1682
В активному пошуку. Чому зарплати 2013 року залишаються в мріях
— Особисті фінанси
Переживши кризу 2014-2015 років, українці ще не один рік будуть порівнювати свій рівень добробуту з 2013-м. Після триразової девальвації гривні для більшості громадян якість життя, що тоді здавалося само собою зрозумілим, сьогодні недосяжна.
Разом з тим у деяких компаніях, що працюють в Україні, вже заявляють про відновлення купівельної спроможності своїх співробітників на докризовому рівні. “Ми щорічно закладали в бюджет одне, а іноді і два загальнобанківські підвищення зарплат, завдяки чому середня зарплата в ОТП Банку з початку 2014 року зросла більш ніж на 100%”, – говорить Наталія Лукаш, директор департаменту управління персоналом ОТП Банку. На її думку, цього достатньо для відновлення купівельної спроможності зарплат на рівні кінця 2013 року.
Приклад ОТП Банку не єдиний. “Зростання зарплати для працівника ресторану “Макдоналдс” з січня 2014 року склало 150%, – розповів Сергій Невмержицький, старший консультант відділу персоналу “Макдоналдс”. За його словами, в 2017 році компанія збільшила зарплату для всіх співробітників. Найбільше підвищення торкнулося саме працівників ресторанів. Їх базова ставка при працевлаштуванні в компанію тільки в 2017 році зросла з 37 грн до 49 грн за годину роботи.
Куди ростемо
Відновлення купівельної спроможності – поки швидше виняток з правил на українському ринку праці. Але все ж є позитивні тенденції. За даними аудиторської компанії EY, 86% компаній з початку 2017 року підвищили зарплати своїм співробітникам в середньому на 15%. Крім того, 23% учасників опитування EY збираються підняти оклади в IV кварталі 2017 року. Виходить, що в деяких компаніях рівень зарплат переглядається частіше одного разу на рік. За словами Наталії Дворської, керівника відділу рекрутменту HR-провайдера Smart Solutions, така практика в Україні стає все більш поширеною.
Очікування претендентів теж ростуть. Аналіз вакансій за І-ІІІ квартали 2017 роки від Rabota.ua показує підвищення зарплат на 10,5% і приріст очікувань претендентів на 22,2%. Тобто потенційні працівники хочуть більше, ніж їм пропонують. “Залишається надія, що тільки новеньким співробітникам пропонують скромну винагороду, а перевірені кадри мотивують значно краще.
Але той факт, що 63% претендентів мають статус “працюю, але відкритий для нових пропозицій”, підтверджує зворотне”, – коментує ситуацію Тетяна Пашкіна, HR-експерт компанії Rabota.ua.
Активність претендентів, які готові змінити свою роботу, повинна стимулювати українські компанії не відкладати перегляд зарплат у довгий ящик. Як стверджує Дворська, в фірмах, де не переглядалися зарплати, вже росте рівень плинності кадрів.
З синицею в руці
“Нещодавно я відгукнулася на вакансію, де була вказана зарплата в 20 тис. грн, – розповідає Фокусу менеджер з реклами з Києва. – Але на співбесіді з’ясувалося, що більшу частину цієї винагороди становлять бонуси за виконання нереально високих показників. При цьому роботодавець замість зарахування в штат запропонував мені оформитися як фізособа-підприємець”. Від такої пропозиції дівчина відмовилася на користь роботи з меншою зарплатою, але з офіційним працевлаштуванням.
Такий приклад для ринку праці досить типовий. Багато фахівців вибирають стабільність, а не “журавля в небі”, що відбилося на стратегії роботодавців. За спостереженнями Дворської, компанії почали збільшувати фіксовану зарплату і зменшувати бонусну частину.
Опитування роботодавців підтверджують цю тенденцію – на тлі зростання зарплат збільшенню бонусної складової приділяють менше уваги. Згідно з результатами дослідження hh.ua, в більшості компаній система бонусів в 2017 році не змінилася – про це заявили близько 2/3 опитаних. Ще 14% зазначили, що в їхніх компаніях виплата бонусів і премій не практикується.
Щасливчики і аутсайдери
Після кризи 2014-2015 років в особливому становищі на ринку праці опинилися IT-фахівці, які отримують зарплату у валюті. Судячи з опитування ресурсу dou.ua, розробник програмного забезпечення з досвідом роботи 1-3 роки може розраховувати на винагороду в $1,2-2 тис. Незважаючи на виграшне становище айтішників на ринку праці, керівництво технологічних компаній, як правило, не забуває стимулювати своїх співробітників щорічним переглядом зарплат. Так, згідно з даними EY, 63% компаній, які нараховують зарплати у валюті, вже підвищили зарплати в середньому на 9%.
У більшості інших галузей середні зарплати ще дуже далекі від еквівалента в $1 тис. Судячи з бази Rabota.ua, середня зарплата коливається від 6,5 до 11,3 тис. грн на місяць, а очікування претендентів – від 6,8 до 13, 8 тис. грн. Найскромніші запити у продавців (6,8 тис. грн), офіціантів (близько 7 тис. грн) і комірників (8,4 тис. грн). Набагато краще оцінюють свою працю будівельники та робітники (12,5 тис. грн), а також фахівці з просування і реклами в інтернеті (13,8 тис. грн).
Серед аутсайдерів у 2017 році виявилися пересічні охоронці. Мабуть, роботодавці не поспішають підвищувати оклади співробітникам з небагатим функціоналом.
