563
Холодний вітер для Північного потоку
— Енергетика
Цього тижня, 8 листопада, Єврокомісія підготує пропозиції щодо регламентування умов користування морськими трубопроводами в рамках європейського законодавства. У документі мають бути прописані такі неприємні Москві пункти, як недискримінаційний доступ до газопроводу інших постачальників газу, поділ компаній, що беруть участь у проекті, за виробничим і транспортним принципом, прозорість у призначенні вартості транспортування сировини. Тобто вимоги Третього енергопакету ЄС.
Проект направлять до Європарламенту та розішлють для затвердження країнам-членам ЄС. Від останніх залежить, наскільки швидко (або повільно) все набере чинності. ЄК сподівається прийняти новий законопроект до кінця 2018 року, тобто до планованого завершення будівництва Nord Stream 2 («Північний потік 2»). Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер не передбачає консенсусного рішення щодо цього будівництва протягом «наступних декількох місяців». Практика ж свідчить, що рішення в ЄС, особливо в галузі енергетики, можуть прийматися роками.
Проте, в Росії, яка чинить опір з усіх сил застосуванню до її чудового газопроводу вимог Третього енергопакету, трохи напружилися, чекаючи від Брюсселя чергових підступів. Непримиренна позиція деяких країн, в першу чергу, Польщі та держав Балтії, і так відома. А тут ще й в парламенті Данії 12 жовтня почали обговорювати законопроект, який передбачає перегляд проектів, які проходять через її територіальні води, на предмет їх відповідності інтересам державної безпеки. Законом цей документ може стати вже з 1 січня 2018 року і цілком здатний заблокувати Nord Stream 2.
Тим країнам, які не бачать того, що проект Nord Stream 2 не відповідає завданню створення добре диверсифікованого і конкурентного газового ринку, відповів днями директор з внутрішнього ринку генерального директорату з енергетики Єврокомісії Клаус Дітер Борхардт. «Ми не згодні з «Газпромом» або деякими іншими державами-учасниками, що ці 55 млрд куб м (які планується прокачувати по трубопроводу) є додатковими обсягами. Для нас це – переспрямування (газового потоку). Для Комісії надзвичайно важливо, щоб цей трубопровід працював в рамках чіткого правового регулювання», – сказав Борхардт. Пояснювати, що означає «переспрямування», очевидно, не треба.
АМЕРИКАНСЬКИЙ ФАКТОР
Ситуація для Росії, якій самій і за допомогою лобістів вдавалося досі відбиватися і продовжувати робити свою справу, складається зараз несприятливо ще й у зв’язку з тим самим серпневим американським законом про санкції, що викликав стільки емоцій. Їх президент США може накласти на осіб, які мають намір вкласти в будівництво російських експортних трубопроводів понад 5 млн доларів за рік або 1 млн доларів одноразово, або надати проектам послуги, технології, надати інформаційну підтримку. Причому, в законі окремо вказано, що США продовжать протидіяти будівництву газопроводу Nord Stream 2.
Це цілком можуть вміло використовувати європейські противники проекту, щоб натиснути на Москву і, принаймні, змусити її піти на їхні умови, в тому числі погодитися підключити європейців до управління трубопроводом.
Правда, питання з можливими санкціями саме проти Nord Stream 2, як виявилося, є досить спірним. Справа в тому, що контракти між «Газпромом» і п’ятьма європейськими компаніями (Engie, OMV, Royal Dutch Shell, Uniper і Wintershall) були укладені в кінці квітня цього року, а каральні заходи передбачені в разі здійснення великих інвестицій зарубіжних фінансових і корпоративних інститутів в російські експортні енергетичні проекти після 2 серпня 2017 року. Так записано чорним по білому в комюніке на сайті Держдепу США від 31 жовтня. І цей момент зараз активно мусується росЗМІ, які намагаються його обіграти, залучаючи всіляких коментаторів: мовляв, нашої труби майбутні американські санкції якраз і не торкнуться.
До слова, цікавим видається інформація, яка промайнула з посиланням на базу даних американського Сенату, про те, що належна «Газпрому» компанія Nord Stream 2 лише в липні-вересні ц.р. витратила не менше 880 тисяч доларів з майже мільйона, офіційно передбаченого на цей рік, для лобіювання своїх інтересів у Вашингтоні, скориставшись послугами трьох фірм: Capitol Counsel, Hawksbill Group і Roberti Global. Чи не звідси такі хитрі формулювання роз’яснень закону?
