817
Яке все зелене. Лауреати Stanford Bright Award про те, як "озеленити" українську енергетику
— Енергетика
$100 тис. — саме таку суму Стенфордський університет щорічно вручає лауреатам Stanford Bright Award, захисникам природи і “зеленим” активістам.
У цьому році премія поїде в Україну. Комісія вирішила відзначити братів Зінченко, засновників та координаторів проекту Greencubator. “Мережа ентузіастів і експертів в галузі стійкої енергетики Greencubator підтримує технічні, соціальні та економічні енергетичні інновації за допомогою просвітницької діяльності, ініціатив в ЗМІ, наставництва та заходів, в тому числі великомасштабних хакатонів”, — так пояснює вибір журі кореспондент Stanford News Тейлор Кубота.
Будинок, що розвалюється
Проект Greencubator брати Зінченко заснували вісім років тому. “В 2008-му зруйнувалося все. Наші бізнеси просто зникли, те, що нас годувало, випарувалося, ми сиділи без роботи”, — згадує Роман. Приблизно тоді ж брати-підприємці придбали будиночок під Баришівкою Київської області, порадували батьків, які давно мріяли про це.
Придбана “коробка” з дахом, що розвалювався, потребувала капітального ремонту, вартість якого вимірювалася в тисячах доларів. Роман і Андрій поставили перед собою завдання — вивчити “енергетичне лего”, власноруч провести монтаж опалювальної системи. У них вийшло. “Виявилося, що достатньо двох безробітних підприємців та їхнього батька — професора історії, щоб за півроку це зібрати. По ходу ми розібралися, як працюють системи, що з чим взаємодіє”, — не без гордості каже Роман.
В кожній бочці меду — ложка дьогтю. На етапі підключення будинку до мереж працівники Київенерго вимагали у Зінченків хабар у 38 тис. грн. Платити брати відмовилися. Андрій каже, що саме тоді засновники Greencubator по-справжньому не злюбили корупцію.
Перші кроки
В статусі безробітних брати пробули недовго. Незабаром після завершення ремонту будинку вони включилися в роботу над різними муніципальними проектами, в тому числі для севастопольської адміністрації. “Нас тоді безмежно здивувало, що і в Севастополі, і повсюдно в Криму, де багато сонця і купа дахів, ми не побачили жодного сонячного колектора або батареї”, — розповідає Роман.
Брати вирішили, що намацали перспективний напрямок: їхній досвід в економіці і піарі міг би стати в нагоді бізнесам, що починали працювати з зеленою енергетикою. За кордоном цей напрямок швидко розвивався і викликав суспільний інтерес. Перше розчарування Зінченки відчули вже на етапі пошуку потенційних клієнтів. Виявилося, що новоспеченим “зеленим” піарникам нема кого підтримувати і просувати: “зелених” компаній на території України просто не існувало.
Тоді брати змінили стратегію: вирішили популяризувати зелену енергетику, заразити ринок цими ідеями. “Сформулювали принцип: ми не можемо переробити всі будинки, але спробуємо змінити людей, які в них живуть”, — пояснює Андрій. У команди з’явилася ціла філософія, її ключовий термін — brain ware, “софт”, який знаходиться в головах людей. Зробити його більш дружнім по відношенню до нової енергетики — основне завдання адептів Greencubator.
Влітку 2009-го відбулися перша конференція “Енергоефективні університети” для вузів Переяслава і перший Energy Camp на березі Десни. Брати Зінченки із задоволенням констатують: бюджет цієї вилазки — 800 грн. “Поле, намети, сонячні батареї. Людям, які захоплюються зеленими темами, захід сподобався. Стало ясно: варто продовжувати”, — згадує Роман. На наступний рік кількість авторських заходів Greencubator помножив в рази: Energy Camp влаштовували п’ять разів, провели шість “зелених” конференцій.
Перезавантаження
Судити про власне дітище об’єктивно — непросте завдання, братам Зінченкам це знайоме не з чуток. У певний момент їм вистачило сміливості визнати: розмови про енергоефективність не приносять головного — ефективності. Тому коли у 2013-му Energy Camp еволюціонував у Tesla Camp, змінився не тільки бренд, але і правила гри. Замість красивих теорій Greencubator став вимагати від учасників практичних рішень, готових ідей та бізнес-планів.
Ставлення громадськості до проекту змінилося на краще. Втім, Роман і Андрій ставляться до цього по-філософськи: “Спочатку нам говорили “ви фріки”, пізніше стали нас хвалити, мовляв, ви розбираєтеся в мейнстрімі. А ми просто продовжували робити свою роботу. Наше завдання — сприяти появі більшої кількості гравців зеленої економіки”.
На час Евромайдана інкубатор брав паузу — волонтерили. Скучивши за улюбленою роботою, накинулися на неї з новими силами. Організували наймасштабніший хакатон у Східній Європі — форум, учасники якого в режимі нон-стоп не тільки обговорюють проблему, але і готують конкретні продукти у вигляді, наприклад, сайтів або мобільних додатків. Разом з Львівською бізнес-школою розробили зелену просвітницьку програму, борються за те, щоб в 2019 році привезти в Україну Європейський екосаміт. Крім цього, брати відправляють найкращі українські стартапи на ClimateLaunchpad — наймасштабніше змагання кліматичних бізнес-ідей, яке називають “кліматичним “Євробаченням”. Ці великі і маленькі перемоги в ім’я зеленої енергетики і принесли команді Стенфордську премію.