Назад у майбутнє
У жовтні НБУ погіршив прогноз зростання інфляції на цей рік до 12,2%. Як з’ясував Фокус у експертів ринку праці, зарплати в 2017-му ростуть з незначним випередженням цього показника – в середньому на 15%.
Валентина Хандуріна, старший консультант практики People Advisory Services компанії EY в Україні, нагадує, що в 2015 році приріст зарплат в гривні також в середньому склав 15%. Це помітно нижче офіційного рівня інфляції. В 2016-му зростання зарплат на все ті ж 15% незначно перевищило рівень інфляції в 12,4%. Йього року, як видно, ситуація повториться. Фактично подібне підвищення зарплат не відновлює якість життя 2013 року, а фіксує його на рівні 2015-го. Тобто люди не стали багатшими, ніж в розпал кризи.
Падіння рівня життя українців також підтверджує показник подушного ВВП. У 2013 році він склав близько $4 тис., в 2014-му – близько $3,1 тис., в 2015-му і 2016 році – близько $2,1. При таких обставинах вихід на рівень 2013 року в 2017 році залишається за гранню фантастики. А істотне підвищення зарплат, не підкріплене адекватним економічним зростанням, в умовах ринкової економіки навряд чи можливе.
Якщо орієнтуватися не на офіційний індекс інфляції, а на курс гривні до долара, ситуація виглядає ще гірше. Адже українська валюта з 2013 року знецінилася більш ніж в три рази, і тенденція до плавної девальвації зберігається. Тому навіть підвищення зарплати в 2-2,5 рази, як це сталося в окремих найбільш передових компаніях, не в повній мірі компенсує українцям втрачені можливості. Особливо це стосується представників середнього класу, які найчастіше купують імпортні товари, делікатеси, подорожують за кордон і їздять на власному авто.
Для прикладу розглянемо такий незмінний атрибут середнього класу, як автомобіль. І в 2013 році, і зараз нові бюджетні легковики коштували близько $10 тис., але в 2013 році це було 80 тис. грн, а тепер – близько 265 тис. грн. Якщо до кризи, відкладаючи півзарплати в 8 тис. грн, на авто можна було накопичити за один рік і вісім місяців, то зараз, навіть якщо допустити, що щасливчику з 2013 року підвищили зарплату на 100%, відкладати таким чином доведеться на рік довше.
Для бідних же верств населення, які витрачають левову частку свого заробітку на продукти харчування, реальна інфляція також може виявитися вищою від офіційного показника і не в повній мірі буде покрита підвищенням зарплати на 15%. Адже продовольство в 2017-му помітно подорожчало. За інформацією директора Асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, за рік (станом на кінець жовтня) ціни на соціальні продукти харчування підвищилися більш ніж на 90%. Наприклад, вартість сметани зросла на 35%, м’якого сиру – на 34%, молока – на 34%, вершкового масла – на 32%.
Фактор 3200
За даними Держстату, середня зарплата по Україні у вересні 2017 року склала понад 7 тис. грн. Це майже на 2 тис. більше, ніж в аналогічний період минулого року. Багато в чому подібна динаміка пояснюється дворазовим підвищенням мінімальної зарплати до 3,2 тис. грн. Однак офіційна статистика відображає ситуацію не в повній мірі. Насправді роботодавці не стільки підвищували заробітні плати, скільки виводили їх з тіні.
“В одних випадках підприємці поставилися сумлінно до нової вимоги, в інших – відбулося формальне зростання на папері, а найхитріші роботодавці навіть зуміли знайти для себе нові способи заощадити, – розповідає адвокат Наталія Ковалко. – Наприклад, в сільських районах зараз поширена схема, за якою працівник під розписку отримує 3,2 тис. грн, але потім повертає роботодавцю 1 тис. готівкою”.
Вплив “фактора 3200” на ситуацію на ринку праці красномовно ілюструє дослідження hh.ua. Близько половини його учасників (51%) повідомили, що в 2017 році їм офіційно підвищили зарплату з урахуванням зростання мінімалки. При цьому чверті опитаних довелося змиритися зі зниженням зарплати за рахунок підвищення окладів низькооплачуваним працівникам. Тобто відбулася зрівнялівка, коли досвідчені співробітники зі стажем отримують набагато більше від некваліфікованого персоналу. Особливо подібна практика поширена в держструктурах.
Одним словом, як би нам того не хотілося, в 2018 році дива не станеться, і наші зарплати, схоже, не збільшаться в рази, повертаючи нас у “еталонний” 2013 рік. За даними EY, 85% компаній на 2018-й запланували збільшення заробітних плат в середньому на 12%.
Подібне підвищення має перекрити рівень інфляції, який, за прогнозами НБУ, в 2018 році складе 7,3%. Однак про помітне зростання рівня життя годі й казати. Швидше за все, ми ще мінімум рік будемо балансувати на рівні 2015-го. Адже економічне зростання в Україні в 2018 році, за різними оцінками, не перевищить 2,8-3,2%. А, як зазначає Ковалко, підвищення зарплат без реального зростання економіки, збільшення виробництва і доходів бізнесу призводить лише до розбалансованого регулювання оплати праці та зростання цін. Зокрема, підвищення мінімалки до 3,2 тис. грн і так зване осучаснення пенсій вже додало 2-2,5 процентних пункту до інфляції 2017 року.
Марія Бабенко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
