864
Тарифна полiтика Visa залишиться без змін
— Валюта
Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ
Закриття центру «Топаз» змінить схему проведення розрахунків за картками Visa. Старший віце-президент Visa CEMEA Лу Наумовскі та керівник представництва Visa International CEMEA в Україні Сергій Равняго вважають, що причин для неспокою у власників карток немає.
— Чому було ухвалено рішення про припинення обслуговування платежів через «Топаз»?
С. Р. Центр «Топаз» створювався майже сім років тому, коли картковий бізнес в Україні тільки набував свого розвитку. На той час українські банки випустили лише 3 тис. карток Visa, зараз же їх понад 3 млн. Проте якщо якість обслуговування платежів через «Топаз» за невеликої кількості карток була задовільною, то в міру зростання ринку вона знижувалася. З боку банків зростало невдоволення випадками збоїв у системі, що почастішали. Продуктивності «Топазу» стало не вистачати для обробки трансакцій всередині України та за кордоном. Центр не здатний обслуговувати операції з чіповими картками й виконувати інші, технологічніші функції.
Зважаючи на таку ситуацію, ми рік тому запропонували Нацбанку варіант індивідуального підключення, який дозволяє всім великим банкам і процесинговим центрам працювати одночасно з «Топазом» і процесинговим центром Visa Net. Visa Net. складається з чотирьох потужних обчислювальних центрів максимальною ємністю 5 тис. трансакцій на секунду. Однак НБУ відмовився від цієї ідеї, запропонувавши підключати банки напряму до Visa Net., а процесинговий центр «Топаз» — відключити. «Топаз» є власністю НБУ, й він вільний вирішувати, як вчинити з процесинговим центром.
Л. Н. «Топаз» технологічно не встигав за ринком. Необхідно було встановлювати нове, досконаліше програмне забезпечення. Вартість його надто висока, а оскільки Visa забезпечувала «Топаз» всіма необхідними технологіями й, по суті, була його спонсором, то додаткові витрати ми вже не могли на себе брати. Тим паче, що ресурсів Visa Net. для обслуговування трансакцій більш як достатньо.
Ми звернулися до Нацбанку з проханням підготувати процес переведення обслуговування трансакцій з «Топазу» до Visa Net. І я сподіваюся, що з 31 жовтня банки почнуть працювати з Visa Net. на повну силу.
— Якщо передбачити, що витрати на модернізацію «Топазу» взяв би на себе НБУ, то скільки довелося б йому витратити?
С. Р. Якщо побудувати невелику й відносно недорогу систему, її продуктивність, однак, буде обмежена. Щойно обсяг трансакцій перевищить її можливості, вона почне «зависати». Вартість модернізації «Топазу» до необхідного рівня продуктивності дорівнює створенню ще одного, п’ятого, суперцентру Visa Net. Навіщо окремо взятій країні нести такі витрати?
— А скільки коштує такий суперцентр?
С. Р. Точну цифру не можу назвати, але йдеться про десятки мільйонів доларів.
— Навіщо тоді взагалі треба було створювати «Топаз», якщо існує «Visa Net.»?
Л. Н. Мої попередники вважали, що потужностей «Топазу» буде достатньо для ринку, який розвивається. Але банки довели, що такий підхід був неправильним.
С. Р. З іншого боку, рішення про створення «Топазу» ухвалювала не Visa, а НБУ. 1996 року він звернувся до платіжної системи з проханням надати технологічне забезпечення для запуску національного процесингового центру. Нацбанку запропонували провести тендер, аби відібрати найкращі програмні продукти. Від тендера він відмовився, зупинившись на технології, розробленій Visa.
— Чи можна говорити, що створення «Топазу» було помилкою?
Л. Н. Я так не говорив би. «Топаз» успішно виконав своє завдання, коли картковий бізнес в Україні був на етапі становлення. Та коли створювався процесинговий центр, ніхто не міг прогнозувати, що ринок за шість років зросте більш як на 1000%. Не варто шукати каверзи в ліквідації «Топазу».
С. Р. 1996 року «Топаз» був необхідний ринку. Є дуже проста аналогія: спочатку людство використовувало паровози, а потім — тепловози. Чи було помилкою створення парових двигунів?
— Є версія, що «Топаз» був невигідний Visa, позаяк платіжна система нічого не заробляла на трансакціях, що проходять через процесинговий центр. Чи це так?
Л. Н. Так думати можуть лише непрофесіонали. Насправді існування для банку «Топазу» чи його відсутність нічого не змінять. Через «Топаз» проходили трансакції в гривні, здійснювані клієнтами банків усередині України. На частку платежів за межами країни, що обслуговує Visa Net., припадає 3% усіх трансакцій. Тому я не розумію, про які заробітки йдеться, адже за 97% платежів, що залишилися, Visa нічого не отримує. Усі ці операції проводяться через українські процесингові центри, створені українськими банками.
С. Р. Ситуація виглядає так. В Україні 94% трансакцій за картками здійснюється через банкомати чи pos-термінали одного банку. Тобто клієнт здебiльшого знімає готівку в своєму ж банку. Visa ці трансакції «не бачить» і, відповідно, грошей за їх проведення не отримує. Ще 3% становлять трансакції, що проводяться між різними банками, але через українські процесингові центри. Наприклад, трансакція між банками «Аваль» і «Надра» пройде через центр УПЦ. Ці операції також не враховуються Visa. Таким чином, у Visa Net. потрапляє лише 3% операцій, здійснюваних усередині України. Це жалюгідні суми — вартість трансакцій для банків менш як 5 центів.