Цікавим є ще одне нещодавнє повідомлення про те, що «Газпром» вирішив знизити свої капіталовкладення в будівництво Nord Stream 2 в цьому році на 7,5% (до 102,4 млрд руб), тоді як в інші експортні маршрути, навпаки, збільшив. Пояснили це, правда, зміною курсу валют. Але чи не є це непрямим підтвердженням того, що монополіст вирішив поки як мінімум перечекати?
НІМЕЦЬКИЙ ІНТЕРЕС
Вся надія російського газового спрута, як і раніше, покладається на Німеччину, куди, власне, тягнуть трубу. Але і тут абсолютно несподівано на горизонті замаячили хмаринки, поки невеликі.
В кінці минулого тижня в Берліні завершився перший етап зондуючих переговорів зі створення урядової коаліції. «Ямайку» (за кольорами партійних прапорів учасників) називають шлюбом за розрахунком, альтернативи квартету ХДС/ХСС/ВДП/Зелені на сьогодні в Німеччині просто немає, ну хіба що нові вибори в бундестаг.
Перші 10 днів консультацій-промацувань завершилися появою низки спільних документів, а саме восьми, в яких позначені питання, які потребують подальшого обговорення. Серед них і документ із зовнішньої політики і безпеки. Для нас важливим може бути те, що учасники цілком ймовірного уряду жодним словом не обмовилися про Україну, не згадали про антиросійські санкції, але при цьому задекларували бажання розвивати хороші відносини з Росією.
Ще цікавим може бути те, що в проміжні документи не увійшло. А саме ремарки щодо газопроводу депутатів бундестагу від партій, що ведуть коаліційні переговори.
Як відомо, попередній уряд ФРН, багато в чому через позицію соціал-демократів, всіляко цей проект просував. Активним лобістом труби був глава МЗС, а до того міністр економіки, віце-канцлер Зігмар Габріель. Його хороший товариш і однопартієць, соціал-демократ Герхард Шредер займає, крім інших високих постів в російських енергетичних структурах, посаду голови ради директорів Nord Stream 2, а також є головою ради акціонерів Nord Stream 1. З Володимиром Путіним Шредер зустрічається запросто.
Основний аргумент для переконання скептиків – грошовий, що знаходить відгук у німців, відомих своєю економністю. Європейські споживачі в разі введення в експлуатацію нової труби нібито заощадять в 2020 році на імпорті газу майже 8 млрд євро при нинішніх цінах на скраплений газ, а якщо попит і ціни на СПГ виявляться високими, то економія країн ЄС складе і зовсім 24 млрд євро. Таку калькуляцію провели співробітники аналітичного центру ewi ER&S в Кельні. Невеликий нюанс: саме дослідження було замовлено російською стороною, але його виконавці запевняють, що на їхню об’єктивність це ніяк не вплинуло. І продовжують розмірковувати про ті самі «додаткові обсяги».
Але в уряді ФРН сидять не тільки ті, для кого визначальним є прибуток. І в новому уряді ситуація може скластися дещо інша, ніж в попередньому.
«Нова коаліція не повинна дивитися на цю тему очима окремих компаній або навіть окремих персон», – заявив депутат від Християнсько-демократичної партії (ХДС), глава комітету із зовнішньої політики в попередньому парламенті Норберт Рьотген, зазначивши, що для все більшого числа країн ЄС ця тема має стратегічне значення.
«Проект гальмує поновлювану енергетику і є яблуком розбрату для Європи», – сказав у свою чергу заступник голови фракції Зелених у парламенті Олівер Крішер. Він належить до числа тих, хто переконаний, що цей проект лише підвищує залежність Німеччини і ЄС від «автократичного президента Путіна». Партія, за його словами, виступає за те, щоб була проведена нова оцінка доцільності реалізації проекту.
Глава Вільної демократичної партії Крістіан Лінднер, який зазнав різкої критики в зв’язку з літніми заявами про необхідність «заохочення» Росії, схоже, вирішив відбитися тепер різкими контр-заявами. Такими як те, що він рішуче готовий «негайно закінчити розмови про газопровід Nord Stream 2, якщо Росія не повернеться до режиму співпраці».
