1026
Транзитні ризики "газового" скандалу
— Енергетика
Україна впритул наблизилася до головної енергомети – зберегти в повному обсязі транзит газу після завершення дії контракту з «Газпромом». Основне завдання – перенести пункти прийому палива на східний кордон. Єврокомісія практично дала добро, але на певних умовах, які повністю відповідають зобов’язанням нашої країни щодо Угоди про асоціацію з ЄС. Але є ймовірність зриву транзитних планів, причому через дії українських чиновників.
Йдеться про плани перенесення пунктів прийому-передачі транзитного газу зі східного на західний кордон України. По суті, це означає для нашої країни перестати бути залежною від «Газпрому» в питаннях транзиту. Україна, як ніколи наблизившись в поставленої мети – зберегти транзит газу через свою газотранспортну систему в повному обсязі після завершення дії контракту з «Газпромом» в 2019 році і, незважаючи на ймовірність реалізації Росією обхідних трубопроводів «Північного потоку-2» і «Турецького потоку», зараз ризикує залишитися біля розбитого корита.
«Якщо це станеться, то саме покупець визначатиме шлях транзиту і місце купівлі. І тоді, буде чи ні реалізований проект «Північний потік-2», вже не матиме значення. Судячи з запевнень ЄС про зацікавленість у тому, щоб наша країна залишалася основним транзитером російського газу, Київ зможе домовитися з цього питання з європейськими трейдерами. Це – економічна складова, і наша ГТС за замовчуванням сильніша від російських дорогих проектів, позаяк українська газотранспортна система давно і безвідмовно працює і не вимагає гігантських вкладень, як, наприклад, «Північний потік-2», – пояснив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
На сьогодні питання підписання нового контракту на транзит газу між «Газпромом» і «Нафтогазом» перебуває в підвішеному стані. Чинна угода закінчується в 2019 році. До цього часу «Газпром» планує побудувати два обхідні трубопроводи – «Північний потік-2» і «Турецький потік» потужністю понад 86 мільярдів кубометрів газу на рік. Через Україну в Європу зараз поставляється близько 80 мільярдів кубометрів газу (пропускна потужність ГТС – 120 млрд кубометрів). У «Газпромі» не відкидають, що мінімальний обсяг палива все ж буде йти через Україну, але він складе від 10 до 15 мільярдів кубометрів. Для нашої країни це означає втрату статусу основного транзитера енергоносія в Європу і збитки в розмірі 2 мільярдів доларів на рік.
Тому перенесення пунктів прийому газу має стратегічне значення для нашої країни. З цією ініціативою Україна виступила в 2014 році. У заявах представників Єврокомісії тоді прозвучали схвальні нотки: мовляв, пропозиція слушна, але вона корпоративна: компанії самі повинні вирішувати це питання. І діалог на цьому припинився. Основні причини: по-перше, зробило свою справу категоричне неприйняття транзитних змін Росією – при такому розкладі «Газпром» втратив би контроль транзиту, який є для нього механізмом оперативного тиску на країну-покупця.
По-друге, європейські компанії угледіли в цьому нововведенні якісь ризики – зараз відповідальність за транзит повністю лежить на «Газпромі», а в разі перенесення пунктів прийому на східний кордон всі можливі проблеми ляжуть на їхні плечі. Але зараз ситуація змінилася. У бажанні пригнобити Росію на європейському газовому ринку, Єврокомісія висунула конкретні пропозиції щодо збереження транзиту газу через Україну, а саме – перенесення пунктів прийому газу.
Їх озвучив віце-президент Європейської комісії з питань енергетичного союзу Марош Шефчович під час Ялтинської конференції в Києві. Це – розділення національного нафтогазового холдингу «Нафтогазу» з виведенням з його складу ГТС, а також залучення європейської компанії до управління українською газотранспортною системою. «У 2014 році європейці конкретно сказали нам ні, просто завуалювали це дипломатичною мовою. Росія тоді була категорично проти такої пропозиції. Але зараз у нас з’явився шанс досягти мети – завести в управління ГТС європейських операторів, чим створити інтерес для Європи до перенесення пунктів прийому газу.
Якщо ми цього не зробимо, то можемо втратити транзит», – прокоментував ситуацію Харченко. Здавалося б, залишилося виконати вищевказане, що не є якоюсь новинкою для України, – це відповідає Угоді про асоціацію з ЄС в плані впровадження Третього енергопакету, а також виписано в законі про ринок газу, який є основою реформи енергосфери (діє з 1 жовтня 2015 року), і все вдасться. Але не так сталося, як гадалося…
«Місцеві» розбірки
В Україні вибухнув скандал, який може зірвати транзитні плани. 19 вересня прес-служба «Нафтогазу» повідомила, що останні незалежні члени наглядової ради НАК Маркус Річардс і Пол Уорвік, які в 2016 році були призначені як переможці конкурсу на керівників особливо важливих для економіки підприємств країни разом з Чарльзом Проктором, подали у відставку. Своє рішення вони пов’язують «зі згортанням реформ з боку українського уряду». До цього з поста глави Наглядової ради пішли екс-заступник глави Мінекономрозвитку Юлія Ковалів і член Наглядової ради Чарльз Проктор.