— Зараз обговорюється можливість передачі Ощадбанку центру «Топаз». Тобто банк отримає застарілі технології?
С. Р. Це запитання до Нацбанку. Я, до речі, не певен, що «Топаз» перейде від НБУ у власність Ощадбанку.
— Платіжна система Visa Int. на тендері обрала своїм обслуговуючим банком в Україні Сітібанк (Україна). Чимало банкірів вважає, що відбору як такого не було, а Сітібанк став обслуговуючим тільки тому, що виконує такі самі функції в Росії. Чи це так?
Л. Н. Конкурс відбувся, щоправда, ми не пропонували брати в ньому участь українським банкам. Аби стати обслуговуючою, банківська установа повинна відповідати вимогам платіжної системи. До того ж вимоги Visa Int. жорсткіші, ніж у системи MasterCard International, що співпрацює з Укрексімбанком.
Зазвичай ми пропонуємо виступити розрахунковим агентом або центральному банку, або всесвітньо відомим зарубіжним банківським установам. Оскільки Нацбанк відмовився стати обслуговуючим платіжної системи, ми звернулися до п’яти банків зі 100%-відсотковим іноземним капіталом. Інтерес виявили тільки три банки — Сітібанк (Україна), Райффайзенбанк Україна і «Креді Ліоне (Україна)». Останній пізніше відмовився від участі в конкурсі, й вибір здійснювався вже між двома банками. Переможцем тендера став Сітібанк (Україна). Черговий відбір буде проведено за два роки. І я не виключаю, що в ньому зможуть взяти участь й українські банки. У Росії право стати обслуговуючим платіжної системи виборювали шість банків, з яких три не є «дочками» зарубіжних структур. Але їхнiй рейтинг вищий за рейтинг українських банків.
— Чому тендер програв Райффайзенбанк Україна?
Л. Н. Причина проста — Сітібанк (Україна) запропонував кращі умови.
— Подейкують, що у Сітібанка (Україна) найвищі тарифи на обслуговування трансакцій?
С. Р. Я, на жаль, не можу назвати тарифи, але, повірте, послуги Сітібанку обходяться дешевше, ніж утримання одного касира в будь-якому українському банку. Тому говорити, що тарифи Сітібанку суттєво підвищать витрати банківських установ у роботі з пластиковими картками, було б некоректно.
— Чим тоді банки зможуть компенсувати тарифи Сітібанку?
С. Р. За рахунок якіснішої роботи системи Visa Net. у банків з’явиться можливість скоротити тих працівників, яким доводилося відповідати на телефонні дзвінки клієнтів у разі виникнення збоїв у «Топазу». Якщо порахувати всі позитивні та негативні моменти, то банки, швидше, виграють, ніж програють.
Л. Н. Додам, що вартість обслуговування трансакцій знизиться. Оскільки Visa не отримуватиме додаткові комісійні за інформацію про проведення операцій за картками, яка щодня пересилається своєму розрахунковому агенту в Україні.
— Тобто в українських банків немає підстав для підвищення тарифів для своїх клієнтів через обрання обслуговуючим банком платіжної системи Сітібанк (Україна)?
Л. Н. Цілком правильно. Ба більше, якщо банки почнуть підвищувати тарифи, то платіжна система змушена буде чинити на них певний тиск. Не можна вимагати від клієнтів платити більше, якщо собівартість трансакцій не збільшилася. Тому не треба кивати на Visa, виправдовуючи зміни своїх тарифів.
С. Р. Який сенс банкам підвищувати вартість своїх послуг, якщо їхні витрати залишаться такими ж самими? Я можу з упевненістю сказати: для власників пластикових карток тарифи тільки знижуватимуться. Конкуренція доволі значна. Нам почасти доводиться чути докори банків один одному щодо демпінгу на ринку.
— При розрахунках за межами України тарифи також не зміняться?
Л. Н. Тарифна політика залишиться без змін. Зникне тільки «Топаз» — посередник при пересиланні трансакції від українського банку до Visa Net.
— Зараз здійснюється процес укладання банками нових угод щодо обслуговування карткових операцій з Сітібанком (Україна). Чи були випадки відмови від співпраці з Сітібанком?
С. Р. Цей процес уже майже завершено. Угоди щодо відкриття рахунку в Сітібанку уклали чи не всі банківські установи — принципові члени платіжної системи. Винятком є два банки, які не уклали угоди через технічні проблеми (наприклад, тимчасову відсутність особи, яка має право підпису).
— Головний конкурент Visa Int. в Україні — платіжна система MasterCard International. Зараз вiдбуваються судові розгляди між двома системами щодо несумлінної конкуренції. Чи є подібні приклади в Україні?
Л. Н. Таких прикладів в Україні немає і, певно, не буде. Річ у тім, що українські банки працюють відразу з кількома платіжними системами. Тоді як у Західній Європі чи США банківські установи співпрацюють, наприклад, або з Visa Int., або з MasterCard International. Таким чином, Visa і MasterCard в Україні є одночасно й конкурентами, й партнерами.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
