815
Яке все зелене. Лауреати Stanford Bright Award про те, як "озеленити" українську енергетику
— Енергетика
$100 тис. — саме таку суму Стенфордський університет щорічно вручає лауреатам Stanford Bright Award, захисникам природи і “зеленим” активістам.
У цьому році премія поїде в Україну. Комісія вирішила відзначити братів Зінченко, засновників та координаторів проекту Greencubator. “Мережа ентузіастів і експертів в галузі стійкої енергетики Greencubator підтримує технічні, соціальні та економічні енергетичні інновації за допомогою просвітницької діяльності, ініціатив в ЗМІ, наставництва та заходів, в тому числі великомасштабних хакатонів”, — так пояснює вибір журі кореспондент Stanford News Тейлор Кубота.
Будинок, що розвалюється
Проект Greencubator брати Зінченко заснували вісім років тому. “В 2008-му зруйнувалося все. Наші бізнеси просто зникли, те, що нас годувало, випарувалося, ми сиділи без роботи”, — згадує Роман. Приблизно тоді ж брати-підприємці придбали будиночок під Баришівкою Київської області, порадували батьків, які давно мріяли про це.
Придбана “коробка” з дахом, що розвалювався, потребувала капітального ремонту, вартість якого вимірювалася в тисячах доларів. Роман і Андрій поставили перед собою завдання — вивчити “енергетичне лего”, власноруч провести монтаж опалювальної системи. У них вийшло. “Виявилося, що достатньо двох безробітних підприємців та їхнього батька — професора історії, щоб за півроку це зібрати. По ходу ми розібралися, як працюють системи, що з чим взаємодіє”, — не без гордості каже Роман.
В кожній бочці меду — ложка дьогтю. На етапі підключення будинку до мереж працівники Київенерго вимагали у Зінченків хабар у 38 тис. грн. Платити брати відмовилися. Андрій каже, що саме тоді засновники Greencubator по-справжньому не злюбили корупцію.
Перші кроки
В статусі безробітних брати пробули недовго. Незабаром після завершення ремонту будинку вони включилися в роботу над різними муніципальними проектами, в тому числі для севастопольської адміністрації. “Нас тоді безмежно здивувало, що і в Севастополі, і повсюдно в Криму, де багато сонця і купа дахів, ми не побачили жодного сонячного колектора або батареї”, — розповідає Роман.
Брати вирішили, що намацали перспективний напрямок: їхній досвід в економіці і піарі міг би стати в нагоді бізнесам, що починали працювати з зеленою енергетикою. За кордоном цей напрямок швидко розвивався і викликав суспільний інтерес. Перше розчарування Зінченки відчули вже на етапі пошуку потенційних клієнтів. Виявилося, що новоспеченим “зеленим” піарникам нема кого підтримувати і просувати: “зелених” компаній на території України просто не існувало.
Тоді брати змінили стратегію: вирішили популяризувати зелену енергетику, заразити ринок цими ідеями. “Сформулювали принцип: ми не можемо переробити всі будинки, але спробуємо змінити людей, які в них живуть”, — пояснює Андрій. У команди з’явилася ціла філософія, її ключовий термін — brain ware, “софт”, який знаходиться в головах людей. Зробити його більш дружнім по відношенню до нової енергетики — основне завдання адептів Greencubator.
Влітку 2009-го відбулися перша конференція “Енергоефективні університети” для вузів Переяслава і перший Energy Camp на березі Десни. Брати Зінченки із задоволенням констатують: бюджет цієї вилазки — 800 грн. “Поле, намети, сонячні батареї. Людям, які захоплюються зеленими темами, захід сподобався. Стало ясно: варто продовжувати”, — згадує Роман. На наступний рік кількість авторських заходів Greencubator помножив в рази: Energy Camp влаштовували п’ять разів, провели шість “зелених” конференцій.
Перезавантаження
Судити про власне дітище об’єктивно — непросте завдання, братам Зінченкам це знайоме не з чуток. У певний момент їм вистачило сміливості визнати: розмови про енергоефективність не приносять головного — ефективності. Тому коли у 2013-му Energy Camp еволюціонував у Tesla Camp, змінився не тільки бренд, але і правила гри. Замість красивих теорій Greencubator став вимагати від учасників практичних рішень, готових ідей та бізнес-планів.
Ставлення громадськості до проекту змінилося на краще. Втім, Роман і Андрій ставляться до цього по-філософськи: “Спочатку нам говорили “ви фріки”, пізніше стали нас хвалити, мовляв, ви розбираєтеся в мейнстрімі. А ми просто продовжували робити свою роботу. Наше завдання — сприяти появі більшої кількості гравців зеленої економіки”.
На час Евромайдана інкубатор брав паузу — волонтерили. Скучивши за улюбленою роботою, накинулися на неї з новими силами. Організували наймасштабніший хакатон у Східній Європі — форум, учасники якого в режимі нон-стоп не тільки обговорюють проблему, але і готують конкретні продукти у вигляді, наприклад, сайтів або мобільних додатків. Разом з Львівською бізнес-школою розробили зелену просвітницьку програму, борються за те, щоб в 2019 році привезти в Україну Європейський екосаміт. Крім цього, брати відправляють найкращі українські стартапи на ClimateLaunchpad — наймасштабніше змагання кліматичних бізнес-ідей, яке називають “кліматичним “Євробаченням”. Ці великі і маленькі перемоги в ім’я зеленої енергетики і принесли команді Стенфордську премію.
