853
Зростання газових цін або масштабна ревізія: чим обернеться для України вибух в Австрії
— Енергетика
Ціни короткострокових поставок природного газу на ринку ЄС підскочили на 150% за добу в результаті технічної аварії в Австрії. Викид газу стався на одному з двох підземних сховищ (ПСГ), що працюють у цій країні. Італія, яка неритмічно отримує газ із сусідньої воюючої Лівії, через аварію в Австрії змушена була перевести свою енергетичну систему в режим надзвичайного стану.
Російський слід
Настільки гостра реакція Риму на, загалом, пересічну австрійську технічну аварію зумовлена загостренням війни в Лівії. Що може обернутися припиненням імпортних поставок газу з південно-східного напрямку. Загроза тільки посилилася після того, як РФ за таємною угодою з одним з лівійських командирів, полковником Хаттаром, на початку цього року почала приховану емісію лівійського динара російським монетним двором, щоб підтримати одну зі сторін у лівійській війні.
А на минулому тижні РФ з прицілом на розпалювання війни в Лівії почала переговори з Єгиптом і Суданом про вартість відкриття російських військових баз в цих країнах. Подібні зовнішньополітичні проблеми болісно відбиваються на газовому секторі Італії: Лівія постачає їй близько 10% газу, ще по 20% припадає на Алжир і морські СПГ-термінали.
Решта 50% поставок припадають на транзит з Австрії, куди надходить норвезький, британський і російський газ, який купують європейці. Через аварію цей транзит до Італії був повністю блокований. Якщо в такій ситуації раптом обірветься ще й імпорт з Лівії, італійський ринок може впасти в газову паніку.
Як цей переполох може позначитися на цінах, наочно продемонструвала нинішня криза. На закритті торгів у вівторок короткі поставки котирувалися місцевою газовою біржею по $292/тис. куб. Відразу після аварії, оптова ціна трубопровідного газу злетіла до $413 і продовжувала зростати. Через добу ціни своп-ринку подолали психологічний бар’єр в $500/тис. куб м. Для розуміння: стільки газ коштував в європейському роздробі в 2008-2009 роках, під час останньої невдалої спроби РФ блокувати поставки газу в Україну і країни Східної Європи.
Дешевшати не буде
Україна вже кілька років забезпечує 100% свого імпорту за рахунок реверсних і своп поставок з Європи. Своп ресурс – це надлишки поставок за великими довгостроковими контрактами європейських компаній з РФ, Норвегією та Об’єднаним Королівством. На нижньому сезонному піку споживання, профіцит довгого природного газу в ЄС накопичується в сховищах Австрії, Угорщини, Польщі, Словаччини та Чехії. Їх ПСГ живлять хаби короткострокових угод. За якими газ і постачається Україні за схемами заміщення або безпосередньо через прикордонні інтерконнектори.
Найслабша ланка цього ринку – європейські ПСГ, потужності яких хронічно не вистачає. Наприклад, Австрія, що володіє вузловим статусом для континентальної газової торгівлі, має в своєму розпорядженні всього двома ПСГ. В Україні таких 12.
Київ більше двох років затягував з допуском міжнародних корпорацій до гігантських українських ПСГ, але з 2017 року вони все ж почали працювати в режимі митного складу. Багато в чому завдяки такому кроку, все більше європейських компаній починають зберігати закуплений у російських компаній трубопровідний газ в Україні, а не в ЄС.
Збільшення завантаження сховищ дозволяло стримувати ціни українського ринку імпорту. У листопаді вони демонстрували незначне зростання в межах $224,9-239,5/тис. куб. м. Але що буде з цінами імпорту після нинішньої аварії?
Модернізація і ремонт ПСГ справа капіталомістка і нешвидка. Тому зниження газових цін для України точно не буде. А ось як сильно вони зростуть – перш за все залежить від того, яка з газових корпорацій зуміє використати аварію для зростання конкурентного тиску на своїх суперників.
Українські сховища нарозхват
Трагічні австрійські події на перший погляд можуть здатися дуже вигідними для України, у якій ціла дюжина ПСГ. Тим більше, що наша влада саме до осені 2017 року вирішила найняти інвестиційного брокера для поділу і оцінки газових активів держави. Сховища газу в цих активах грають не менш важливу роль, ніж компресорні станції та магістральні газопроводи.
Як би не йшов розпочатий нині процес, австрійська аварія однозначно зіграє на зростання їх привабливості. Адже на відміну від Австрії та інших країн Європи, українські ПСГ завдяки їх кількості і потужності можуть дублювати один одного, знижуючи ризики від перебоїв у поставках.
Втім, все не так райдужно. Зараз у Києві мало хто здатний прогнозувати, чим і коли завершаться реформи газових активів. Наприклад, графік цієї реформи жорстко прив’язаний до вердикту Стокгольмського арбітражу щодо багатомільярдного спору між НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом».
Тим часом, немає ніяких сумнівів, що Європа після цінового шоку через аварію обов’язково займеться ревізією зусиль, які робляться Брюсселем для розширення джерел поставок газу в ЄС. А цей «стратегічний результат аварії» здатний поставити Київ в дуже незручне становище: може з’ясуватися, що і без того слабо інтегрована в Європу Україна все ще поглядає на Москву, розробляючи запасні плани. Тобто, має до єдиної європейської газової політики набагато менше стосунку, ніж це зараз багатьом здається.
Моя хата скраю
Зараз зусилля ЄС зосереджені на чотирьох перспективних будівельних проектах, які реалізуються по сусідству з Україною, але без її участі.
Перший – це СПГ-термінал в Хорватії. Другий – газопровід Eastring, що йде з Румунії в Угорщину і який лобіюють корпорації Франції, Італії та Словаччини. Третій – газопровід South East Europe Pipeline (SEEP), який просувають британці і який зв’яже Румунію і Австрію. Нарешті, балканський газопровід Tesla, в якому «Газпром» бачить логістичне продовження газопроводу «Турецький потік» в обхід України.
Всі ці проекти тією чи іншою мірою служать довгостроковим і загальним європейським інтересам. А сили для участі в них знаходять навіть найменші і економічно слабкі країни, на кшталт Македонії або Албанії. Адже їх реалізація не тільки буде стримувати зростання цін в Європі, але і мінімізує наслідки аварій, подібних австрійській.
Які кроки змогла зробити Україна за останні кілька років в цьому напрямку? Майже ніяких. І, якщо не брати до уваги зусилля в оцінці вартості української ГТС, може виявитися, що наша країна, яка так наполегливо вимагає уваги від Європи, піклується лише про свої тимчасові інтереси.
Спершу в Києві планують здати в оренду або продати частину своєї ГТС, і тільки потім, можливо, зможуть зайнятися спільними газовими проблемами континенту. Якщо європейська Комісія в результаті аварії, що сталася, візьметься за ревізію і посилення європейської газової політики, вона неминуче зіткнеться з реаліями українського ізоляціонізму. Найменшою мірою, він помітний в сфері розвитку спільних енергетичних мереж Європи. А ось в газовому питанні справа часто не йде далі порожніх декларацій.
Андрій Старостін
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