ПОЛІТИКА І БІЗНЕС
У коментарі Укрінформу депутат бундестагу, член фракції ВДП, в минулому держсекретар МЗС, Міхаель Георг Лінк запевнив, що німецькі ліберали дивляться на проект трубопроводу «дуже критично», оскільки він не є продуктом спільної європейської розробки. І хотіли б, щоб він з самого початку реалізовувався при повному консенсусі всіх сторін. «Ми хочемо співпрацювати з Росією, але не за рахунок європейських партнерів. Це можливо тільки, якщо Європа говорить одним голосом, а не коли окремі держави ЄС домовляються з Росією щодо окремих угод, а інші члени ЄС, які висловлюють критику, при цьому не залучаються», – сказав співрозмовник агентства. Німеччина, як найсильніша економічно держава ЄС, не повинна вести справи з Москвою через голови, наприклад, поляків і прибалтів, переконаний Лінк. Він вважає важливим враховувати інтереси як Польщі та країн Балтії, так і України, Словаччини, Фінляндії, Швеції… «Ми відчуваємо, що через цей проект роль України і Угорщини знецінюється (як транзитних країн)», – зазначає політик. При цьому він зауважив, що зупинити проект навряд чи реалістично, він уже фактично готовий, хіба що щось вдасться підкоригувати. Але в майбутньому не можна повторити ті ж помилки. Лінк також зауважив, що проект, з точки зору Німеччини, аж ніяк не є «офіційним урядовим проектом», а виключно економічним комерційним, але при цьому таким, що має «політичні побічні ефекти і величезні політичні наслідки, які є для політики вирішальними». І в даному випадку неможливо розділити економіку і політику.
Що стосується бізнесу, то він виступає за продовження дискусії і знаходження «справедливого компромісу». Таку позицію з серії «Хлопці, давайте жити дружно» в інтерв’ю Укрінформу озвучив виконавчий директор Східного комітету німецької економіки Міхаель Хармс. Структура, яка виражає інтереси німецького бізнесу, знаходить Nord Stream «дуже правильним і корисним проектом, не тільки для Німеччини, але і для енергетичної безпеки всього Європейського Союзу». Правда, визнає Хармс, думки тут можуть бути різні.
Він бачить помилку в недалекоглядності стратегії Москви, яка з самого початку оголосила, що після завершення спорудження газопроводу Україна буде закрита як транзитний маршрут. «Це абсолютно не наша позиція. Я вважаю, що енергетична безпека України – дуже важлива тема і її обов’язково треба враховувати в цих переговорах», – запевнив Хармс. Він вважає, що якийсь компроміс знайти можна. На думку чиновника, який виражає інтереси німецького бізнесу, тут залишається місце і Україні як транзитній країні, і таким проектам як Nord Stream.
Блаженний, хто вірує. Вірять не всі і, як відомо, багато хто переконаний, що Європа якраз потрапить у залежність від Росії, ще глибше сідаючи на її газову голку.
Керівник програми Східної Європи, Росії та Центральної Азії Центру Роберта Боша при Німецькій раді з міжнародних відносин Штефан Майстер, на відміну від виконавчого директора Східного комітету, вважає, що навряд чи може бути знайдено рішення, яке «всіх ощасливить».
Політолог бачить частину проблеми у тому, що канцлер Ангела Меркель просто не захотіла свого часу йти на конфлікт всередині країни з бізнесом, з партнерами по уряду, соціал-демократами, і насправді недооцінила деструктивний, провокативний вплив цієї труби всередині ЄС, те, яких збитків вона може завдати, в тому числі і для іміджу самої Німеччини. Можливо, Меркель сподівалася, що ситуацію розрулить Брюссель, що це перестане бути «німецькою проблемою», а сама вона буде ні при чому. Але Брюссель проблему не вирішить, переконаний Майстер.
Експерт прогнозує, що і в майбутній коаліції, якщо відбудеться «Ямайка», з приводу цієї труби будуть конфлікти. Майстер не купився на слова Лінднера і вважає, що ліберали якраз будуть його підтримувати. «У партії є політики, які дуже сильно артикулювали необхідність взаємодії з Росією, і у них також дуже сильні зв’язки з бізнесом», – говорить він. Розклад сьогодні виглядає так, що МЗС може очолити «зелений» міністр, Мінфін – ліберали, Мінекономіки – ХДС. При цьому багато чого й надалі залежатиме від Меркель, але вона буде, як і раніше, мовчати, як і раніше, постарається відсторонитися, вважає політолог. «Але якщо вона нічого не говорить про це, значить, вона підтримує”, – підкреслює він, додаючи, що якщо глава уряду нічого не робить, вона просто дає можливість іншим гравцями вести гру.
І це грає на руку Росії, даючи їй можливість вносити розкол серед членів ЄС і між трансатлантичними партнерами. У цьому вона досягла успіху. Вплив енергетичного лобі Москви неможливо недооцінювати. На це кинуті величезні кошти і зв’язки на найвищому рівні. І навіть серед дуже критично в цілому налаштованих політиків виникають думки, що, можливо, за допомогою цього проекту можна якось повернути Росію до нормальної співпраці, а там, дивись, і до змін на інших напрямках. Це велика омана.
Ольга Танасійчук, Берлін.
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
