532
Анастасія Сварич, Олег Дерлюк: вихід українського бізнесу на ринок Європи. Основні бар'єри
— Фондовий ринок
Після підписання в 2014 році економічної частини Угоди про асоціацію з Євросоюзом (Україні були надані торгові преференції), багато хто очікував, що українські виробники буквально завалять європейський ринок своїми товарами.
Але дива не сталося, хоча Євросоюз зі свого боку скористався асоціацією і збільшив експорт в Україну. Нагадаємо, що асоціація передбачає обопільне відкриття ринків.
Перша ейфорія пройшла і виявилося, що не все так просто і існує кілька перешкод при виході на ринок Європи.
Ясна річ, українські товари є конкурентними по вартості. Особливо після різкої девальвації гривні в 2014 році, але для того, щоб мати можливість виставити свій товар на полиці магазинів у Європі, однієї привабливої ціни недостатньо.
Що ж є основним бар’єром, який необхідно подолати для того, щоб експортувати в Європу?
I. Європейський ринок є одним з найбільш вимогливих у частині дотримання технічних стандартів.
Виробник несе відповідальність за безпеку своєї продукції, якщо в судовому порядку буде доведено, що Ваш продукт завдав шкоди (життю, здоров’ю, майну) споживача, то виробнику загрожує штраф, величина якого може досягати декількох мільйонів євро.
Багато українських виробників зіткнулися з тим, що їхні товари орієнтовані на ринок СНД. На жаль, в Україні одиниці підприємств, які відповідають європейським стандартам.
Для того, щоб відповідати стандартам, для виходу на європейські ринки необхідно отримати європейський сертифікат відповідності. Даний сертифікат підтверджує факт відповідності продукції директивам і регламентам ЄС.
Що ж необхідно для того, щоб отримати необхідний документ? Час і гроші.
Ми прагнемо в Європу, але в реальності національні стандарти і європейські вимоги до якості дуже різняться. Виробнику необхідно вкласти кошти в модернізацію виробництва.
Потім подається заявка в Європейську комісію. І тут варто запастися терпінням, бо старенька Європа поспіху не любить.
Отримання сертифіката може розтягнутися на кілька років. Інспекцій на підприємство може бути кілька. Після першого відвідування інспектори дають свої рекомендації щодо поліпшення підприємства. Тільки після виконання всіх рекомендацій підприємство отримує довгоочікуваний сертифікат.
II. І якщо у випадку з отриманням сертифікату відповідності все (або майже все) в руках виробника, то існують проблеми, вирішити які виробники не в силах.
Імідж країни-експортера грає не останню роль в придбанні товарів. Незважаючи на наявність сертифікації та відповідності продукції європейським нормам, покупці можуть просто не хотіти купувати продукцію, вироблену в Україні.
Тому необхідно чітко визначитися зі стратегією виходу на ринок, а також більш чітко визначити ринок збуту (чіткіше окреслити географію), і цільову аудиторію.
Існує два види стратегії при виході підприємства на нові ринки збуту:
- Прямий експорт
- Непрямий експорт
1. Стратегія прямого експорту
За такої стратегії експортер може продавати свою продукцію як кінцевому покупцю, так і імпортеру.
Виділяють 2 напрямки даної стратегії:
1.1. Контрактне виробництво або субпідряд використовується в разі, коли компанія укладає договір з іншим підприємством для виробництва окремих частин продукції, про виконання окремих стадій технологічного процесу.
1.2. Дочірня компанія являє собою реєстрацію нової юр. особи на зарубіжному ринку. Перевагою є можливість створення структури підприємства, яка зможе інтегруватися в структуру компанії.
2. Стратегія непрямого експорту
При реалізації стратегії компанія продає свою продукцію на зарубіжні ринки через незалежні організації, що функціонують на цих ринках.
2.1. Створення дочірньої компанії шляхом поглинання. Відносно невеликий час, який може бути витрачено на реалізацію даної стратегії, дозволяє випередити своїх конкурентів, але така стратегія може бути застосована для великих гравців для досягнення глобального масштабу.
2.2. Створення спільного підприємства передбачає участь двох і більше компаній при створенні нового підприємства.
2.3. Ліцензування застосовується в разі, коли іноземна компанія (ліцензіар) передає права на володіння об’єктом місцевої компанії (ліцензіату). Остання зобов’язується виконувати певні роботи або виробляти.
2.4. Франчайзинг являє собою особливу форму ліцензування, де франчайзер продає нематеріальний актив (як правило, це торгова марка) і зобов’язує франчайзі дотримуватися певних правил ведення бізнесу.
2.5. Стратегічні альянси. Стратегічні альянси можуть бути як довгостроковими, так і короткостроковими (наприклад, для розробки нового продукту) і являють собою договір співпраці між потенційними або фактичними конкурентами.
Правильний вибір стратегії і допомога компетентних фахівців допоможуть спростити процес виходу на новий ринок, заощадивши при цьому час і гроші.
Головне розуміти, що це – справа не одного дня. Для тих, хто зробив вибір на користь цього кроку варто знати, що кілька структур допомагають надавати інтереси українських експортерів в ЕС.
Наприклад, при представництві України в ЄС існує центр підтримки експортерів (ukraine-eu.mfa.gov.ua), де можна отримати консультацію.
Анастасія Сварич, юрист Maxpay,
Олег Дерлюк, директор юридичного департаменту Maxpay
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