Тобто, фактично Наглядової ради немає, єдиним її членом залишається екс-міністр енергетики Володимир Демчишин. Тому поки функції наглядової ради виконуватиме головний акціонер – Кабінет міністрів.
Стурбованість ситуацією відразу ж висловили в посольствах США та Великобританії. На їхнє переконання, те, що відбувається, може призвести до того, що реформа газового ринку заморозиться, що не відповідає зобов’язанням, взятим на себе українським урядом. Змалював можливі наслідки скандалу і глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв.
За його словами, відставка незалежних членів наглядової ради НАК створює ризики, зокрема, для подальшого отримання холдингом дешевого кредитного ресурсу від міжнародних банків, а також для збереження транзиту газу через територію України після закінчення чинного контракту з «Газпромом». Харченко також вважає, що скандал навколо «Нафтогазу» може завадити Україні домогтися транзитної мети – перенести пункти прийому газу на східний кордон і, відповідно, максимально знизити ймовірність реалізації Росією «Північного потоку-2».
«Незалежні члени наглядової ради «Нафтогазу», які пішли у відставку, вербалізували на публіку комплекс проблем. Тепер всі міжнародні партнери України – від МВФ і ЄБРР до Європейського енергоспівтовариства і британського уряду – в один голос кажуть, що реформа на газовому ринку повністю провалена. Такі дії уряду призвели до падіння іміджу країни, Україна втрачає шанси зовнішнього фінансування, незважаючи на успішне розміщення єврооблігацій. Крім того, про створення консорціуму з управління ГТС при такому стані речей мова йти не може.
Тобто, шанс правильно виділити ГТС зі складу «Нафтогазу» для приведення ринку у відповідність з європейськими принципами може бути втрачений. А без цього розв’язати головну задачу транзиту – перенести пункти приймання газу на східний кордон – не є можливим», – підкреслив Харченко.
За його словами, щоб транзит залишився «живим», потрібно створити консорціум на базі виділеної зі складу «Нафтогазу» ГТС, але навряд чи в такій ситуації європейські партнери зацікавляться співпрацею.
«На сьогоднішній день уряд в особі віце-прем’єра Володимира Кістіона і пролобійованого ним заступника міністра енергетики Ігоря Прокоп’єва, якого спочатку знімають з посади за підозрою в корупції, але відразу ж призначають заступником міністра, і, за великим рахунком, міністра Ігоря Насалика, який займає дуже дивну позицію, робить все, щоб подібне не відбулося. Можна по-різному їхні дії кваліфікувати, наприклад, як непрофесіоналізм, але, як то кажуть, незнання законів не звільняє від відповідальності», – сказав експерт. У свою чергу, директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валентин Землянський вважає, що ніякого взаємозв’язку між скандалом і транзитними планами України немає.
«Є Наглядова рада в «Нафтогазі» чи ні, нам потрібно продовжувати реалізацію ініціативи щодо перенесення пунктів прийому газу на східний кордон. Це – паралельні процеси, не пов’язані між собою. Щоб досягти мети, потрібно вирішити питання розділення НАК і остаточно впровадити в країні Третій енергетичний пакет ЄС. А для цього все готове – закон прийнятий, як і мережеві кодекси, всю нормативну базу розроблено», – зазначив експерт. Він також підкреслив, що, в першу чергу, необхідно виділити зі складу «Нафтогазу» магістральний газопровід, із залученням до процесу європейських партнерів. «Але досі немає конкретної західної компанії, яка готова до співпраці в цій сфері. Ось над цим потрібно працювати. А скандал – якийсь формальний привід, щоб зірвати процес», – сказав Землянський.
Чого чекати від Росії
Що стосується позиції Росії, то на її легку згоду змінити схему пунктів продажу-купівлі газу не варто сподіватися. Правда, «Газпром» і сам намагався впровадити подібну схему, але тільки під «Північний потік». Наприклад, учасники проекту E.On (тепер Uniper) і GDF Suez (тепер Engie) підписали нові контракти, де пункт здачі був змінений на кордон Німеччини (Грайфсвальд) або Франції. Але тоді зміни відбулися до набрання чинності Третього енергопакету ЄС.
Відтоді Єврокомісія наполягає на відмові від довгострокових контрактів на поставку газу. А на початку 2017 року «Газпром» почав переговори з італійською Eni про постачання газу по «Турецькому потоку», що може істотно змінити географію пунктів прийому палива. Експерти не відкидають, що російський монополіст може піти на зміну транзитної схеми стосовно України, поки затягує розгляд питання, чекаючи рішення Стокгольмського арбітражу щодо транзиту. Вердикт може бути винесений вже в листопаді 2017 року. Таким чином, час до 2020 року реалізувати перенесення пунктів прийому газу на східний кордон – є, як є і зацікавленість з боку ЄС. Потрібно тільки навести в енергосфері порядок.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман запевнив, що в найкоротші терміни склад наглядової ради «Нафтогазу» спільно з міжнародними партнерами буде оновлено. Він також гарантував продовження і прискорення «газової» реформи. Якщо обіцянки будуть виконані, то залишається тільки сподіватися на рішучість європейських партнерів підтримати транзитні плани України. Але поки запит УНІАН щодо можливості реалізації перенесення пунктів прийому газу на східний кордон в Єврокомісії прокоментувати відмовилися.
Нана Чорна
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