Далі буде
“Нагорода, яку присудив Стенфорд, належить не тільки нам, але і величезній кількості людей, які підтримали нас на тому чи іншому етапі”, — впевнений Андрій. Частину стенфордського призу брати використовують для заснування премії імені Анатолія Копця, покійного друга й ментора, який одним з перших повірив в їхній проект.
Нагорода Stanford Bright Award принесла не тільки задоволення від перемоги, але і нові клопоти. Адже, крім $100 тис., які надасть Стенфорд, братам Зінченкам належить адмініструвати 1 млн євро. Мова йде про “Кліматичні інноваційні ваучери” – програму, запущену Greencubator у партнерстві з Європейським банком реконструкції та розвитку. Ваучери — фінансові гранти, які будуть надані найкращим зеленим компаніям і стартапам, Greencubator буде відбирати найбільш гідних кандидатів.
Україна стала першою країною, в якій працює ця програма. Брати визнають: у західних партнерів є певні побоювання з приводу нашої держави, яка має репутацію вкрай корумпованої, але з упередженим ставленням можна боротися, показуючи результат. При цьому засновники Greencubator не приховують, що їм регулярно надходять і завуальовані, і прямі пропозиції лягти під різних політиків. На офіційному сайті Greencubator.info є примітка щодо цього: “Коли нас питають: “Чиї ви будете”, – то спокійно відповідаємо: самі свої. Це означає, що ми незалежні від олігархічного капіталу або подачок із бюджету”.
Ця позиція принципова. “Дослідники Робінсон і Аджемоглу написали книгу Why Nations Fail (“Чому одні країни багаті, а інші бідні”), — нагадує Андрій. — Одна з головних причин бідності, яку виділяють фахівці, — перетворення цікавих ринків на закриті торгові майданчики “для своїх”.
Але у братів Зінченків є перевірене щеплення від корупції — батьківський будиночок під Баришівкою.
Що заважає українцям стати енергоефективнішими
Брати Зінченки назвали найпоширеніші відмовки, які використовують українці, щоб відкласти знайомство з новими технологіями і переосмислити ставлення до енергоспоживання.
- Україна – на узбіччі прогресу
Андрій: — Звичайно, нам було важко починати роботу. Коли ми розповідали про себе, над нами сміялися: “Сонячні батареї? У нашій країні такого ніколи не буде”. Ті, хто не вірить у віртуальні електростанції, нагадують мені співробітників IBM на зорі комп’ютерної епохи. Вони теж сміялися: “Кому спаде на думку купувати персональний комп’ютер додому? Бізнес завжди буде купувати мейнфрейми — величезні потужні комп’ютери”. А потім прийшов Стів Джобс: “Що ви, хлопці, казали?” Сьогодні їм вже не смішно.
Роман: — Багато хто говорить: “Ні-ні-ні, така система не для нас, у нас це ніколи не реалізувати”. У мене просте запитання: ви пам’ятаєте свій домашній номер телефону? У вас, швидше за все, немає. Але ж ще 30 років тому люди ставали в чергу і платили хабарі, щоб отримати телефон з проводочком, і вірили, що так буде вічно.
- Зелена енергетика позбавляє людей роботи
Андрій: — Відмовлятися від нової енергетики, щоб зберегти вмираючі професії, – це все одно, що питати, навіщо нам інтернет, якщо телеграф і так непогано працює. З тими, хто оперує такими аргументами, ми намагаємося не вести діалог, адже виходить розмова із серії “от раніше було краще”. Ми в таких випадках говоримо: “Слухайте, а в XIX столітті було взагалі шикарно: можна було влаштуватися сажотрусом”. Те, що з часом якісь професії зникають — абсолютно нормальне явище.
- Всі зелені ініціативи малоефективні
Роман: — “Ця фарба збільшить теплостійкість вашого будинку на 50%” — на жаль, іноді відволікають увагу людей псевдоінновації або віра в те, що 2 см пінопласту здатні зберегти тепло в будинку.
- Енергоефективність — це не для всіх
Роман: — Люди часто думають: енергетика — це трансформатор, велика станція або лінія 110 кВт. Читаючи курс “Зелені бізнес-моделі” у Львівській бізнес-школі, я захотів показати, що енергетика – це ще й люди, споживачі і моделі їхньої поведінки. Я включав студентам ролик популяризатора науки Алекса Ласки про листи, які мотивують людей змінювати підхід до енергоспоживання. Один із студентів, українець з американським паспортом, заявив: “А я отримував такі листи!” Каже, всі лампочки в будинку поміняв. Значить, це працює. У нас 4 гігавата нічних провалів з енергоспоживання. Всі енергетики товкмачать: багато приладів було б набагато вигідніше використовувати вночі. Скільки людей знають, де в їхній пральній машині таймер? Більшість. Але найважливіше питання: коли вони ним востаннє користувалися? Адже це і є побутовий приклад енергоефективності.
Ганна Синящик
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