Далі буде
“Нагорода, яку присудив Стенфорд, належить не тільки нам, але і величезній кількості людей, які підтримали нас на тому чи іншому етапі”, — впевнений Андрій. Частину стенфордського призу брати використовують для заснування премії імені Анатолія Копця, покійного друга й ментора, який одним з перших повірив в їхній проект.
Нагорода Stanford Bright Award принесла не тільки задоволення від перемоги, але і нові клопоти. Адже, крім $100 тис., які надасть Стенфорд, братам Зінченкам належить адмініструвати 1 млн євро. Мова йде про “Кліматичні інноваційні ваучери” – програму, запущену Greencubator у партнерстві з Європейським банком реконструкції та розвитку. Ваучери — фінансові гранти, які будуть надані найкращим зеленим компаніям і стартапам, Greencubator буде відбирати найбільш гідних кандидатів.
Україна стала першою країною, в якій працює ця програма. Брати визнають: у західних партнерів є певні побоювання з приводу нашої держави, яка має репутацію вкрай корумпованої, але з упередженим ставленням можна боротися, показуючи результат. При цьому засновники Greencubator не приховують, що їм регулярно надходять і завуальовані, і прямі пропозиції лягти під різних політиків. На офіційному сайті Greencubator.info є примітка щодо цього: “Коли нас питають: “Чиї ви будете”, – то спокійно відповідаємо: самі свої. Це означає, що ми незалежні від олігархічного капіталу або подачок із бюджету”.
Ця позиція принципова. “Дослідники Робінсон і Аджемоглу написали книгу Why Nations Fail (“Чому одні країни багаті, а інші бідні”), — нагадує Андрій. — Одна з головних причин бідності, яку виділяють фахівці, — перетворення цікавих ринків на закриті торгові майданчики “для своїх”.
Але у братів Зінченків є перевірене щеплення від корупції — батьківський будиночок під Баришівкою.
Що заважає українцям стати енергоефективнішими
Брати Зінченки назвали найпоширеніші відмовки, які використовують українці, щоб відкласти знайомство з новими технологіями і переосмислити ставлення до енергоспоживання.
- Україна – на узбіччі прогресу
Андрій: — Звичайно, нам було важко починати роботу. Коли ми розповідали про себе, над нами сміялися: “Сонячні батареї? У нашій країні такого ніколи не буде”. Ті, хто не вірить у віртуальні електростанції, нагадують мені співробітників IBM на зорі комп’ютерної епохи. Вони теж сміялися: “Кому спаде на думку купувати персональний комп’ютер додому? Бізнес завжди буде купувати мейнфрейми — величезні потужні комп’ютери”. А потім прийшов Стів Джобс: “Що ви, хлопці, казали?” Сьогодні їм вже не смішно.
Роман: — Багато хто говорить: “Ні-ні-ні, така система не для нас, у нас це ніколи не реалізувати”. У мене просте запитання: ви пам’ятаєте свій домашній номер телефону? У вас, швидше за все, немає. Але ж ще 30 років тому люди ставали в чергу і платили хабарі, щоб отримати телефон з проводочком, і вірили, що так буде вічно.
- Зелена енергетика позбавляє людей роботи
Андрій: — Відмовлятися від нової енергетики, щоб зберегти вмираючі професії, – це все одно, що питати, навіщо нам інтернет, якщо телеграф і так непогано працює. З тими, хто оперує такими аргументами, ми намагаємося не вести діалог, адже виходить розмова із серії “от раніше було краще”. Ми в таких випадках говоримо: “Слухайте, а в XIX столітті було взагалі шикарно: можна було влаштуватися сажотрусом”. Те, що з часом якісь професії зникають — абсолютно нормальне явище.
- Всі зелені ініціативи малоефективні
Роман: — “Ця фарба збільшить теплостійкість вашого будинку на 50%” — на жаль, іноді відволікають увагу людей псевдоінновації або віра в те, що 2 см пінопласту здатні зберегти тепло в будинку.
- Енергоефективність — це не для всіх
Роман: — Люди часто думають: енергетика — це трансформатор, велика станція або лінія 110 кВт. Читаючи курс “Зелені бізнес-моделі” у Львівській бізнес-школі, я захотів показати, що енергетика – це ще й люди, споживачі і моделі їхньої поведінки. Я включав студентам ролик популяризатора науки Алекса Ласки про листи, які мотивують людей змінювати підхід до енергоспоживання. Один із студентів, українець з американським паспортом, заявив: “А я отримував такі листи!” Каже, всі лампочки в будинку поміняв. Значить, це працює. У нас 4 гігавата нічних провалів з енергоспоживання. Всі енергетики товкмачать: багато приладів було б набагато вигідніше використовувати вночі. Скільки людей знають, де в їхній пральній машині таймер? Більшість. Але найважливіше питання: коли вони ним востаннє користувалися? Адже це і є побутовий приклад енергоефективності.
Ганна Синящик
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
Також за темою
Для опалювального сезону Україні потрібно ще до 1 млрд доларів на газ — Reuters
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
Україна з 1 жовтня обмежить імпорт індійського пального
