526
Андрій Попов: відкриття реєстру власників українських компаній. Чи є від цього реальна користь?
— Казна та Політика
В серпні 2017 року Україна стала першою країною в світі, яка приєдналася до Глобального реєстру бенефіціарних власників, ініціативи Transparency International щодо сприяння прозорості та запобігання корупції.
В результаті країна повністю розкрила інформацію про кінцевих власників (бенефіціарів) всіх українських компаній.
Початок цьому процесу було покладено ще в листопаді 2014 року, коли Верховна Рада України прийняла закон №1701-18 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигод юридичних осіб і публічних діячів».
Тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, в принципі, правиьльно сформулював основну мету розкриття інформації про реальних власників: «Сьогодні компанії зареєстровані на офшори, а фактичними власниками компаній можуть бути або державні службовці, або члени уряду, або працівники адміністрації президента, і перевірити це неможливо. Тому перша основна задача цього закону – це розкриття інформації про реальних власників будь-яких українських компаній».
З позитивних моментів варто відзначити наступне:
- Дещо спрощується перевірка контрагентів з боку кредиторів або інших контрагентів. Тепер стане складніше відкривати десятки компаній-«одноденок», що самі вибухають, а ділова репутація акціонера перестане бути пустим звуком, оскільки буде дуже легко перевірятися.
- Громадськості (журналістам, лідерам громадської думки, неурядовим організаціям і т. д.) стане трохи простіше “моніторити” корупційні ризики, використовуючи дані з відкритих реєстрів бенефіціарів.
Втім, у поле зору потрапляють тільки невеликі «свічкові заводики» чиновників нижчої і середньої ланки, їхніх дружин і родичів.
Справжні гроші в Україні давно структуруються через закордонні юрисдикції, в тому числі з використанням трастових, фондових або агентських структур, які практично неможливо відстежити.
На практиці, розкриття реєстру бенефіціарів українських компаній підтвердило завбачливість українських бенефіціарів, які структурували активи через зарубіжні, у тому числі офшорні юрисдикції.
Справа в тому, що реального інструментарію з розкриття бенефіціарів за кордоном в Україні як і раніше немає. Не секрет, що багато офшорних структур українського бізнесу мають номінальних директорів, а іноді і номінальних власників.
Формально закон України вимагає розкриття реальних вигодонабувачів. На практиці українська компанія може подати інформацію про номінального бенефіціара, при цьому реальний вигодонабувач залишається «за дужками» процесу. А зарубіжні активи українських громадян, у тому числі чиновників, за визначенням «за дужками» процесу (їх декларування – справа добровільна).
Крім того, з негативних аспектів:
- Стало простіше ідентифікувати власників бізнесу (які не використовують зарубіжні юрисдикції та механізм номінальних власників) і просто багатих людей. В умовах, коли правоохоронна система в Україні, м’яко кажучи, насилу справляється зі своїми обов’язками, а держава практично втратила монополію на насильство, наявність у відкритому доступі даних про тисячі бенефіціарів, часто з адресами їхньої реєстрації – це додаткова «дорожня карта» для грабіжників, вимагачів і шахраїв усіх видів.
- Потенційно збільшуються ризики рейдерства та інших незаконних дій з боку конкурентів з комерційних і політичних мотивів (особливо в країнах з нестабільною політичною та судовою системою). Втім, від цього підприємці не були застраховані і раніше, оскільки реєстр зараз відкритий для громадськості, в той час як для контролюючих органів він був де-факто відкритий і раніше.
Таким чином, переоцінювати ініціативу щодо розкриття бенефіціарів в Україні поки що не варто. Реальне вирішення проблеми корупції та ухилення від оподаткування в Україні можливе тільки в глобальному контексті деофшоризації, зокрема:
- Зобов’язання з розкриття бенефіціарів в зарубіжних структурах – такі процеси вже відбуваються у Великобританії, BVI, Гонконгу, Сінгапурі, Нідерландах та інших країнах;
- Ініціативи ОЕСР в трансфертному ціноутворенні (що знижує економічний сенс структурування через низькоподаткові юрисдикції);
- Періодичні «зливи» інформації за аналогією з Panama Papers, що прибирає гарантію конфіденційності навіть за відсутності законодавчої вимоги про розкриття, і т. д.
Андрій Попов, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
Також за темою
«Податок на Google» приніс Україні понад 13 млрд грн у 2025 році
Кабмін запровадив єдину систему класифікації територій за європейським зразком
З кого податкова може автоматично стягувати борги
МВФ та Україна готують нову програму фінансування
ЄС відкрив конкурс проєктів на 17 млн євро для підтримки громадянського суспільства України
Столиця продовжує вдосконалювати систему освіти та впроваджувати сучасні технології
