1501
Вадим Іосуб: як поводилася гривня з моменту Революції Достоїнства
— Валюта
У 2014 рік Україна увійшла з важким економічним багажем. І ситуація була пов’язана не тільки з політичною кризою, Революцією Достоїнства та подальшими подіями в Криму і на Донбасі.
Ще з часів кризи 2008-2009 років Україна в результаті політики фіксованого курсу постійно нарощувала дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, який до 2013 року досяг $16,5 млрд або 9% ВВП.
Цей дефіцит повністю не компенсувався припливом зовнішніх запозичень та інвестицій, що призвело до серйозного скорочення валютних резервів і накопичення девальваційного потенціалу.
Утримання фіксованого курсу у відкритій економіці створювало дисбаланси в фінансовому секторі, зовнішньої торгівлі і призводило до зростання доларизації економіки.
Зовнішній держборг до кінця 2013 року, в результаті його нарощування в попередню п’ятирічку, досяг майже $44 млрд або 24,4% ВВП.
У 2010-2013 роках на підтримку фіксованого курсу було витрачено близько половини валютних резервів, і до кінця 2013 року вони знизилися до $20 млрд, або 35% до короткострокового боргу та 2 з половиною місяців імпорту, що нижче критичних значень.
У самому кінці 2013 року в країну прийшли $3 млрд із так званого «боргу Януковича», але ситуацію вони радикально не змінили.
Степан Кубів «прийняв» НБУ в лютому 2014 року з резервами $15,5 млрд, а Валерія Гонтарєва, в червні того ж року, з $17 млрд, після перерахування МВФ першого траншу кредиту.
У 2014-2015 роках Україна зіткнулася з втратою частини своїх територій, виведенням капіталу командою Януковича, зупинкою зовнішніх інвестицій та можливості позичати на світових ринках, падінням сировинних цін, в першу чергу на залізну руду і чорні метали, закриттям російського ринку.
НБУ в цій ситуації зробив максимум з того, що було технічно і політично можливо. Ввів непопулярні, але необхідні адміністративні обмеження на валютному ринку, зробив кілька кроків у зростанні процентної ставки, здійснив перехід до таргетування інфляції замість утримання фіксованого курсу.
Саме останнє більшою мірою сприяло усуненню макроекономічних дисбалансів і усунуло необхідність витрачати резерви на утримання курсу.
Для стабілізації курсу також допомогло скорочення практики з рефінансування банків і відмова від політики емісійного фінансування окремих галузей і підприємств.
А коли дозволила ситуація – поступове зниження ставок і скасування адміністративних обмежень на валютному ринку.
В результаті, в поточному році можна відзначити поступове зміцнення гривні в першому півріччі і її плавне зниження в другому.
Курс національної валюти реагує на зміну попиту і пропозиції, зміни зовнішньої кон’юнктури, і за рахунок свого «плавання» згладжує реакцію економіки на зовнішні шоки. Дозволяючи при цьому збільшувати резерви, які знадобляться для виплат по накопичених боргах.
Найбільш ймовірний, з моєї точки зору, сценарій на кінець наступного року для гривні – її зниження до 30-32 грн за долар.
Зростання курсу іноземної валюти буде приблизно пропорційне інфляції.
Стримувати ослаблення національної валюти буде продовження співпраці з МВФ, а заминки з виділенням траншей, навпаки, будуть чинити тиск на курс гривні.
Сприятливими факторами для національної валюти може бути збереження вигідної кон’юнктури на зовнішніх ринках для основних позицій українського експорту, на сільгосппродукцію і чорні метали.
Значні корективи в цей сценарій можуть внести суттєві коливання долара на світових ринках до інших валют в результаті дій ФРС США зі зміни грошово-кредитної політики.
Вадим Іосуб, старший аналітик Альпарі
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
