувати санкції Мінекономіки. Підприємство продовжувало працювати на експорт, протягом двох місяців йому вдалося відновити виплату ПДВ. Зараз компанія перебуває на кінцевій стадії переговорів з державою, погоджуючи фінальний текст угоди.
Кілька років тому на розгляді Міністерства юстиції було близько 25 суперечок, деталі яких не розкриваються. І все ж, на думку юристів, більшість з них далі відомства не пішли. І справа тут не стільки в професіоналізмі переговірників, скільки в нерішучості інвесторів.
Розгляд невеликих суперечок за нормами інвестиційних угод можливий в українських судах. Але цією можливістю ще не скористалася жодна компанія, що працює в Україні. Юристи вважають, що довіра до цього інструменту з’явиться вже через кілька років. Але поки що українські суди не відновили свою репутацію, іноземним інвесторам рекомендують змиритися з тим, що для них не буде особливих умов ведення бізнесу.
“Жодних спеціальних гарантій для іноземних інвесторів немає. Для них в Україні існують такі самі ризики, як і для резидентів”, — вважає юрист компанії Aleksandrov & Partners Сергій Збожинський.
Іноземні інвестори, як і українські, змушені контактувати з правоохоронними органами, вирішувати питання розблокування їх діяльності, повертати вилучені та заарештовані активи.
Українські реалії хоч і шокують зарубіжних інвесторів, але все частіше змушують їх задуматися про внесення в бюджет офіційної статті витрат “на представницькі послуги”
“Ряд відомих світових компаній залучають для захисту своєї інвестиційної діяльності послів своєї країни. Ті на напівофіційному рівні лобіюють дотримання законності у відношенні до своїх протеже”, — розповідає керівник юридичного блоку компанії з обслуговування іноземних інвестицій Investment Service Ukraine Андрій Ярмольський.
Юрист додає, що зараз в Україні розвивається відносно нове явище — “активісти — ура-патріоти”, які переслідують корисливі цілі. “Спекуляція на патріотичних настроях українців привела до створення численних громадських організацій, які під гаслами здобуття добробуту для нації фізично протистоять розвитку інвестиційних проектів. Зазвичай такі історії закінчуються примиренням через “відступні”, — коментує Ярмольський.
Всі ці явища хоч і шокують зарубіжних інвесторів, але все частіше змушують їх задуматися про внесення в бюджет офіційної статті витрат “на представницькі послуги”. Вони приймають правила гри українського ринку, намагаючись мінімізувати ризики.
“Досить вузьким є питання партнерства іноземного інвестора з резидентом з метою ведення бізнесу в Україні. У цьому випадку небезпека частіше криється не в органах державної влади, а в ненадійному партнері, тому дуже важливий баланс повноважень. Наприклад, якщо український партнер хоче бачити свою людину директором, закордонному партнеру бажано призначити фінансовим директором свою довірену особу і встановити систему подвійного підпису”, — рекомендує Збожинський.
Андрій Ярмольський каже, що майже кожен інвестиційний проект, який реалізується на території України, так чи інакше стикається з протидією державних і правоохоронних органів різних рівнів. За допомогою бюрократичних перепон, владних повноважень вони намагаються “будувати свій бізнес за рахунок бізнесу інших осіб”, паразитуючи на тілі інвесторів.
Ольга Прядко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
